Бандура Т. Й., Бабич Г. О.

Південноукраїнський національний педагогічний

університет імені К. Д. Ушинського

Своєрідність художньої деталі в поетикальній системі ліричного наративу збірки Я. Щоголева «Ворскло»

Останнім часом увага українських літературознавців звернена до специфіки й функціональності художньої деталі. Така загострена зацікавленість зумовлена насамперед надзвичайно активною художньою позицією цього структурного елемента тексту. Але критичний зір в основному фокусувався на специфіці поетичної деталі прозового твору. Ґрунтовно досліджували художню деталь в прозовому творі Т.Аврахов, Г.Гримич, І.Приходько, Ю.Кузнєцов, В.Святовець, М.Хороб, І.Христенко та ін. Що ж до лірики, то тут немає чіткої, концептуальної системи теоретичного осмислення функціональної заданості художньої деталі.

Метою нашої розвідки є з'ясування природи та поліфункціональності художньої деталі, зокрема характеротворчої її заданості, в ліричному творі. Адже у видатного майстра поезії деталь успішно реалізує часом найскладніші структурно-композиційні, характерологічні завдання, а поєднання деталей виступає своєрідним ідейно-пафосним центром, організовує думку, наснажує підтекст. Досконале з цього приводу висловлювання В. Святовця про велич художньої деталі: «Рідкісне вміння через виразну, соковиту художню деталь передати своє бачення навколишнього світу прирівнювалося до справжнього таланту» [4, 3]. Усе це ставить перед нами складні, відповідальні завдання наукового осмислення деталі саме як активно діючого компонента художньої цілісності. Насамперед – у плані термінологічної дефініції аспектів конкретних дій художньої деталі.

Тим часом у науковому обігу, крім традиційно відзначуваних портретної, пейзажної деталі, містких подробиць інтер'єру, – тільки зрідка вказують на сюжетну, наскрізну деталь у поетичному творі. У подальшому розгляді конкретних ліричних творів або їх частин, означуючи різновиди художніх деталей за їх основним функціональним призначенням, покажемо, якою багатою, новаторською в самих основах і надзвичайно продуктивною в реальних наслідках була творча винахідливість поета.

Характерною рисою віршів Щоголева є проникливий ліризм, а також точність у відтворенні деталей. Так, у вірші «Неня», після стислого опису – малюнка, своєрідної заставки вірша, де зображено, як стара жінка поле на городі зілля, а на зіллі заснула її дочка Маруся, «чорнобрива і вродлива», починається довгий, емоційно насичений монолог старої жінки. Жінка вболіває, що швидко мине час, її донька виросте, вийде заміж і, так само, як і вона, колись вродлива і життєрадісна, під тягарем важких умов і відсталого селянського родинного побуту змарніє, завчасу постаріє, стане бабусею. У монолозі старої жінки, зверненому до сплячої доньки, для створення відповідного настрою у читача, поет використовує сюжетотворчі деталі-звертання народнопоетичного характеру: «спи, моя голубко», «моя дитино»; «горечко», «годочки»; «їстимуть тебе зовиці, їстиме свекрухи», «злиднів повно» [5, 67] тощо. Ці поетикальні конструкції інтимізують монолог, лірично забарвлюють твір. Закінчуючи вірш, поет знову звертається до початкового малюнка, обрамлює ним все раніш сказане: «А вродлива чорнобрива спить собі й не чує» [5, 67]. Маємо приклад кільцевої деталі, направленої увиразнити об’єкт, на який спрямована мова й почуття.

Поет-Щоголів відходить від романтичної поезії 30 – 40-х років, зокрема від її абстрактної символіки, що властива була ще в якійсь мірі його окремим раннім творам. Розпочавши вірш «Косарі» пейзажним малюнком, поет далі дав майстерний опис процесу праці, зосереджує увагу на окремих її деталях, з етнографічною точністю виписує назви трудових знарядь. Митець прагне максимально повно відтворити процеси праці, в даному випадку косіння. Спочатку він немовби вводить нас в атмосферу праці, називаючи знаряддя і предмети, необхідні при даній роботі, вклинює в нарацію чіткі зорові деталі: бруски, клепала, далі змальовує підготовку до праці – «гострим коси»; називає специфічні прийоми при косінні – «в ручку йдем», «пройдем гони» тощо. Допомагає поетові в змалюванні косіння також винос в ударні рядки строф вірша таких моторово-зорових образів, створених дієсловами, як: «Не проб'єм», «Ми все йдем», «Потягніть», а також патетичні звертання— «Нуте ж, нуте, косарі» [5, 67] тощо.

