Магістр, Котляр О.О.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Конкурентоспроможність машинобудівних підприємств України у порівнянні з іноземними

Конкурентоспроможна машинобудівна галузь є запорукою ефективної економіки будь-якої держави. Саме машинобудівний комплекс забезпечує технічну озброєність, механізацію, автоматизацію виробництва, а тому і в значній мірі впливає на промисловий потенціал країни, її конкурентоспроможність на зовнішніх ринках.

Машинобудування є однією з найважливіших і перспективних галузей економіки України. Сучасний машинобудівний комплекс об'єднує в собі 11 073 підприємства, з яких 136 – великих, 1750 – середніх, 9187 – малих з виробництва машин, обладнання, приладів, апаратури, транспортних засобів.

Частка машинобудівних виробництв в економічно розвинених країнах світу складає 30-50% від загального обсягу випуску промислової продукції. Частка машинобудівної галузі в промисловості України складає 15%, у долі ВВП становить близько 11%, тут зосереджено понад 15% вартості основних засобів, майже 6% оборотних активів промисловості нашої держави та понад 22% кількості найманих працівників [3].

Основна проблема машинобудування України – знаходження ємних ринків збуту. Нові ємні ринки збуту, характеризуються високою конкуренцією, що вимагає високої якості продукції, впровадження новітніх технологій і високої ефективності виробництва. У реальності продукція машинобудування найчастіше морально застаріла, що викликано використанням застарілих технологій виробництва, зносом обладнання на 60-80%, і мінімальним рівнем інноваційної активності. Машинобудівний комплекс України охоплює понад 20 спеціалізованих галузей, тобто практично всі галузі [1].

Вітчизняні машинобудівні підприємства програють конкуренцію іноземцям з трьох основних причин.

По-перше, величезний досвід у сфері створення машин і агрегатів і сучасні технології забезпечують європейським фірмам істотне науково-технічне випередження в порівнянні з вітчизняними виробниками за якістю, надійності і довговічності виготовляється обладнання.

По-друге, провідні світові фірми володіють досвідом і можливостями для реалізації проектів "під ключ", що істотно знижує трансакційні витрати замовника.

І останнє, іноземні машинобудівники в змозі виконати замовлення в кредит, під низькі відсотки з відстрочкою платежу на кілька років, що особливо актуально для українських фірм в умовах дефіциту ліквідності [3].

Серед основних проблем підприємств машинобудівного комплексу України можна виділити наступні:

1. застарілі основні виробничі фонди – аналіз основних засобів підприємств машинобудування показує перевищення введення нових основних засобів над амортизацією;

2. брак обігових коштів у підприємств;

3. низький рівень інноваційної активності українських підприємств, їх низька інвестиційна привабливість [2,4];

4. відсутність в Україні низки високотехнологічних галузей;

5. низька конкурентоспроможність багатьох видів продукції вітчизняних підприємств;

6. недостатня кількість кваліфікованих робітників;

7. низький рівень конкурентоспроможності економіки України;

8. експорт продукції переважно в країни СНД.

Поряд з внутрішніми проблемами, підвищення конкурентоспроможності підприємств машинобудування України також стримується низкою зовнішніх чинників: неконтрольованим зростанням цін на комплектуючі матеріали, енергоресурси тощо; високим рівнем державної заборгованості; відсталістю законодавчої та нормативної бази; відсутністю чітких національних пріоритетів розвитку машинобудівної галузі України та т.д. В Україні також спостерігається недостатня підтримка галузевої науки з боку держави. Наприклад, в США щорічно на наукові дослідження в галузі машинобудування витрачається в середньому 2.5% ВВП, у країнах Євросоюзу – близько 3% ВВП, в Україні ж всього 0.1% ВВП. З іншого боку, підприємства машинобудівної галузі України мають значний інноваційний потенціал, значні можливості для формування нових і посилення існуючих конкурентних переваг як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Перспективною виглядає розробка ефективної державної політики, основною метою якої стало б створення інноваційно-інвестиційної бази для відродження машинобудівного комплексу України [1].

У таких умовах вітчизняним машинобудівним підприємствам доводиться важко. Втім, ситуація далеко не критична. Наявний технологічний потенціал ряду підприємств цілком достатній для успішної роботи. Машинобудівні підприємства зараз обирають шлях спеціалізації на виготовленні певних видів обладнання. Вітчизняне машинобудування може скласти ефективну конкуренцію іноземним підприємствам як за ціною, так і за якістю.

Одна із самих головних умов модернізації сучасної економіки та переходу до нової стадії соціального прогресу – інноваційна діяльність. Саме тому структура машинобудівного виробництва США, Німеччини, Японії, Англії характеризується переважанням частки наукоємного виробництва.

Конкуренція – один із ключових факторів, що стимулюють підвищення продуктивності і сталий економічний розвиток. Роль держави полягає в захисті ринку від недобросовісної конкуренції, у тому числі від використання домінуючої позиції компаній, змов між конкурентами і надмірної концентрації.

Метою реформ у секторі машинобудування є створення умов для розвитку конкурентоспроможного сектора машинобудування.

Показниками успіху можуть бути:

- зростання обсягів виробництва і збільшення частки сектору в структурі промисловості за рахунок зростання завантаження виробничих потужностей до 70%;

- підвищення продуктивності праці до рівня країн Центральної Європи;

- збільшення інвестицій у галузь.

З боку пропозиції машинобудівної продукції, необхідні такі заходи: приватизація некритичних для державної безпеки підприємств, стимулювання технічного переозброєння машинобудування і створення сприятливого середовища розвитку.

Внутрішній попит на продукцію машинобудування часто залежить від реалізації державних програм у суміжних секторах. В даний час більшість державних програм або не працюють зовсім, або реалізуються на 10-20 %. Крім цього, фінансування таких програм здійснюється неритмічно. Такий непослідовний підхід з боку держави не дає можливості підприємствам адекватно планувати виробництво й реалізовувати стратегію розвитку. Планування і виконання державних програм допоможуть збільшити внутрішній попит на продукцію машинобудування [4].

Список використаних джерел

1. Безтілесна Л.М. (2012), Механізм забезпечення сталої конкурентоспроможності великого промислового підприємства, Економіст, Київ, Україна.

2. Васюков О.Я. (2013), Машинобудування в Україні, Труд, Херсон, Україна.

3. Василенко Ю.А. (2008), Аналіз ринку в Україні, ХНТУ, Херсон, Україна.

4. Бородіна О. М. (2011), Конкурентоспроможність економки України: стан і перспективи підвищення: монографія, Основа, Київ, Україна.