Зворська Н.А., Гур’янова Н.М.

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради, Україна

Використання новітніх технологій в організації самостійної роботи студентів

У сучасному світі все більше поширення набуває теорія «освіта впродовж усього життя», основою якої є організація самостійної роботи людей різних вікових груп. Експериментальним шляхом виявлено, що в пам’яті людини залишається 10% від того, що вона почула, 50% від того, що побачила, і 90% від того, що виконала сама. В університетах світу в організації самостійної роботи студентів відбувається дуже багато змін, які неможливо ігнорувати. Більш того сам процес цих змін стає невід’ємною частиною життя ВНЗ.

Технологія організації самостійної роботи студентів в сучасних умовах повинна давати гарантовано педагогічний ефект. Вона створює педагогічну ситуацію, за якої професійна, громадянська й просто людська ініціатива студента має можливість себе реалізувати.

Така технологія стимулює появу потреби самостійно одержувати необхідні знання, використовувати їх на практиці, критично мислити, брати на себе відповідальність за прийняття рішення, мати необхідний рівень професійної компетентності, ефективно взаємодіяти і спілкуватись з іншими людьми.

Кожен студент розвивається, формується як носій суб’єктивного досвіду. Тому важливого значення набуває педагогічне діагностування студентів як умова ефективності організації самостійної роботи студентів. Для реалізації особистих стратегій навчання потрібно не тільки розробити для кожного студента послідовність виконання самостійних робіт, а й створити відповідне навчальне середовище, яке було б сприятливим для студента і допомагало йому здійснювати самостійну роботу.

Диференційовані самостійні роботи поглибшують і розширюють знання студентів, можна сказати, формують у них індивідуальний стиль діяльності (Є.Климов).

Окрім навчальних цілей, досягаються більш значущі для студента результати – у студента формується відповідальність, в першу чергу, перед самим собою, оскільки він, плануючи, усвідомлює себе як творця свого життєвого професійного покликання.

Мета самостійної роботи студента – втілення в життя принципу індивідуального підходу до навчання, більш того, регламентована навчальним планом і здійснювана під керівництвом викладача, самостійна робота може стати найефективнішим методичним заходом реалізації цього принципу.

Головне завдання самостійної роботи студента полягає у визначенні основних понять з предмету, в якому напрямі слід його вивчати і чому важливе таке вивчення. Самостійна робота у широкому розумінні - це вся робота по оволодінню науковими знаннями і практичними навичками в усіх формах навчально-виховного процесу. В організації самостійної роботи студента важливий заключний етап-облік і контроль.

Нові технології організації навчання студентів є засобом досягнення мети. Увесь зміст упровадження нової освітньої системи полягає в тому, щоб зробити процесс вивчення кожної окремої навчальної дисципліни творчим та індивідуальним, щоб це вивчення зацікавило студента, принесло йому моральне й інтелектуальне задоволення від того, що він пізнає, від власного інтелектуального та освітнього зростання, від подолання труднощів і самого себе. Створеня відповідних традицій творчої атмосфери й напруженої праці, високого морального духу здійснюється поступово.

Планування розпочинається з визначення мети самостійної роботи, яка зводиться не тільки до оволодіння знаннями, уміннями й навичками, але й до оволодіння якостями, необхідними для досягнення певного рівня компетентності на визначеному етапі навчання, розвитку ініціативи, саморегуляції, творчого підходу до виконання самостійних робіт, врахування унікальності кожної особистості.

Педагогіка висуває загальні для всіх професій вимоги, щодо методики виховання творчої самостійності студентів. Головні з них – наукове передбачення, збудження інтересу до обраної професії, самовиховання, працьовитість, всебічний розвиток творчих здібностей. Однією з найважливіших складових частин виховання є формування самостійності.

Перше захоплення виконавством повинно перерости в сталий інтерес до своєї професії, здобутий в результаті наполегливої праці при глибокому проникненні в суть музичного змісту і опанувавнні фахових навичок і прийомів. У процесі навчання музичному мистецтву необхідно стимулювати прагнення студента до самостійної творчості. Кожне заняття слід будувати так, щоб студент зміг самостійно ставити перед собою мету, вирішувати нові завдання. Спочатку студенту повинен самостійно вирішувати прості завдання. Разом з розвитком його музичного мислення ці завдання ускладнюються у художньому відношенні. Виховання творчої самостійності музиканта – проблема психологічна. Вона не може вирішуватисся лише в рамках вузько ремісничої постановки.

Найважливішою якістю творчої особистості музиканта є здатність системно працювати в обраній професії. Тут слід звернути увагу на два моменти:

- здатність працювати постійно, систематично. В цьому виявляється дійсний глибокий інтерес і любов до професії, воля в досягненні мети.

- ефективність праці.

Неточність психологічної установки полягає в тому, що у свідомості студента не відбувається своєчасного злиття технічних і художніх уявлень як організаційної єдності форми і змісту, емоційно-художнього задуму і техніки втілення в реальному звучанні.

Процесс формування самостійності виконавця органічно пов’язаний з розвитком його музичних здібностей: слуху, пам’яті, почуття ритму, моторності. Творча самостійність у роботі музиканта має грунтуватися на глибоких знаннях психофізіологічних закономірностях, що лежать в основі формування техніки. За період навчання у вищому навчальному закладі музикант повинен вивчити і творчо переосмислити науково-методичні праці з теорії та естетики виконавства.

У процесі самостійної роботи максимально враховується суб’єктивний досвід студента, а навчальна діяльність у ВНЗ базується на принципово нових-рухливих, змінних, регульованих процесах.

При виконанні самостійних робіт в умовах особистісного орієнтованого навчання створюються особливо сприятливі умови для формування організованості студентів. Це можна пояснити тим, що винятковою силою проявляється надзвичайно вагомий феномен появи у студента – потреби в самоактивності, як визначальному чиннику збагачення власного досвіду.

Виховання творчої самостійності студента – це процесс поступового, планомірного, становлення його особистості, тобто розвитку його культури і здібностей інтелектуальних, емоційних, музичних, а також постійного удосконалення майстерності. Тільки чітка організація самостійної роботи забезпечуватиме високий рівень знань і умінь студентів, якість їх професійної підготовки.

Література:

1. Баренбойм Л. Музыкальная педагогика и исполнительство. –Л., 1974

2. Галузинский В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. –К.,19

3. Бочкарев Л. Психилогические основы музыкального обучения. –К., 1979

4. Гаспаров Б. О некоторых принципах структурного анализа музыки // Проблемы музыкального мышления. –М., 1974

5. Кременштейн Б. Воспитание самостоятельности учащихся в классе спец. Ф-но. –М., 1966

6. Стогний И. Трудолюбие. Как нравственное качество личности. –К., 1970

7. Теплов Б. Психология музыкальных способностей –М., 196

8. Харламов Ф.А.: Педагогіка –М, 1990 Кузовлев В. О воспитании самостоятельности баяниста // Вопросы профессионального воспитания баяниста. Вып. 48. –М., 1980