к.е.н. Мараховська Т.М., Павлюк
Д.Є.
Вінницький національний аграрний
університет, Україна
Проблеми
підвищення ефективності виконання бюджетів різних рівнів
Розумне та раціональне
витрачання бюджетних коштів завжди було найголовнішим
фактором стабільного економічного розвитку будь-якої держави. Ця функція в
сучасних умовах зосереджується в руках окремих державних організацій, однією з яких виступає Державне казначейство України. Зважаючи на те, що в Україні розвиток казначейської системи
виконання бюджетів відбувався прискореними темпами, склалася
ситуація, коли діюча система вимагає глобального удосконалення, що пов’язане з
часовим відставанням сутності інституту казначейства, яке було започатковане з перших років незалежності, та тією роллю, яку він матиме відігравати
в сучасних соціально-економічних умовах.
Виникнення такого фінансового органу як
державного казначейства зумовило якісно новий етап розвитку як бюджетних
відносин зокрема, так і суспільних в цілому. Це пов’язано з тим, що
виконання бюджетів різних рівнів стало більш прозорим та
ефективним. Актуальність дослідження пов’язана з
питанням, що стосується визначення ефективності проведення бюджетного процесу, а особливо етапу виконання бюджетів різних рівнів.
На сьогодні
через досить високу актуальність даної теми, дослідження з приводу питань,
пов’язаних з забезпеченням казначейського виконання бюджетів, висвітлюєься у
працях багатьох вітчизняних вчених, серед яких С. Булгакова, В. Стоян, О.
Даневиа, С. Кондратюк, Р. Макуцький, а також О. Чечуліна, О. Башкова, Н. Губар
та інші. Однак, незважаючи на глибину проведених досліджень у цій сфері, існує
така невирішена раніше частина загальної проблеми, як удосконалення якості
казначейського обслуговування бюджетів різних рівнів як з точки зору суто організаційних,
так і методологічних аспектів.
Слід
зазначити, що протягом всього періоду
розвитку Державного казначейства України, в першу чергу, вирішувались питання
реалізації та впровадження саме його повноважень. Питання, що стосуються якості обслуговування, розширення переліку послуг та сервісів залишалися поза
увагою як з організаційних, так і методологічних аспектів.
Так, казначейське
виконання бюджетів відбувається в основному через два напрямки – обслуговування
державного бюджету та обслуговування місцевих бюджетів. Спрощення та підвищення
ефективності процедур проходження коштів з держбюджету до конкретних надавачів
товарів, робіт та послуг залишається на сьогодні невирішеною проблемою. Варто розуміти, що позитивні та
негативні зміни не завжди можна перевести у грошовий вимір, але якісна
результативність є достатньо вагомим аргументом на користь практичного втілення.
Розвиток
казначейської системи виконання бюджетів в Україні відбувався високими темпами
і нині склалася ситуація, яка не дає змоги повною мірою й ефективно
використовувати сучасну казначейську систему виконання бюджетів. Це пов’язано з
тим, що повноваження органів казначейства, встановлені у період їхнього
створення, змінилися у зв’язку з новими соціально-економічними реаліями.
Нормативно-правове регулювання організації і функціонування органів казначейства відстає
від темпів, якими розвивається ця структура. Подальший
розвиток казначейства зумовлює необхідність внесення
відповідних змін до законодавства.
Врахвуючи
сказане, можна виділити цілий ряд проблем, що стосуються удосконалення
обслуговування клієнтів в органах Державного казначейства України. Серед них :
1. Відсутність
єдиних підходів до процедури здійснення контролю за спрямуванням бюджетних
коштів на стадії реєстрації зобов’язань розпорядників та одержувачів бюджетних
коштів в органах казначейства. В першу чергу, це стосується регламентування
єдиних підходів щодо глибини контролю та межі відповідальності органів
Держказначейства за дотриманням законодавства при витрачанні бюджетних коштів
їх розпорядниками.
2. Неможливість
дистанційного обслуговування клієнтів.
3. Наявність громіздкого документообігу між
розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів і органами казначейства, що
порушує проблему щодо своєчасності відображення в обліку проведення операцій і
що робить звітність недостовірною.
4. Проблемним є питання порядку складання та надання
фінансової і управлінської звітності.
Також слід
відмітити недоліки, що виникають під час казначейського виконання Державного бюджету України:
1) наявність такої плановості, що не
відповідає практичному застосуванню;
2) необґрунтоване відволікання коштів з
економіки;
3) постійний ріст кредиторської
заборгованості бюджетних установ;
4) невизначеність функцій головних розпорядників;
5) повільне проходження грошових коштів;
6) неповне використання переваг автоматизації
казначейського механізму обслуговування державного бюджету;
7) існування “ручного” регулювання
виділення асигнувань;
8) можливість недотримання
фінансово-господарської дисципліни та
корупції в стосунках між головними розпорядниками та
територіальними органами Державного казначейства України.
