Філологічні науки/ 3.Теоретичні та методологічні проблеми дослідження мови

Шумченко Т.І.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Категорія часу та виду як комунікативна категорія речення

Синтаксична категорія часу в реченні є ширшою за морфологічну категорію часу дієслова як у плані вираження, так і в плані змісту. Що стосується плану вираження, то в реченні час події і тимчасові відносини передаються системою засобів, що утворюють лексико-граматичне поле часу. Ядром цього поля у простому реченні є:

1. Дієслівні форми часу в присудку: On forme; Il aboutira;

2. Обставина часу, яка виражається: прислівником; іменником, інфінітивом, займенником з прийменником: Depuis maintenant quelques années, le MMP (magnésium mono peroxyphtalate) est utilisé comme agent d'époxydation des doubles liaisons; предметний іменник та займенник передбачають опущення дієслова: Ainsi Zn devient ZnO, de même pour les autres réducteurs; іменником без займенника: On resoud ce problème la journée; підрядним реченням часу: Comme nous l'avons vu pour les alcènes, il est possible de faire une addition sur la triple liaison de façon à ce que cette addition soit de type anti-Markovnikov [2, c.132].

Додатковими засобами вираження є:

1. Означення, виражені іменником з прийменником (les événements de la veille )та прикметником (antérieur, simultané, actuel);

2. Прислівникові звороти та герундій: En ajoutant ce catalyseur, il faut être assez prudent pour qu’il n’atteigne pas votre peau ;

3. Префікси (un ex-ministre, ср.: un ancien ministre) [3, c.140].

Вказані вище засоби висловлюють ряд значень тимчасового характеру, які можна розділити на дві групи: тимчасова відносна характеристика (основні значення) і якісно-кількісні часові характеристики: повторюваність, кратність, тривалість дії (додаткові значення). Розглянемо вираження першої групи значень. Часові відношення визначаються виходячи з певної точки відліку. Залежно від характеру цієї вихідної точки розрізняють три типи часових відносних характеристик:

1. Абсолютний/відносний час. У цьому випадку дія орієнтується щодо моменту мовлення, основної координати мовлення: moi - maintenant - ici. Обрана точка відліку, яку пов'язують з адресантом, розсікає потік часу на два відрізки - «до» і «після» точки відліку, внаслідок чого утворюються три тимчасові епохи: минуле (передування), дійсне (одночасність), майбутнє (слідування).При збігу точки відліку з моментом мовлення (maintenant) утворюється абсолютний час, при розбіжності - відносний час. Центром плану абсолютного часу є présent. Центром плану відносного часу одні вчені вважають imparfait [1], інші −passé simple [4, c.58].

2. Одночасність/неодночасність дії відображає зв'язок у часі між подіями (цю категорію називають таксис). Неодночасність полягає в передуванні або слідуванні подій. Це значення виражається дієслівними формами, прислівниками (un moment après, un peu plus tard, cependant, aussitôt, puis, d'abord) і поєднаннями іменників з прийменником (avant qch, après qch; pendant qch). Лінійні часи (imparfait, présent) виражають одночасність подій при описі: Une cétone existe sous deux formes... On a alors un équilibre entre les deux formes... Ланцюжок точкових часів ( особливо passé simple ) відображає послідовність подій: Dans un premier temps on additionne H+ sur notre instauration... Puis ensuite Br- vient tapersur le carbocation de façon à donner le produit final.Imparfait також може виражати послідовність повторюваних подій. Теперішній час, що використовується переносно в плані минулого, також висловлює послідовність подій. Дослідники відзначають, що passé composé не може передавати послідовності подій, чим пояснюється його рідке вживання в зв'язному оповіданні.

3. Точний час (дата) позначає момент здійснення дії, виходячи із прийнятого в даному колективі умовного поділу часу, не залежного від даного акту мовлення. Нерідко в одній фразі поєднуються різні засоби вираження часу: Nous continuions nos observations et, vers une heure indiquée, avons pris nos notes, au moment de la fin de la réaction. Тут дієслово орієнтує час події по відношенню до моменту мовлення (план минулого), vers une heure indiquée вказує точний час, а вислів au moment de висловлює одночасність.

Французькі лінгвісти підкреслюють, що якщо категорія часу є відносною, показує зовнішній час дії, то вид відображає «внутрішній» час дії. Вид − якісно-кількісна характеристика процесу. Він відображає його розгортання в часі по відношенню до межі або результату. Вид − обов'язкова характеристика процесу, і якщо в мові немає морфологічної категорії виду, то він проявляється як синтаксична категорія, яка виражається в реченні одиницями різних рівнів. Видове значення в реченні реалізується у взаємодії значення дієслова зі значенням дієслівного часу і розповсюджувачів дієслова (доповнень, обставин) [ 2; 4]. У виразі видових значень беруть участь такі засоби: а ) семантика дієслів, насамперед – відмінність перфективних та неперфективних дієслів, результативних і нерезультативних, б) афікси, в) протиставлення форм дієслівних часів: простих і складних, лінійних і точних ; г) поєднання дієслова з інфінітивом (On a cessé de réagir), іменником (Cetappareil a cessé sontravail), герундієм (Le mur va s'écroulant), обставиною (Il fonctionne depuis longtemps); д ) частки (ne faire que); e ) форми N, їх детермінатіви: Il a réagi à l’aide de ce catalyseu r− точкова дія; Il réagissait à l’aide de ce catalyseur − звична дія.

Література:

1. Гак В. Г. Теоретическая граматика французского языка / Владимир Григорьевич Гак. – М. : Добросвет, 2000. – 832 с.

2. Гальперин П.Я. Языковое сознание и некоторые вопросы взаимоотношения языка и мышления / Пётр Яковлевич Гальперин. – М. : «Наука», 1977. – 378 с.

3. Казакова Т. А. Практические основы перевода / Тамара Анатольевна Казакова. – СПБ. : «Издательство Союз», 2000. – 320 с.

4. Реферовская Е. А. Философия языка и грамматические теории во Франции (история лингвистики) / Елезавета Артуровна Реферовская. – С. : «Петербург – ХХІ век», 1996. – 176 с.