Филологические науки/ 6.Актуальные проблемы перевода

Скворцова Є.І.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Черкаси, Україна

Типи трансформацій при художньому перекладі

текстів з англійської на українську мову

Переклад має давню історію, і своїми коріннями він сягає тих давніх часів, коли прамова почала розпадатися на окремі мови, і коли з’явилась необхідність в тлумачах – людях, які знали декілька мов і були здатні виступати в ролі посередників під час спілкування представників різних мовних середовищ.

Зараз переклад представляє собою окрему самостійну науку, яка постійно розвивається, має свою теоретичну базу, концепції, методи дослідження та власну систему термінів.

Важливим методом дослідження в лінгвістиці перекладу є порівняльний аналіз текстів перекладу (the text in the target language) шляхом порівняння з формою і змістом оригіналу (the text in the source language). Найбільш цікавим є аналіз текстів художнього перекладу.

Перекласти – це виразити вірно і повно засобами однієї мови те, що вже існує на мові оригіналу, тобто якомога ближче познайомити читача з текстом на мові оригіналу. В задачу перекладу, таким чином, входить не тільки точний виклад змісту думок, повідомлених мовою оригіналу, але і відтворення засобами мови перекладу всіх особливостей стилю і форми повідомлення. Саме це – відтворення єдності змісту і форми – відрізняє переклад від інших способів передачі повідомлення на іншій мові : переказу, реферування і т.п.

По визначенню В.Н. Комісарова, художнім перекладом іменується вид перекладацької діяльності, задача якого полягає в народжені на вихідну мову мовного повідомлення і який здатен робити художньо-естетичний вплив на ту мову, на яку ми перекладаємо.

Перетворення, за допомогою яких здійснюється перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу, називаються перекладацькими трансформаціями, які мають особливе значення у художньому перекладі.

Розбіжності в структурі двох мов незмінно викликають необхідність граматичних трансформацій. Ці розбіжності бувають або повними (в тих випадках, коли в мові, на яку здійснюють переклад, відсутня граматична форма, яка є в мові оригіналу), або частковими (граматична категорія існує в обох мовах, але збігається не в усіх формах).

Порівнюючи англійську та українську мови, помічаємо, насамперед те, що вони різняться своєю граматичною будовою, тому граматичні трансформації є першорядними в художньому перекладі. Однак проблема перекладу починається з вибору слова, тому здійснюються комплексні лексико-граматичні трансформації з переходом від лексичних одиниць до граматичних і навпаки.

Словотвір є предметом вивчення лексикології, однак значення новотворів може розкритися тільки в тексті, у першу чергу в реченні. Проаналізувавши ряд словотворчих моделей у перекладі, можна прийти до висновку, що словотворчі афікси в двох мовах розрізняються не тільки за ступенем продуктивності, але й додатковими відтінками значення. При цьому заміна однієї частини мови іншою при перекладі дуже характерна і часто використовується в перекладацькій практиці.

Oh, I’m not a dancer, but I like watching her dance.

А я не танцую, я лише люблю дивитися, як вона танцює.

Віддієслівний іменник “dancer” замінено дієсловом “не танцую”.

Внаслідок багатства стилістичних ресурсів афіксів української мови і відносної бідності їх в англійській мові, перекладачу доводиться в художньому перекладі вводити додаткові модальні й інші емоційно забарвлені слова для адекватності перекладу, тобто використовувати перекладацький прийом додавання. Часто прийомом додавання користуються суто в стилістичному розумінні.

“My husband is a great womanizer”.

Цю фразу вимовляє жінка з вищого суспільства, і це визначає неможливість перекладу “womanizer” словом просторічного розмовного стилю “бабій”. Перекладач повинен вибрати літературний варіант “Мій чоловік – великий прихильник жінок” використовуючи прийом додавання.

Найпоширенішим видом морфологічних трансформацій, при художньому перекладі з вихідної мови на ту мову, на яку ми перекладаємо, є заміна частин мови при перекладі (іменників, займенників, дієслів, неособових форм дієслова). Для досягнення значеннєвої й експресивної еквівалентності перекладу часто проводиться і заміна членів речення, що може призвести іноді і до зміни синтаксичної структури речення.

“The news of my mixed marriage soon gets about”.

“Новина про те, що я одружився на тубільці незабаром пошириться”.

Словосполучення “my mixed marriage” замінене на “що я одружився на тубільці”, речення з простого стало складнопідрядним.

Значення визначеності/невизначеності іменника, що використовуються в англійській мові з відповідними артиклями, передається при перекладі, у переважній більшості випадків, додатковими лексичними засобами для смислової і стилістичної еквівалентності художнього перекладу.

“Now you know the truth”.

“Тепер ти знаєш усю правду”.

Слід також зазначити, що оскільки в англійській мові практично немає категорії роду, при перекладі на українську мову з¢являється необхідність введення її, до того ж необхідно враховувати національні особливості у визначенні роду і статі. Наприклад, в англійській мові “ластівка”, “лисиця” – істоти чоловічого роду, а в українській – це іменники жіночого роду.

Основними видами синтаксичних трансформацій у перекладі є заміна типу речення або типу синтаксичного зв¢язку, членування й об¢єднання речень.

Усі види перетворення або трансформацій, що здійснюються у процесі перекладу можна звести до чотирьох елементарних типів, а саме:

1. Перестановка – це зміна розташування мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Елементами, що можуть піддаватися перестановці, є звичайно слова, словосполучення, частини складного речення і самостійного речення в будові тексту.

2. Заміна – найбільш розповсюджений і різноманітний вид перекладацької трансформації. У процесі перекладу заміні можуть піддаватися як граматичні одиниці, так і лексичні, у зв¢язку з чим можна говорити про граматичні і лексичні заміни.

3. Додавання – це тип перекладацької трансформації, заснований на відновленні при перекладі опущених у вихідній мові “доречних слів”.

4. Опущення – явище, прямо протилежне додаванню. При перекладі опущенню піддаються найчастіше слова, що є семантично надлишковими, тобто слова, що виражають значення, які можуть бути витягнуті з тексту і без їхньої допомоги. Як система мови в цілому, так і конкретні мовні оповідання володіють, як відомо, дуже великим ступенем надмірності, що дає можливість робити ті чи інші опущення в процесі перекладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бортничук Е.Н. Англійські іменники типу “breakdown” і способи їхнього перекладу // Теорія і практика перекладу. – К., 1981. – Вип.5. – с.84-89.

2. Задорнова В.Я. Восприятие и интерпретация художественного текста. – М.: Высшая школа, 1984. – 152с.

3. Іванов А.О. Камінь спіткання – граматичний рід // Теорія і практика перекладу. – К., 1987. – с.97-104.

4. Каращук П.М. Словообразование английского языка. – М.: Высшая школа, 1977. – 303с.

5. Комиссаров В.М. Теория перевода. – М., Высшая школа, 1990. – 253с.

6. Миньяр-Белоручев Р.К. Общая теория перевода и устный перевод. – М.: Воениздат, 1980. – 237с.

7. Швейцер А.Д. Теория перевода. – М.: Наука., 1998. – 215с.