К.е.н. Васильчук І.П.

Криворізький економічний інститут, м. Кривий Ріг, Україна

Інструментальне обґрунтування концепції сталого розвитку: огляд емпіричних досліджень

Трактування концепцій сталого розвитку та корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) як елементів стратегічного управління або навіть його самостійних концепцій активно розробляється світовою академічною спільнотою і знаходить широке застосування у практиці провідних корпорацій. Водночас нормативний підхід, який розглядає КСВ та сталий розвиток як примусову доктрину «повинен» і спрямований на моральне обґрунтування поведінки корпорацій та її менеджерів, почав відходити на другий план, поступаючись місцем емпіричним дослідженням, що надають економічну аргументацію. Проте науковці наголошують і на існуванні проблем щодо інструментального обґрунтування концепції сталого розвитку, які були виявлені при аналізі наукових публікацій. Зокрема, академічна література містить вже більше десяти мета-аналізів та оглядів (Margolis, Elfenbein&Walsh, 2007[1]; Orlitzky, 2003[2]; Fifka, 2012 [3]), в яких досліджувався переважно взаємозв’язок між показниками сталого розвитку та фінансовими показниками. Автори мата-аналізів підсумовують, що поле досліджень є суб’єктивним і сильно фрагментованим. В цілому, мета-аналізи показують невеликий, але позитивний зв’язок між показниками сталого розвитку і фінансовими показниками. Однак існує ціла низка досліджень, в яких знайдено нейтральний або навіть негативний зв’язок. Такий стан речей примушує сумніватися щодо належного економічного обґрунтування зв’язку ініціатив зі сталого розвитку та фінансовою результативністю. Слід наголосити, що у пошуках взаємозв’язку дослідники використовували у якості фінансових індикаторів переважно показник рентабельності активів або ринкової вартості акцій, тобто кінцеві результуючі показники. Проте такий підхід не допомагає менеджерам вимірювати вплив конкретних наслідків впровадження заходів зі сталого розвитку на рівні організації на проміжні результуючі показники, де має бути встановлений зв’язок між нефінансовими та фінансовими чинниками. В результаті, не маючи емпіричного підтвердження та економічного обґрунтування ініціатив сталого розвитку, менеджери можуть утримуватися від інвестування у проекти зі сталого розвитку та не підтримувати такі ініціативи, побоюючись погіршення фінансових показників. Такі дії зашкоджують реалізації соціальних та екологічних цілей, зумовлюючи їх ігнорування або недостатню увагу. Або менеджери можуть вдатися до іншої крайності і гіпертрофовано інвестувати у сталий розвиток, дотримуючись популістських ідей, що в кінцевому підсумку може призвести до руйнування акціонерної вартості. В результаті - на сьогодні немає ніяких узгоджених показників для виміру результативності заходів щодо інкорпорування показників сталого розвитку у бізнес-процеси та стратегії не зважаючи на три десятиліття досліджень [4]. Останній мета-аналіз у цьому напрямку (Fifka, 2012) [3] виявив позитивний зв’язок між сталим розвитком і фінансовими показниками, однак, економічне обґрунтування заходів зі сталого розвитку все ще є недостатнім і потребує додаткових досліджень.

Втім дослідження консалтингових компаній щодо впливу ініціатив з КСВ та інкорпорації соціальних, екологічних чинників та корпоративного управління (ЕСКУ-чинників) у діяльність корпорацій на фінансову результативність та вартість капіталу виявили іншу картину та наступні результати:

1) 100% академічних досліджень погоджуються, що корпорації з високим рейтингом КСВ та інкорпоруванням у стратегію і бізнес-процеси ЕСКУ-чинників, мають більш низьку вартість капіталу з точки зору боргу (кредитів і облігацій) й акціонерного капіталу. По-суті, ринок визнає, що ці корпорації мають більш низький ризик, ніж інші, і винагороджує їх відповідним чином. Саме тому заходи з КСВ щодо імплементації засад сталого розвитку повинні бути в центрі уваги менеджменту корпорацій.

2) 89% розглянутих досліджень показують, що корпорації з високим рейтингом щодо інкорпорування ЕКСУ–чинників демонструють позитивний вплив на ринкову вартість. І в цьому випадку ринок демонструє кореляцію між фінансовими результатами діяльності корпорацій і діяльністю в області КСВ, зокрема ринок сприймає позитивно й оцінює як вигідну ту стратегію, яка враховує ЕСКУ - чинники, принаймні в середньо (3-5 років) і довгостроковій перспективі (5-10 років).

