Долецька Г.М.., Воловик Н.О.

Донецький національній університет економіки і торговлі

імені Михайла Туган-Барановського

Декларативні висловлення з використанням модальних дієслів і фраз

Норми мовної поведінки відрізняються значною національною своєрідністю, що обумовлено історичними, соціальними і культурними особливостями народу, що говорить даною мовою. Проте існують деякі узвичаєні правила, котрим необхідно слідувати, якщо партнери прагнуть досягти згоди, тобто керуються у своїй мовній діяльності принципом співробітництва.

Наприклад: "Говори по суті справи" (be relevant), "будь стислим" (be brief), "уникай двозначності" (avoid ambiguity) і т.п.

Цих правил дотримуються в бесіді, що має на меті максимально ефективний обмін інформацією, наприклад, у діловому або науковому спілкуванні, проте в повсякденному мовленні, як показують спостереження, цим правилам слідують далеко не завжди, а іноді навіть повністю порушують.

Зрозуміло, існують і інші принципи, що регулюють мовну взаємодію співрозмовників і мають естетичний, соціальний чи моральний характер, на що вказує Г.Грайс.

Вважається, що в комунікативній практиці не менш важливу роль відіграє принцип ввічливості або, інакше кажучи, принцип такту, вплив котрого часто відіграє вирішальну роль в оформленні висловлень.

Дотримання принципу ввічливості має на меті домогтися максимальної ефективності соціальної взаємодії за рахунок збереження соціальної рівноваги і дружніх стосунків.

Дотримання принципу такту при неформальному спілкуванні складає важливу лінгвістичну і соціальну характеристику мовної поведінки англійців, що відзначається не тільки лінгвістами, але і письменниками й журналістами.

У даній статті розглядаються лінгвістичні засоби реалізації принципу такту в декларативних висловленнях. Основною формою цієї реалізації є розм'якшення категоричності висловлення.

Серед лінгвістичних засобів пом'якшення категоричності висловлення найбільш численну й частотну групу складають модальні фрази. У цю групу входять модальні фрази з дієсловами розумової діяльності (think, believe, suppose, imagine, etc.), дієслівно-іменні сполучення (I'm afraid, I hope, etc.), стійкі вирази (I dare say, I must say, I must confess, I say, etc.)

У залежності від лексичного значення дієслова модальні фрази виражають суб'єктивну модальну оцінку висловлення, пом'якшуючи його категоричність за рахунок звуження універсальності висловлюваної думки, обмеження її рамками особистого досвіду комуніканта. Найбільш частотними в цій групі є модальні фрази з дієсловами think, I'm afraid.

Поширеним засобом пом'якшення категоричності висловлення є переключення його модальної характеристики з дійсної в гіпотетичну. У цьому випадку модальність гіпотетичності служить більше тактовною формою вираження думки. Безперечно, мова йде про ті випадки, коли модальність дійсності заміняється модальністю гіпотетичності, тобто комунікант використовує зміну модальної рамки в прагматичних цілях (модальне розходження висловлень в даному випадку є прагматичним, а не семантичним).

Переключення модальної характеристики висловлення з дійсної в гіпотетичну здійснюється за допомогою модальних слів, модальних дієслів, модальних часток і форм умовного способу.

Найбільш частотним у групі модальних слів perhaps, probably, maybe є perhaps, що вживається переважно в початковій позиції. Для модального слова probably більш характерна серединна позиція - після підмета і перед або в складі складного дієслівного присудка. Найменш частотне в даному значенні модальне слово maybe.

Модальні дієслова must, should, can, may вживаються як засіб пом'якшення у своїй повторній функції, і між ними існують певні семантичні й прагматичні розходження.

Засобом пом'якшення категоричності висловлення служать форми умовного способу, що представляють подію як гіпотетичну, що не існує в дійсності.

Семантична особливість декларативного запитання полягає в тому, що воно містить як припущення про деяке положення справ, так і приховане спонукання комуніканта оцінити правильність припущення, що висловлюється. Декларативне запитання надає комуніканту широкі можливості для вираження ступеня впевненості припущення, що висловлюється за рахунок введення в нього модальних модифікаторів: увідно-модальних слів і фраз типу perhaps, of course, maybe, surely, I suppose, I think, 1 imagine, I hope, модальних дієслів у функції припущення, а також показників логічного висновку типу so, then, and, but, as far as I can see.

У сучасній англійській мові декларативні запитання одержали широке поширення у мовленні різноманітних соціальних груп, включаючи найпрестижніші. Вони зустрічаються як при рівних, так і при нерівних стосунках між комунікантами. У порівнянні з інвертованими питаннями, декларативні питання є більш чемною формою вираження запиту про інформацію завдяки прихованій апеляції до вираження відповідної реакції й можливості варіювати ступінь категоричності припущення.

Найбільш частотну групу засобів пом'якшення категоричності декларативного висловлення складають, як вже зазначалося вище, модальні фрази (близько 40% від загального числа даних засобів). Вони являють собою найбільш простий у синтаксичному плані засіб вираження відношення комуніканта до висловлення. Тому їхнє вживання в процесі мовного спілкування, як правило, не викликає труднощів у тих, хто вивчає мову. Модальні слова складають 8% від загального числа засобів пом'якшення категоричності висловлення. Як вже вказувалося вище, найбільше поширення серед них має модальне слово perhaps (5%); частотність вживання модального слова maybe в даній функції дуже незначна (менше 1%), проте, як показує практика, ті. хто вивчають мову, віддають перевагу вживанню may be замість усіх інших слів зі значенням припущення, явно порушуючи норми мовного спілкування англійською мовою.

У процесі роботи з модальними дієсловами, що складають близько семи відсотків від загального числа засобів пом'якшення категоричності висловлення, необхідно вказати учням, що модальні дієслова вживаються в розглянутій функції при спілкуванні молодших за віком чи положенням співрозмовників зі старшими. Варто особливо зупинитися на відпрацьовуванні сполучень модальних дієслів із перфектним інфінітивом, оскільки вживання цих конструкцій складає певні труднощі для учнів.

Незважаючи на те, що модальні частки складають усього чотири відсотки від загального числа засобів пом'якшення категоричності висловлення, вони є характерною рисою англійської розмовної мови. їхній найближчий аналог в українській мові - "ледь", "навряд чи" - обмежений в основному письмовою мовою, на що варто звернути увагу тих, хто вивчають мову.

Майже всі розглянуті в статті засоби пом'якшення категоричності висловлення вживаються не тільки при спілкуванні молодших за віком чи положенням зі старшими, але і при спілкуванні старших із молодшими, а також при спілкуванні рівних за віком чи положенням співрозмовників. На цій підставі можна зробити висновок, що принцип ввічливості, що виражається в прагненні ненав'язливо передати свою думку, чітко дотримується на всіх рівнях мовного спілкування, і оволодіння способами реалізації цього принципу є складовою частиною процесу вироблення навичок мовного спілкування англійською мовою.