Дослідження методичних аспетів обліку, аудиту і аналізу розрахунків оплати праці на підприємствах

 

Виконала студентка VI  курсу ОА 52-10 заочне відділення

Шумська Тетяна Володимирівна

Науковий керівник Долгая Людмила Олексіївна

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ Відкритий  міжнародний університет розвитку людини «Україна»

 

На сучасному етапі важливою умовою радикальної зміни економічного середовища стає формування нових підходів щодо удосконалення соціально-трудових відносин. Серед найважливіших проблем у цій сфері передусім виділяється комплекс питань,  пов'язаних з пошуком найбільш ефективних шляхів реформування систем стимулювання та оплати праці найманих працівників.

           Облік, аудит і аналіз розрахунків з оплати праці на підприємствах є трудомістким, потребує уваги і сконцентрованості, оскільки пов’язаний з обробленням великої кількості первинної інформації.

           На сьогоднішній день бухгалтерський облік в Україні регламентується Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 – XIY ВР від 16 липня 1999 р., національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказами Міністерства фінансів України та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України. Ці положення розроблені на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності (IAS та IFRS), які застосовуються у державах-членах Європейського Союзу (ЄС) відповідно до Регламенту Європейського парламенту і Ради ЄС від 19.07.02р. №1606 / 2002 (994_404).

Метою статті є вивчення методичних аспектів  з удосконалення обліку, аудиту і аналізу  розрахунків з оплати праці на підприємствах в умовах діючого законодавства.

Одне із центральних місць в обліку на підприємстві посідає заробітна плата, яку, як економічну категорію, відносять до числа найскладніших. Саме з цієї причини, а також внаслідок однобічного, не комплексного підходу до її визначення у політичній економії відсутнє єдине розуміння заробітної плати.     

У науковій економічній літературі можна зустріти понад два десятки визначень заробітної плати. Найпоширенішими є визначення заробітної плати, як частки суспільного продукту (національного доходу), що розподіляється за працею між окремими працівниками.

Питання гармонізації українського бухгалтерського обліку з міжнародним, запозичення європейського досвіду є актуальним на сучасному етапі, тому ним займається чимало науковців, зокрема Голов С.Ф., Костюченко В.М., Швець В.Г. та інші. Виплати працівникам є темою багатьох видань, досліджень і публікацій, проте проблема удосконалення та реформування системи розрахунків з працівниками в Україні залишається не повністю розв’язаною. До цього часу в нашій державі деякі виплати здійснюються частково, а деякі не здійснюються взагалі, адже вони не регламентовані й не роз’яснені.

         Відповідно до ст.1 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, визначена, як правило, у грошовому  вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений  ним  орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Найчастіше на підприємствах застосовують дві форми оплати праці – погодинну і відрядну. Погодинна форма передбачає оплату праці у залежності від відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, а відрядна – залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за визначений період часу. У сучасних умовах досить широко застосовується оплата праці за контрактом. Так, як ця форма ґрунтується на домовленості сторін, вона дає можливість забезпечувати нормальні взаємовідносини двох контрагентів. У договорі обговорюється режим та умови праці, права та обов’язки сторін, рівень оплати праці тощо.

Це надає працівнику більше соціальної захищеності, а працедавцю – упевненість у виконанні робіт.

Об’єктивною основою розвитку сучасних форм оплати праці є тенденція забезпечення повної самостійності підприємств у питаннях оплати праці, розмежування сфери державного і договірного регулювання цих відносин незалежно від форм власності. Адже вже давно визнано, що націоналізація і централізація економіки в цілому та виробництва частково не найкращий спосіб розвитку рентабельності і конкурентоздатності підприємств.

Держава здійснює регулювання оплати праці робітників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру  мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, а також шляхом прогресивного оподаткування доходів громадян. На мою думку, державне регулювання вкрай необхідне навіть за умов ринкової економіки. Воно доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему макроекономічного регулювання народного господарства.

Аудит дотримання розрахунків з оплати праці є трудомістким і відповідальним. Досліджуючи питання розрахунків з оплати праці, аудитору слід пам’ятати, що за бухгалтерськими даними криються різнобічні інте­реси роботодавця, працівника і держави.

При проведенні аудиторського дослідження в першу чергу вивчаються внутріш­ні нормативні документи суб’єкта господарювання. Для правильної організації роботи кадрової служби та відділу розрахунків із працівниками з оплати праці у кожного суб'єкта господарювання організація праці та її оплати здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів,  колективних, трудових договорів, правил внутрішнього розпорядку, штатного розпису, посадових інструкцій тощо.

Ефективність господарської діяльності досягається за умови поєднання засобів виробництва із робочою силою у суворо визначених кількісних та якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів зменшує загальну кількість продукції, що виробляється. У більшій мірі це стосується трудових ресурсів.

Удосконалення оплати праці на підприємстві матиме вищу ефективність за дотримання таких принципів: відповідність заробітної плати ціні робочої сили, забезпечення переваг в оплаті праці тим працівникам, які роблять найбільший трудовий внесок у виробничі результати підприємства, удосконалення тарифної системи та нормування праці, поєднання індивідуальних інтересів з колективними.

Впровадження соціальних пакетів є одним із засобів інноваційної діяльності підприємства. Надаючи крім основної грошової винагороди визначений набір соціальних пільг, роботодавець переслідує різноманітні цілі, які залежать від стратегії компанії: залучення і закріплення високопрофесійного персоналу, непряме і пряме стимулювання продуктивної праці, створення сприятливої суспільної думки про компанію (PR-цілі), збільшення реального добробуту працівників.

Список використаних джерел:

1.     Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 – XIY ВР від 16 липня 1999 р.

2.     Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами У45 / За редакцією В.М.Вакуленка, О.П.Товстенка, К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040с.

3.     План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій №295: за станом від 30.11.99 р. / Міністерство фінансів України // Бухгалтерія. – 2000. – №22.

4.     Закон України „Про оплату праці” №108/95 – ВР: за станом від  

     24.03.1995р. зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від   

     25.06.2009 р. № 1574-VI / Верховна Рада України //   

     http://search.ligazakon.ua.

5.     Закон України „Про аудиторську діяльність” №3125 – ХІІІ: за станом від 22.04.1993 р. зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 14.09.2006 р.  № 140-V / Верховна Рада України // Бухгалтерия. – 2006. – №43 (718). – С.14-19.

6.     Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” /Ф.Ф.Бутинець, С.В.Івахненков, Т.В.Давидюк, Т.В.Шахрайчук; За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – 2-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута” 2002. – 544с.

7.     http://www.referatik.com.ua.