Для вирішення
цих проблем в першу чергу мають бути чітко визначені етапи контролю в
залежності від складності платежу, а також необхідно розмежувати
відповідальність за порушення бюджетного законодавства при взятті зобов’язань
розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, процесу їх виконання та
спрямування бюджетних коштів на їх погашення. Виходячи із зазначеного, випливає
необхідність чітко визначеного переліку підтверджуючих документів, який має
надаватися розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів до органів
Державного казначейства при здійсненні видатків за відповідними напрямами.
З метою
оптимізації та спрощення казначейського обслуговування розпорядників коштів
необхідно організувати роботу виносних робочих місць казначеїв, обладнаних за
місцезнаходженням розпорядників коштів. При
опрацюванні документів на виносних робочих місцях, проведені в системі органів
Держказначейства операції одночасно знайдуть відображення в бухгалтерському
обліку та звітності розпорядників бюджетних коштів.
На теперішній час при виділенні асигнувань жодним чином не враховується ні зміст, ні розмір реальної потреби в
коштах. Орієнтація відбувається “тільки на план, складений на
початку бюджетного періоду, котрий, хоча і збудований на основі
попередніх показників та науково обґрунтований відповідно до потреб у
фінансових ресурсах, все ж не може включити та врахувати
всі можливі економічні зміни”. Тому відбувається дискримінація самої ідеї
планування, а для бюджетних установ план є
відображенням негнучкого підходу до їхньої господарської діяльності з боку держави.
Є випадки необґрунтованого відволікання коштів з економіки.
Кошти формально можуть бути на балансі Єдиного
казначейського рахунку, але реально їх вже не можна використати на будь-які
інші поточні та стратегічні цілі. Так, при проведенні
капітальних видатків або проплат, що перевищують граничні
норми закупівель, застосовуються процедури тендерних закупівель.
Тому, з метою
уникнення даної ситуації, зокрема, в частині тендерних закупівель можна
лише змінивши Закон України «Про тендерні закупівлі товарів»
Усунення “ручного” регулювання виділених
асигнувань полягає в наступному. Необхідно
переходити в автоматичний режим та використовувати органами ДКУ безпосередньо
на місцях із застосуванням програмного забезпечення у середовищі АС “КАЗНА”. Проте, не завжди в Україні з допомогою математичних методів та автоматизації можна регулювати фінансові
потоки.
Також слід виключати можливість
недотримання фінансово-господарської дисципліни та корупції
в стосунках між головними розпорядниками та територіальними органами Державного
казначейства України. Це може бути розробка Кодексу корпоративної етики для використання
працівниками органів ДКУ (що, до речі, вже проводиться окремими територіальними органами), а також застереження, проведення перевірок.
Щоб підвищити ефективність казначейського
обслуговування бюджетів різних рівнів через продуктивність
персоналу органів ДКУ, необхідно переглянути питання оплати праці в органах
Державного казначейства, враховуючи виконувану працівниками контрольну й
економічну роботу, їхню відповідальність при виконанні бюджету за доходами і видатками.
Також для
підвищення ефективності управління бюджетними коштами можлива й доцільна
трансформація органів казначейства у кредитні установи, що поєднують як функції
з управління бюджетними коштами на стадії виконання бюджету, так і функції
кредитної установи в частині організації розрахунків, руху готівки й реалізації
державних цінних паперів. З огляду на це доцільним є створення казначейського
банку. Фінансовий інститут, який відповідає за виконання бюджетів усіх рівнів,
не може повноцінно функціонувати без своєї бюджетної банківської установи.
Для
підвищення ефективності управління бюджетними коштами на місцевому рівні
доцільним є залучення тимчасово вільних бюджетних коштів та їхніх залишків у
розпорядників із метою здійснення першочергових бюджетних видатків, недопущенні
касових розривів у процесі виконання бюджетів. Для цього необхідно:
1) надати право органам Державного
казначейства України на місцях використовувати різноманітні
інструменти управління бюджетними коштами, залучати
вільні залишки загального і спеціального фондів бюджетів, а також надавати
гарантії;
2) ввести до структури обласних управлінь
ДКУ відділ управління бюджетними ресурсами, який аналізуватиме наявні ресурси,
прийматиме рішення про обсяги залучення, проведення
обліку, складання звітості про залучення коштів;
3) визначити на державному рівні норматив
ризику залучення коштів та механізм
операційного відшкодування залучених коштів;
4) чітко визначити й розподілити функції
між учасниками бюджетного процесу, особливо
між органами ДКУ та Міністерства фінансів України.
Таким чином, до найважливіших стратегічних
завдань розвитку вітчизняної казначейської системи
слід віднести вдосконалення нормативної бази
функціонування казначейської системи й істотне розширення виконуваних функцій органами ДКУ з управління бюджетними ресурсами,
регулювання боргових відносин і активів, фінансування капітальних видатків,
бюджетних програм, участі у банківсько-кредитній сфері, на фондовому ринку.
Література