Настанова на максимально точне змалюванні процесу праці косарів відбилася і на характері пейзажу в цьому вірші. Для пейзажу тут властиві лаконізм, економія вислову і виразність картини. Прибічник детального барвистого пейзажу, тут Щоголів дає не розгорнені картини, а лише окремі пейзажні деталі-штрихи: «ще роса з житів не спала», «а жита, як очерети», «жовте жито переспіло», «день заходе, сонце сяде», «на покоси опали роси» [5, 67]. Причому ці пейзажні деталі невіддільні від процесу праці, підкреслюють здебільшого ті чи інші якості жита, яке косять косарі.

Вчений-літературознавець А.Погрібний звертає увагу на високій ідейній наснаженості поезії Я. Щоголева: «Не можна не відзначити таких цінних якостей вірша «Косарі», як загальний оптимістичний тон – радісний настрій гуртової праці, насолода трудовим буттям» [3, 83]. Опоетизування праці, романтично-піднесене змалювання трудового процесу Щоголевим йде тут від народного, народно-пісенного розуміння праці. У вірші яскраво видно одну з характерних особливостей реалізму кращих поезій Щоголева – правдивість деталей поєднується з гармонійним відтворенням цілого, конкретність – з романтично-піднесеною емоційністю.

З великою любов'ю змальовує Я. Щоголів невтомного трудівника у вірші «Ткач». З професіональним знанням називає він знаряддя праці —верстак, основи, ляда, берди, цівки тощо. Поетична деталь, проте, не є самоціллю для письменника. Вона надає конкретності і локальності поетичній картині. І ця конкретність, локальність знову-таки йде від народнопісенних засобів зображення дійсності.

Поет підкреслює, що ткач здобував собі на хліб важким трудом, працюючи «вдень і вночі», в той час, як багатий може знайти роботі «начало й кінець», тобто працювати або й ні, як йому забагнеться. Дослідниця О. Лапко акцентує увагу на глибокому філософському підтексті лірики поета: «У… віршах Я. Щоголева відчутна проповідь стоїцизму, в основі якого глибока переконаність у тому, що перебування людини в суєтному й недосконалому земному світі є випробуванням її духу» [1, 103].

Підсумовуючи, зауважимо, що художня деталь у Я. Щоголева часто фігурує як одноразова. Але зустрічається і повторювана деталь, яка у митця найбільш наснажена. Проте не слід розуміти її буквально як повтор назви якогось предмета, почуття, характерної ознаки. Це може бути і символічна інтенція, і фрагмент роздумів ліричного героя, і посутній елемент оповіді. Автор ніби повертає нас до уже сказаного, хоче ще раз акцентувати увагу на раніше висловленій думці, можливо, повніше її розкрити, підкреслити значимість мовленого. Така деталь ніби поглиблює підтекст, робить його видимим, підносить нас до рівня авторського бачення, розуміння ситуації, відтіняє щось важливе, навіть визначальне в ліричних характерах. З цього погляду Яків Щоголів залишив своєрідні й неповторні зразки високохудожньої поезії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лапко О. Релігієсофське осмислення буття людини в поезії Якова Щоголева / О. Лапко // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. Ч. 1. – 2009. – лютий – № 3 (166). – С. 98 – 104.

2. Новик О. Мотиви та образи творів Якова Щоголева: проявлення традиції / Ольга Новик // Слово і час. – 2010. – серпень – № 8 (596). – С. 115 – 121.

3. Погрібний А. Яків Щоголев: нарис життя і творчості / А.Погрібний. – К.: Дніпро, 1986. – 166 с.

4. Святовець В. Талант починається з деталі / В. Святовець. – К.: Інститут журналістики, 2003. – 64 с.

5. Щоголів Я. Твори / Яків Щоголів. – Харків: САГА, 2007. – 509 с.