Білик Л.І., Старовойтенко Н.В., Чемерис І.А., Рига Т.М.

Черкаськийй державний технологічний університет

Управлінський потенціал студентів:

реалії та перспективи формування

Для розуміння сутності проблеми формування управлінських вмінь та навичок у майбутніх фахівців економічного та технічного спрямування, важливо дослідити особливості усвідомлення і внутрішнього прийняття ними професійно-управлінських завдань з оцінкою власних ресурсів для їх розв’язання. З’ясування даного аспекту підготовки майбутніх управлінців дозволить створити соціально-психологічні та педагогічні умови актуалізації управлінського потенціалу студентів, формувати психологічну готовність до роботи керівника, попереджувати формування у них негативних професійно-управлінських настанов.

Метою нашого дослідження є – вивчення стану власної комунікабельності студентів та їх реальна готовність до управлінської діяльності. З цією метою нами було проведено анкетування 318 студентів економічного та технічного напрямів без акценту на гендерний аспект.

У контексті нашого дослідження значний інтерес становлять праці О.С.Пономарьова з проблем управлінської культури в структурі професійної діяльності інженера-керівника, Е.О. Юхно, О.Г. Романовського з проблеми проектування й реалізації педагогічної системи інтегрованої підготовки інженера-керівника згідно з принципами розробленої ним концепції. У працях І.Д. Беха, Т.Д. Дубовицької, В.Х. Гашимової, В.І. Носкова, В.І.Юрченка акцентовано увагу на особливостях професійного зростання студента як фахівця та особливості професійно-рольової ідентифікації.

Мистецтво спілкуватися з людьми і керувати ними – це не тільки результат спеціальної професійної підготовки управлінських кадрів, але і товар, що сьогодні користується попитом і високо оцінюється на ринку професійних послуг. «Це такий товар, що купується за гроші, як цукор, і кава, – стверджує Д. Рокфеллер.- І я готовий платити за таке вміння більше, ніж за будь–який інший товар у цьому світі» [1, с.3].

При оцінці студентами власної комунікабельності було виявлено що 69% опитаних констатують, що їм бракує комунікативних вмінь, зокрема точно висловлювати думку, переконувати інших, робити висновки, дотримуватися мовного етикету, розуміти невербальні сигнали, а 76% зазначили, що їм важко виступати публічно. Тим більше були не зрозумілими відповіді респондентів щодо тренінгів з ораторського мистецтва: тільки 58% студентів-менеджерів і 21% «технарів» виявили готовність до самовдосконалення. Негативні відповіді обгрунтовувалися, що «плануємо зайнятися саморозвитком пізніше», «ні, тому що немає часу», «мені це не цікаво».

Стосовно того, щоб «піджартовувати над друзями», не заперечує кожен другий опитаний, мотивуючи це бажанням покращити всім настрій. Вказують на різні види сміху та доцільність жартів 10% студетів-економістів та 18% «технарів». Розуміння переваг почуття гумору в майбутній управлінській діяльності продемонструвало 8% студентів-економістів: «гумор може слугувати важливим засобом полегшення переговорів і посередництва, особливо у випадках конфлікту і напруги між сторонами». Тільки 5% усіх респондентів негативно налаштовані до гумору: «не люблю насміхатися над іншими», «ніколи не піджартовую над іншими, щоб не образити». Переконлива більшість опитаних (85%) стосовно ставлення до критики давали схожі відповіді: «позитивно, бо це дозволяє не повторювати помилок», «з боку краще видно недоліки», «прислухаюся і роблю висновки», «позитивно, якщо критика по суті і справедлива», «критика – це розвиток». Частина респондентів (16%) зазначає, що до критики ставиться «нейтрально» або «негативно, якщо це зроблено грубо і неконструктивно», «нейтрально, проте прислухаюсь, але сама знаю, що мені треба робити», «негативно, тому що ніхто не любить критики» тощо. Тільки 2% студентів - економістів пов’язали власне ставлення до критики з майбутньою професією – управлінською діяльністю, зазначивши «чим більше висот у кар’єрі досягаєш, тим більше вас критикують», «позитивно, адже безжалісна критика загартовувала таких відомих політичних і суспільних діячів як Лінкольн, Черчиль».