Найважливішим з цих чинників, як зазначають дослідники, є чинник корпоративного управління (отримано підтвердження у 20 дослідженнях порівняно з 10 дослідженнями щодо екологічного чинника та 8 дослідженнями щодо соціального чинника). Іншими словами, будь-яка компанія, менеджмент якої не вважає за потрібне вдосконалювати свою систему корпоративного управління, по-суті, обрікає себе на програш. В ієрархії чинників наступним є чинник захисту навколишнього середовища та потім чинник соціальних аспектів управління [5].

Важливою складовою дослідження взаємозв’язку між корпоративною відповідальністю за сталий розвиток та фінансовою результативністю компанії є оцінка впливу КСВ на вартість капіталу фірми. Згідно даних «Європейської ділової мережі для Корпоративної соціальної відповідальності» менеджери фондів та аналітики заявляють, що розширене управління соціальними і екологічними ризиками зрештою приносить вигоду ринковій вартості компанії, оскільки компанії, які не діють соціально відповідально, стикаються з вищою вартістю капіталу [5]. Ефективна робота у соціальній діяльності знижує загальний ризик компанії – якщо аналітики та інвестори визнають цей нижчий ризик, то компанії отримують вигоду від нижчої премії за ризик та, відповідно, від нижчої вартості капіталу. Для того, щоб інвестиції у компанію були прибутковими, дохід на капітал має бути вищим за вартість капіталу. Відтак корпоративна соціальна відповідальність може знизити вартість капіталу, скорочуючи ризики компанії, оскільки ризики – основні драйвери витрат.

Таким чином на підставі вищевикладеного можна стверджувати, що концепція сталого розвитку є капіталостворюючою концепцією, прийнятною для інвестування. Об’єднання всіх аспектів діяльності корпорації, які відповідають концепції сталого розвитку, та їх реальне впровадження створюють вигоду як інвесторам, так і корпорації, включаючи її акціонерів. Багаторічні дослідження науковців доказують, що повноаспектна імплементація концепції сталого розвитку призводить до створення довгострокової ринкової вартості корпорації, а отже, створює фінансову основу для досягнення основної цілі для акціонерів та інших стейкхолдерів. Оскільки все більше інвесторів бажають формувати свої портфелі, вкладаючи кошти в корпорації, що демонструють успіхи у досягненні сталого розвитку, то попит на акції таких корпорацій зростає. На наш погляд, два чинники підштовхують розвиток цієї тенденції. По-перше, концепція сталого розвитку є привабливою для інвесторів, оскільки дозволяє максимізувати довгострокову ринкову вартість. Враховуючи, що результативність діяльності корпорацій зі сталого розвитку може бути фінансово виміряна, то це означає інвестиційну привабливість концепції. По-друге, компанії-лідери у досягненні сталого розвитку показують більш високі фінансові результати порівняно з ринковими індексами і кращі профілі «ризик – дохід». Все зростаюче коло інвесторів впевнені, що концепція сталого розвитку є каталізатором для ведення якісного менеджменту, а отже, є фактором, що створює успіх.

На підставі вищевикладених результатів емпіричних досліджень можна зробити узагальнений висновок, що у разі, якщо управління корпорацією побудовано на засадах соціальної відповідальності, які реально працюють, а не тільки задекларовані, то можна стверджувати про наявність у корпорації «соціальних ресурсів», які будуть визначати її конкурентоспроможність на ринках майбутнього та забезпечувати максимізацію ринкової вартості корпорації у довгостроковій перспективі. Проте і на сьогодні питання виміру успіху зусиль корпорацій щодо імплементації сталого розвитку залишаються відкритими і не мають достатньої інструментальної бази.

Литература:

1. Margolis J.D. Does it pay to be good? A meta-analysis and redirection of research on the relationship between corporate social and financial performance / J.D. Margolis, Н.А. Elfenbein, J.Walsh // July, 2007. – Р. 1-79

2. Orlitzky, V. Corporate Social and Financial Performance: A Meta-analysis / V. Orlitzky, F.L.Schmidt, S.L. Rynes // Organization Studies.- 2003. - Vol.24(3). – P. 403–441.

3. Fifka, М. The development and state of research on social and environmental reporting in global comparison / М. Fifka, Wirtschaftsuniversitдt Wien, Austria, 2012. – Р.1-40

4. Valuing Business Sustainability: A Systematic Review. Issue Date / Research Network for Business Sustainability, November, 2008. – Р. 5-6.

5. Managing for sustainability / The Economist Intelligence Unit Limited. Sponsored by ENEL, 2010.