Проблеми визначення ліквідаційної вартості  об’єктів основних засобів на підприємствах  України.

Виконала: студентка групи ОА 52-10 Заноздра Наталія Вікторівна, науковий керівник професор Пантелєєв Володимир Дмитрович.

  Актуальність теми полягає в теоретичному обґрунтовані і удосконалені механізму визначення ліквідаційної вартості об’єктів основних засобів.  Через складність оцінки активів у майбутньому проблемою становить  відсутності загальноприйнятої методики визначення ліквідаційної вартості  об’єктів основних засобів, яка суттєво впливає на величину нарахованої амортизації підприємств  в межах українського  законодавства.

Термін "ліквідаційна вартість" виник з тих міркувань, що будь-який об'єкт основних фондів після закінчення терміну експлуатації не зникає безслідно, а перестає використовуватися за призначенням, і у зв'язку з тим, що надалі цей об'єкт вже не може входити до складу необоротних активів, його:

  або продають і таким чином списують з балансу;

• або демонтують на окремі вузли і агрегати, розбирають на запчастини і таким чином переводять до складу оборотних активів (щоправда, зі складним обладнанням можливі випадки, коли окремі частини залишаються у складі необоротних активів, однак у такому разі це вже інший об'єкт, має інше призначення, а тому на балансі він буде врахований у тих же необоротних активах, але за іншою статтею);

• або визнається металобрухтом, дровами чи іншим корисним матеріалом, отже, цей матеріал списується з балансу внаслідок продажу (наприклад, здавання металобрухту) або використання на внутрішньогосподарські потреби (дрова теж спалюються в печі для чогось, а не просто так).

Згідно з П(С)БО 7 [2] : "Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією)".

Отже, якщо взяти за основу П(С)БО 7, підприємство придбавши об’єкт основних засобів, перш ніж його експлуатувати, повинно вирішити, скільки років підприємство має намір використовувати такий об’єкт за призначенням і за яку суму сподівається продати згодом.

Виходячи з визначення ліквідаційної вартості, її можна розрахувати за формулою [4 c.408]:

Л = ( М * Ц – В ) * (І/100)n

де Л – ліквідаційна вартість;

М – кількість отриманих матеріальних цінностей від ліквідації об’єкта;

Ц – ціна за одиницю отриманих від ліквідації матеріальних цінностей;

В – витрати, пов’язані з продажем/ліквідацією;

І – середній річний індекс споживчих цін протягом n років;

n – кількість років корисного використання об’єкта.

Зрозуміло, що індекс споживчих цін майбутніх років можна взяти лише прогнозний або скористатись усередненим показником за декілька останніх років. Але за умов високих темпів інфляції може скластись ситуація, коли розрахункова ліквідаційна вартість перевищить первісну. Тому неприпустимо співставляти ліквідаційну (як майбутню) та первісну вартості при розрахунку амортизації, отже цю формулу можна також вважати не придатною у вирішенні питання визначення ліквідаційної вартості об’єктів основних засобів.

Автор пропонує внести зміни до визначення ліквідаційної вартості, виклавши його у такій редакції: ліквідаційна вартість – теперішня (поточна) сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

   З іншої точки зору, при визначенні проблеми доцільно буде  звернутися до МСБО 16 [3], причому на абсолютно законних підставах, адже статтею 1 Закону N 996 [1] прямо передбачено, що принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності не повинні суперечити міжнародним стандартам.

 З приводу визначення ліквідаційної вартості в МСБО зазначено, що на практиці ліквідаційна вартість буває незначною і може ігноруватися при розрахунку амортизованої суми (прирівнюватися до нуля). В той же час, якщо при придбанні основних засобів очевидно, що ліквідаційна вартість досягатиме значних розмірів, вона визначається на дату придбання об'єкта і не збільшується при зміні цін. Однак якщо об'єкт основних засобів у процесі експлуатації переоцінюється, ліквідаційну вартість необхідно переглянути. Подальша амортизація здійснюється за новою нормою, встановленою з урахуванням переоцінки та збільшення ліквідаційної вартості.

Євтушенко С. М.[6] пропонує методику визначення ліквідаційної вартості основних засобів, яка базується на застосуванні усередненого відсотка по групах основних засобів, що дає змогу суттєво поліпшити якість облікової інформації і спростити процес визначення ліквідаційної вартості

У більшості досліджень даної теми (дисертації, реферати тощо) автори пропонують прирівняти ліквідаційну вартість до  нуля, обгрунтовуючи свій висновок  нестабільністю економіки України, яка не дозволяє з достатньою точністю з прогнозувати вартість відходів через певну кількість років.

Отже в процесі дослідження ми прийшли до висновку, що при визначенні ліквідаційної вартості:

По - перше  ми знехтували умовою, даною визначенням цього терміна в ПБО 7 - "за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією)", і не вирахували із запланованої на майбутнє виручки тих витрат, які, ймовірно, будуть понесені при ліквідації (продажу) цього об'єкта.

По – друге віртуальність даних: середній річний індекс споживчих цін протягом кількості  років корисної експлуатації об’єкта, кількість отриманих матеріальних цінностей від ліквідації об’єкта та  ціна за одиницю отриманих від ліквідації матеріальних цінностей тощо .

В зв’язку з чим вважаємо, що не можна з достатнім рівнем вірогідності визначити, скільки нам коштуватиме продаж або ліквідація того чи іншого об'єкта через кілька років, бо не завжди знаємо, що буде завтра.

З нашої точки зору ліквідаційну вартість доцільно розраховувати лише для об’єктів, які мають у своєму складі зворотні відходи (металобрухт, відходи дров, відходи будівельних матеріалів тощо) і  які, в свою чергу, в подальшому можуть бути  визначені активом.  Вартість та кількість зворотних матеріалів визначати комісійно, станом на момент оприбуткування з урахуванням умов подальшої експлуатації об’єкту (%),  не враховувати індекс інфляції та витрати, які не можливо достовірно визначити  на момент придбання об’єкту. Перелік умов, визначень та формулу розрахунку ліквідаційної вартості доцільно  зазначити та обґрунтувати в наказі (положенні) про облікову політику підприємства.

Дослідивши  поняття «ліквідаційної вартості» ми прийшли до висновку що на даному етапі не можливо правильно визначити ліквідаційну вартість об’єктів основних засобів, як в бухгалтерському так і в податковому обліку оскільки все вище запропоноване є не що інше як суб’єктивна думка кожного окремого автора, а  перелічені в законодавчих актах  України  поняття  «ліквідаційної вартості» не затверджені точною формулою і не ґрунтується на яких-небудь наукових засадах. Відсутність загальноприйнятої методики може призвести до перекручування облікових даних залишкової вартості об’єктів основних засобів, а при списанні (ліквідації) – суми оприбуткованих від списання (ліквідації) зворотних запасів – оборотних активів.

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1.Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

  від 16 липня 1999 p. № 996-XIV

2. П(С)БО 7 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Мінфіну України від 27.04.2000 м № 92.

3.МСБО 16 - Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку "Основні засоби".

4.Панасенко А.П. Проблеми основних засобів у бухгалтерському обліку// Держава та регіони. – 2008. - №3. – С.407-410.

5.Галасюк Віктор Валерійович. Удосконалення механізму визначення вартості майна підприємств, що ліквідуються : Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Національний гірничий ун-т. — Д., 2005. — 183арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 148-162.

6.Євтушенко Сергій Миколайович. Амортизація основних засобів у системі бухгалтерського обліку: дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Національний науковий центр ;Інститут аграрної економіки; УААН. - К., 2004.