Щодо уміння радіти успіхам інших, більшість піддослідних загальної вибірки (79%) позитивно сприймають перемоги та успіхи інших, заявляючи, що відчувають радість. Проте, 19% респондентів (11% економістів і 8% «технарів» зазначили, що «радіють успіхам тільки своїх рідних та друзів», «в залежності від того, наскільки чесно був досягнутий успіх». Одиниці вказали, що успіх інших їх не радує, так як «хочеться бути на місці переможця», «мені байдуже».

При оцінці студентами можливостей тренінгів та спецсемінарів з управлінської майстерності для розвитку людини, переважна більшість опитаних загальної вибірки (79 %) впевнена, що тренінги з управлінського мистецтва формують важливі вміння, корисні в майбутній діяльності керівника та інших сферах життя” і тому вони бажають самовдосконалюватися; 18% вважають, що тренінги з управлінської майстерності можуть бути корисними тільки для керівників-практиків, так як забезпечують лише „вузько спеціальні знання та управлінські уміння”, і тільки 3% вважають, що тренінги управлінські „студентам і керівникам практично нічого не дають, так як найкращий тренінг - це досвід роботи», тому відвідувати такі заходи не бажають.

Дослідження показали, що на відміну від студентів технічних спеціальностей, майже стовідсотково, студенти - економісти прагнуть реалізувати себе як керівники, у них чіткіше прослідковується підприємницький та соціальний тип професійної спрямованості. Авторів не дивує факт, що студенти-економісти, відповідаючи на запитання анкети, демонструють більшу впевненість у своїх лідерських здібностях, мають більш чіткий психологічний портрет ідеального керівника, акцентують увагу на функціональних вміннях керівника, спроможні обгрунтовувати власну думку, спираючись на вже вивчені курси психології та основ менеджменту. Порівняно з «технарями», студенти-економісти оцінюють вище свої комунікативні, творчі здібності (організовувати культурні заходи, відвідувати тренінги), впевненіше заявляють про успіх, кар’єрний ріст, необхідніть наслідувати талановитих, самореалізованих управлінців та суспільних діячів. Проте, для 5% студентів-економістів характерними є незрілі форми управлінської ідентичності, неадекватних кар’єрних домагань та самооцінок власного управлінського потенціалу, маніпулятивної настанови до майбутніх колег та підлеглих в питаннях розвитку кар’єри. Враховуючи вік (18 – 20 років), та ситуацію, що в суспільстві достатньо прикладів моралі індивідуальних досягнень, непрофесійного управлінського середовища, то автори допускають наявність таких хибних особливотей мотиваційно-смислової сфери даної категорії молодих людей.

Незначна кількість студентів-економістів зорієнтована в майбутньому розпочати власний бізнес, і на їхню думку, керувати людьми їм не доведеться. Вони частіше вживають в анкеті «моя справа», а не «надійна команда». Для них, у порівнянні зі студентами технічних спеціальностей, яскравіше проявляється потреба у домінантності, визнанні і владі.

Дані наших досліджень свідчать про те, що в структуру підготовки фахівців технічного вузу доцільно включити дисципліни з галузей психології, які стосуються психологічних особливостей діяльності спеціаліста технічного (економічного) профілю, а також визначають психологічні особливості та закономірності міжособистісної професійної взаємодії випускника технічного вузу з іншими людьми (партнерами, керівниками, підлеглими тощо). На жаль, такі навчальні курси як «Інженерна психологія», «Психологія праці та організаційна психологія», «Економічна психологія», «Психологія управління» не посідають чільне місце в програмі підготовки студентів технічного та економічного спрямування.

Література.

1. Шпалінський В.В., Помазан К.А. Психологія управління: Навч. посіб. для керівників навч. закладів. – Харків: Веста: Видав. «Ранок», 2002. – 128с.