Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

К.п.н. Давидова Ж.В.

Харківський національний економічний університет імені С.Кузнеця, Україна

Акультурація іноземних студентів у процесі міжкультурної взаємодії

Одною з головних характеристик сьогодення є стрімкий розвиток міжнародної взаємодії у багатьох сферах і у тому числі у сфері вищої освіти. Академічна мобільність дає можливість громадянам з різних країн отримувати якісну вищу освіту за кордоном. Україна є однією з країн, яка має достатньо розвинену науково-педагогічну базу і може забезпечувати іноземних студентів якісною освітою, що відповідає, а навіть й перевищує той рівень професійної компетентності, що є необхідним для певних країн. Цей фактор обумовлює достатньо високий відсоток іноземних студентів, які навчаються у вишах України.

Але незважаючи на усі переваги навчання у вишах України, для іноземних студентів виникає багато труднощів, пов’язаних з пристосуванням та уходженням у культуру іншої країни. Процес адаптації комуніканта до нової культури у результаті контакту з нею називається акультурацією [2, c.131]. Акультурація здійснюється у процесі взаємного впливу різних культур, при якому реципієнти однієї культури переймають норми, правила, цінності й традиції іншої культури. При цьому кожна людина прагне зберегти власну культурну ідентичність й вжитися в іншу культуру.

Тобто найважливіше місце у педагогічному процесі має зайняти формування в студентів здатності до участі у міжкультурній комунікації. Це завдання є зараз особливо актуальним, тому що дуже загостреною є проблема виховання толерантності до інших культур, пробудження інтересу та поваги до них, подолання почуття дратівливості від «інакшості» інших культур.

Розвиток у студентів міжкультурної компетентності, тобто адекватного взаємопорозуміння двох або більше учасників комунікації, які належать до різних національних культур, актуалізує звернення до цілої низки особистісних якостей студентів [1]. У першу чергу це такі якості як відкритість, терпимість й готовність до спілкування. Готовність до міжкультурного спілкування є найважливішим складником комунікативної компетентності й забезпечує активну взаємодію з представниками інших соціокультурних суспільств.

Під час навчання у виші іноземні студенти долучаються до цінностей і норм української культури у процесі входження у соціокультурний простір вищої школи.

Вирішальним фактором забезпечення ефективної акультурації іноземних студентів є комунікація та взаємодія з представниками нової для них культури [3, с.458]. Певне спілкування включає в себе три взаємопов’язаних аспекти – пізнавальний, емоційний та поведінковий. Оскільки у спілкуванні здійснюється сприйняття, переробка інформації, а також здійснюються дії, що спрямовані на різноманітні об’єкти. Під час цього процесу особистість, використовуючи отриману інформацію, адаптується до оточуючого середовища.

У процесі адаптації най значні зміни здійснюються перш за все у структурі пізнання, тобто у картині світу, через яку люди одержують інформацію з оточуючого середовища. Саме відмінності у цій картині є підґрунтям відмінностей між культурами. Лише розширивши свою сферу сприйняття та переробки інформації, іноземні студенти мають усвідомити систему організації чужої для них культури й пристосувати власні процеси пізнання до тих, якими користуються носії цієї культури. Для іноземців менталітет «чужаків» є незрозумілим саме із-за того, що вони незнайомі з системою пізнання іншої культури. Але чим більше людина пізнає іншу культуру, тим більшу здатність до розуміння чужої культури він демонструє.

Для того, щоб стосунки з представниками іншої культури стали плідними, іноземні студенти мають навчитися сприймати цю культуру на емоційному рівні. Для цього необхідно усвідомлювати які емоційні висловлювання й реакції можна собі дозволити, тому що для кожного суспільства є притаманні критерії емоційності. Коли студент-іноземець досягає необхідного рівня емоційного усвідомлення, то він може розділити з носіями іншої культури гумор, весілля, сум або розпач.

Вирішальним фактором в адаптації іноземця до нової культури є набуття поведінкових умінь та навичок. В залежності від рівня набутих поведінкових навичок студент-іноземець може гнучко орієнтуватися та діяти у різних життєвих ситуаціях.

Повноцінна адаптація іноземця до чужої культури означає, що усі три аспекти комунікації сформовані на достатньому рівні і взаємодоповнюють один одного.

Таким чином забезпечення акультурації іноземних студентів є результатом цілеспрямованої міжкультурної взаємодії з представниками нової для них культури, що забезпечує формування міжкультурної комунікативної компетентності у єдності пізнавального, емоційного та поведінкового складників.

Література:

1. Колбіна Т.В. Формування міжкультурної комунікації майбутніх економістів: теоретико-методологічний аспект [Текст]: монографія / Т.В.Колбіна ; Харк. нац. екон. ун.-т. – Х.: ІНЖЕК, 2008. – 391с.

2. Леонтович О.А. Методы коммуникативных исследований / О.А.Леонтович. – М.: Гнозис, 2011. – 224с.

3. Sam, D. L. Acculturation and health. In D. L. Sam, & J. W. Berry (Eds.), The Cambridge Handbook of Acculturation Psychology. New York, NY: Cambridge University Press, 2006 – pp. 452-468.