УДК 159.922:316.64:165. 242.2

Дмитрієнко Ю.М., канд. філос. наук, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченко

ОСНОВИ ТА ПРІОРИТЕТИ ФОРМУВАННЯ ПРИНЦИПІВ ТРАНСФОРМАЦІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ, ЗАКОНОДАВЧОЇ СВІДОМОСТІ, КУЛЬТУРИ. ЧАСТИНА 2.

За періодів становлення найчастіше, тотально узурпуючи правову владу на рівні політичної або ідеологічної, владні вторинні суб’єкти законодавчої свідомості та культури, або перестають користуватися нормами чинного права, або створюють для себе «права недоторканості», котрі їм дозволяють порушувати чинні правові норми, а первинним – ні. Ця революційна ситуація починається формуванням нової правової емоції, що є першою реакцією на порушення мінімальних прав первинних суб’єктів правової свідомості, та згодом переростає у нову правову ідею стосовно докорінного виправлення неправової ситуації, порушення зазначених мінімальних прав первинних суб’єктів правової свідомості, внаслідок чого їх кількість зменшується, вони не мають достатньої заробітної платні, пенсії. Виникають численні мітинги, демонстрації, страйки, телевізійні передачі, де різні політичні (помітьте, не правові!) сили, представники різних таборів правових свідомостей та законосвідомостей обговорюють політичну ситуацію, пропонують варіанти політичного, ідеологічного, іншого штучного розв’язання різних складних ситуацій (але тільки не правовими засобами), при чому ніхто не говорить про те, що треба всього-навсього виконувати всім вимоги права стосовно різних неправих ситуацій. Наслідком численних обговорень повинна стати нова правова ідея, що здатна прогресивно реформувати, наприклад, Конституцію зразку 1996 новими прогресивними змінами, ідеями задля вдосконалення, модернізації або зміни, щоб задовільнити або все суспільство, або його більшість. Характеризуючи правову ситуацію стосовно становлення й розвитку сучасного монархічного періоду української правової свідомості (з 2010 року) , зазначаємо, що вона, мабуть почала з 2010 року трансформуватися за запропонованою нами «моделлю спіралі» [1]. Новий зміст правової ідеї як зміст нової формальної спадкоємності української правової свідомості здатний привести чинну законодавчу базу до нових правових стандартів, визначених у ідейній базі нової правової традиції, що виходила б з нового змісту, фактично, оновленої або модернізованої Конституції. Тоді з моменту внесення нових змін у Конституцію починається черговий новий хронологічний період становлення української законодавчої свідомості та культури. Чим вірніше, або істинніше буде визначена нова правова ідея, тим довшим (або наближеним до постійного) буде новий (можливо історично остаточним) період становлення української правової свідомості та культури, що наближатимуться до світових оціночних стандартів та якостей. Чим більш невірною та неістинною конкретно-історичним вимогам і потребам у процесуальному та статичного правостановленні буде ідентифікована кожного разу нова правова ідея, тим більш коротшим або тривалішим буде даний період становлення правової свідомості та культури, тим більш магінально-правовими будуть інші періоди її становлення. Внаслідок опозиції первинних суб’єктів до вторинних, а, фактично, ментальних прав первинних до опозиції політико-ідеологічних прав вторинних, виникає неприродна штучна асиметрія норм законодавчої свідомості, законодавчої культури до норм правової свідомості та норм правової культури. Така ситуація з неприродною асиметрією природної правової свідомості до неприродної законодавчої свідомості (а скоріш, навпаки, законодавчої свідомості до правової) типово характерна для нетрадиційних історичних і сучасних, за заразком колишніх радянських, суспільств. Ця асиметрія характеризує певне функціональне напруження механізму законодавчого регулювання суспільних відносин, котрий певною мірою не автентичний механізму правового їх регулювання, що формує відповідні нелінійні та асиметричні властивості зазначених періодів становлення правової свідомості хибно домінантними. Вони тривають доти, доки не зкорелюється найбільш актуальна правова ідея для того періоду становлення правової свідомості, котрий максимально презентує максимальне розходження ментальних прав первинних (правосвідомості) і ідеологічних прав вторинних суб’єктів правової свідомості або законосвідомості (ситуація геноциду, масового вимирання первинних суб'єктів правової свідомості, війна, формування численних банд (Україна – 20-30 рр. ХХ ст.) революція та ін.), що може розв’язуватись також по-різному. Як правило, чим більше була кількість періодів неприродних асиметрій правосвідомості та законосвідомості, тим тривалішим та драматичнішим триває їх правомірне розв’язання. Частота-тривалість цих періодів залежить від ідейної світоглядності, регулятивної нормативності сприйняття світу, правової ментальної міцності та слабкості тієї титульної нації або більшості населення країни, що формує таку правову ідею, від кількості складових національної правової ідіоми (чим менше кількість, тим правова ментальність міцніше, та навпаки), щоб задовольнила або всіх, або більшість населення етносу, нації, суспільства чи держави. З моменту винайдення такої правової ідеї, щоб задовільняла всіх або більшість населення, починається розвиток правової свідомості, тобто формування нової асиметрії: тепер природної. Формується асиметрія ментальних прав первинних, де вони (їх ментальні права) домінують) і ідеологічних прав вторинних (де їх ідеологічні або політичні права перестають поступово домінувати). Ця тепер вже природна асиметрія природних, ментально структурованих прав первинних суб’єктів правової свідомості над політико-ідеологічними правами її вторинних суб’єктів продовжує існувати доти, доки не здійснюється хоча б приблизне вирівнювання цих прав. З моменту, що найменш, приблизного вирівнювання прав первинних і вторинних суб’єктів правової свідомості, та, щонайбільш, незначної «на подих більше» (Ж. Дерріда) домінанти первинних прав суб’єктів правосвідомості, автентично вирівнюються права первинних і вторинних суб’єктів законодавчої свідомості та культури, - при цьому суспільство стає громадянським, а держава – правовою, з типово правовим законами, де право > або = закону, правова свідомість > або = законодавчій свідомості, неформальна спадкоємність правової свідомості > або = її формальній спадкоємності. Виникає так традиційне суспільство зі світовими цінностями як типовими світовими взірцями для інших.

Література:

Дмитрієнко Ю. М. Підходи до вироблення критеріїв визначення природного та неприродного становлення і розвитку української правової свідомості та культури / Ю. М. Дмитрієнко // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 305–318 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10djmctk.pdf