История / 2. Общая история

Мельниченко О. Д.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Образотворче мистецтво XVI–XVIІI ст. на території Молдови та України

Я вважаю цю тему дуже актуальною, тому що між Україною та Молдовою існували тісні культурні зв’язки. Мета статті — порівняти образотворче мистецтво на території Молдови і України.

В першій половині XVII ст. в Українському образотворчому мистецтві поступально розвивалися ті жанри, які сформувалися в попередній період. Основними його видами залишаються настінні розписи й іконопис.

У розписах помітне своєрідне поєднання традиційних прийомів з новими реалістичними рисами. На думку дослідників, «Страсний» цикл Потелицьких розписів (зображення мук Христа) ніби перекликається з ідеями «Протестації» Йова Борецького, де він описав муки й страждання українського народу і закликав його до стійкості в боротьбі. Досі збереглися розписи Воздвиженської церкви в Дрогобичі. Їх особливістю є поєднання біблійних сюжетів і декоративних орнаментів з місцевих квітів: барвінку, волошок, ромашки тощо. В цей період удосконалюється техніка різьби по каменю й дереву. В орнаментах переважають рослинні мотиви. При цьому зображення рослин має певний сенс. Так, поширені в орнаментах зображення виноградної лози і грон у християнстві відомі як символ віри. В другій чверті XVII ст. рослинні орнаменти в пам’ятному різьбленні поступаються маскам, емблемам і т. д.

Пам’ятками портретного різьблення того часу є надгробні портрети. Їх композиція ускладнилася, поглибилося спроби передати риси вдачі портретованого. Таким є надгробок київського воєводи А. Киселя в родовій церкви-усипальні (с. Низкиничі на Волині). На повний зріст у рицарських латах зображено Я. і С. Жолкевських на їх надгробку в костьолі у Жовкві.

В українському живописі провідне місце займав жанр портрета. Пам’яток портретного живопису Наддніпрянщини цього часу майже не збереглося. Створити уявлення про його розвиток в першій половині XVII ст. дають змогу портрети майстрів львівської школи. М. Петрахновичу приписують портрет дочки львівського купця В. Лангиш. Відомий живописець Ф. Сенькович є автором портретів представників української та польської знаті — львівського старости С. Мнішека і підканцлера Т. Замойського. Особилвістію цих та інших українських портретів цього періоду є прагнення разом із зовнішніми рисами передати особливості характеру і внутрішнього світу персонажа [3].

Мистецтво Молдови в досліджуваний період розвивалося під впливом палеологівського візантійського мистецтва: мініатюра, фреска й ікона є найяскравішими прикладами цієї епохи.

Мініатюра з’явилась у ХV ст. для прикрашання рукописів зображеннями євангелістів, орнаментами, ініціалами і фронтисписами надзвичайної краси й елегантності, вона була одним з перших самобутніх жанрів національного образотворчого мистецтва. Значимими центрами її розвитку в Молдові XV–XVII ст. були монастирі Нямц, Путна, Хумор, Воронець і Драгомирна, та ін.

Серед найвідоміших середньовічних мініатюристів епохи Олександра Доброго і Штефана Великого — Гавриїл Урик з монастиря Нямц та його послідовники Никодим, Т. Мерішеску й Спиридон, який залишив вражаючі рукописи з мініатюрами. Безперечну цінність молдавських рукописів цього періоду підтверджує той факт, що на сьогодні вони зберігаються в найпрестижніших установах Відня, Оксфорда, Бухареста, Москви, Лондона, Санкт-Петербурга, і так далі. Ще один короткий період розквіту молдавська мініатюра переживає завдяки митрополиту Анастасію Кримці, який у першій чверті XVІІ ст. заснував у монастирі Драгомирна школу каліграфії й мініатюри.

Ще один цінний вид молдавського мистецтва XVI–XVII ст. — фреска, яка прикрашала внутрішні й зовнішні стіни церков. З часів Штефана Великого, частково збереглися фрески в церквах ц Лужень, Петреуць, Воронець і Балинешть, які, завдяки особливій майстерності художників, є частиною єдиної іконографічної програми. Саме завдяки винятковим художнім властивостям фрески названі церкви визнано унікальним явищем у європейському мистецтві.

В Республіці Молдова єдина пам’ятка архітектури, що зберегла на стінах фрески — церква Різдва Богородиці в місті Кеушень. Відома знаменита колекція ікон XVI ст. у Велень, де донедавна зберігалося близько 139 ікон. Художній рівень ікон цього періоду підтверджує низка безперечно цінних творів з монастирів Агапія, Вератек і Путна. Розвиток ікони XVI–XIX ст. на території Республіки Молдова має свою специфіку, про що свідчить одночасне існування монастирських і народних ікон, останніх залишалися мало.

Після заходу епохи мініатюри в Молдові найбільш раннім видом образотворчого мистецтва є ксилографія, виникнення якої за часів Василе Лупу було прискорено появою перших друкарських верстатів (Ясси, 1642). Вона відіграла важливу роль в ілюстрації інкунабул, і кожен період відзначався появою нових авторів творів цього жанру. Рукописи з мініатюрами поступилися місцем гравюрі на дереві, набагато простішій і дешевшій у виконанні. Одна з перших робіт яської друкарні, «Казання Митрополита Варлаама», несе стилістичний відбиток рукописних книг, який проявляється у збереженні загальної композиції книги, розташуванні ілюстрацій, орнаментів і фронтисписів. У XVIІI ст. входять у період зрілості школи граверів як у Яссах, так і в монастирі Нямц. Українець Ілля, М. і П. Стрельбицькі — ось тільки декілька імен, які сприяють розвитку місцевого друку й гравюри. Особливо слід відзначити діяльність М. Стрельбицького, який почав працювати в друкарні у Яссах з 1750 р. З 1756 по 1807 рр., М. Стрельбицький створив близько 200 гравюр, зокрема титульні аркуші, зображення євангелістів, біблійні сцени й фронтисписи. Впродовж цього періоду, в орнаментах стає помітним вплив стилю бароко, що прийшло з західноєвропейського мистецтва [2].

Однією з найбільш оригінальних сторінок молдавського мистецтва є розпис зовнішніх стін церков. Найбільш визначна пам’ятка (XVI–XVIII ст.) — церква Успіння Богородиці в Каушанах, а першою пам’яткою з розписом екстер’єру є церква Св. Георге в Хирлеу (1530). У всіх церков, декорованих за правління господаря Петру Рареша, екстер’єр розписано: Пробота (1532), Св. Георге (Сучава, 1534), Хумор (1535), Бая (1535–1538), Молдовіца (1537), Белинешть (1535–1538), Арбуре (1541) и Воронець (1547) [1].

В результаті дослідження мистецтва на території Молдови та України, можна зробити висновок, що не сильно відрізнялися основні напрями, але в кожного народу були свої особливості в створенні шедеврів. Фреска — це дуже цінний жанр мистецтва як для Молдови, оскільки він активно використовувався для прикраси молдавських церков XV–XVI ст., так і, хоча й меншою мірою, для України. Однакову цінність як у Молдові, так і в Україні, мали книжкова мініатюра та іконопис, а також в обох країнах поширилася техніка гравюри. До того ж у Молдові останню безпосередньо допомагали розвивати українці. Як на Молдову, так і на Україну вплинув стиль бароко. Мистецтво Молдови відрізняється наявністю розписів на зовнішніх стінах церков.

1. Архитектура и живопись : [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.moldovenii.md/ru/section/228/content/797

2. Изобразительное искусство в средневековой Молдове : [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.ecology.md/section.php?section=fsociety&id=6083#.VHoL8aNxqho

3. Історія України (XVI–XVIII ст.), 8 клас : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : ukrmap.su/uk-uh8/1004.html