Дрозд Ю.С.

студентка групи ПМН-51

Національного університету державної податкової служби України

Наук. кер.: к.ю.н. доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Шемелинець І.І.

Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності в судовому порядку

Інститут емансипації став новим явищем для цивільного законодавства України. Його необхідність була продиктована економічними реформами, що відбувалися в останнє десятиріччя, які змінили як економіку країни, так і менталітет її громадян. Вимушене безробіття мільйонів дорослих спонукало їхніх дітей шукати якесь джерело доходу. Платність позашкільної освіти, недоступність для багатьох безкоштовної вищої освіти також сприяло ранньому соціальному зростанню підлітків, які прагнули власною працею придбати економічну свободу. Саме цьому сприяє можливість отримання повної цивільної дієздатності – емансипація. Суть цього інституту полягає в тому, щоб зробити неповнолітніх незалежними від їхніх законних представників у разі зайняття підприємницькою діяльністю, укладенні значних угод або під час розпорядження своїми грошовими доходами іншим чином. В разі емансипації неповнолітній переходить з категорії громадян, що володіють частковою цивільною дієздатністю в категорію суб’єктів повністю дієздатних, і тому в цивільно-правових відносинах він прирівнюється до повнолітніх громадян, зберігаючи при цьому свій фактичний соціальний статус. За загальним правилом неповнолітня особа може бути визнана повністю дієздатною за рішенням органів опіки та піклування. Підставою для прийняття відповідного рішення є згода її законних представників (обох батьків, усиновлювачів або піклувальника). За відсутності такої згоди, або у разі відмови органів опіки та піклування питання про емансипацію неповнолітнього вирішується в судовому порядку, що також гарантується ст. 55 Конституції України [1]. Саме актуальність цієї проблематики та відсутність на сьогоднішній день достатньо розробленої науково-теоретичної бази, а також гостра необхідність у розробці ефективного механізму отримання неповнолітнім повної цивільної дієздатності стали поштовхом до написання цієї роботи. Можливість відкриття провадження в справі про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності безпосередньо пов’язана з наявністю низки умов: цивільної процесуальної дієздатності заявника; належності справи до юрисдикції суду; дотримання вимог цивільного процесуального кодексу щодо форми звернення до суду. Заявником у справах про емансипацію відповідно до вимог ст. 242 ЦПК є неповнолітня особа, а саме особа, яка досягла 16 років. Водночас, виходячи із змісту ст. 35 ЦК, повна цивільна дієздатність може бути надана особі із 14-річного віку (якщо вона записана матір’ю чи батьком дитини). Виникає питання. Яким чином особа, віком від 14 до 16 років, за наявності передбачених законом підстав може ініціювати судове провадження? Відповідно до ст. 29 ЦПК неповнолітні особи віком від 14 до 18 років можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, в яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом [2]. Тобто подати заяву про надання повної дієздатності неповнолітній віком від 14 до 18 років може особисто. Для уникнення можливих проблем з тлумаченням ст. 242 ЦПК, варто внести зміни до її редакції шляхом виключення з її змісту вказівки на 16-річний вік. На практиці органи опіки та піклування вимагають від неповнолітнього, який бажає стати повністю дієздатним згоду його законних представників, яка має бути оформлена в письмовій формі. Але на думку науковців необов’язково оформляти її окремим документом, достатньо простого підпису батьків у заяві неповнолітнього. Існує думка, що оскільки законні представники беруть участь у справі як заінтересовані особи, суд повинен цим особам направити копію заяви, а вони своєю чергою – заперечення проти встановлюваного у суді факту, що й буде розцінюватися як незгода батьків щодо надання повної цивільної дієздатності неповнолітній дитині. У ст. 243 ЦПК закріплено, що у заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір’ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану. Це положення суперечить ч. 3 ст. 35 ЦК, яка встановлює, що повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю [3]. З огляду на це, доцільно внести відповідні зміни до чинного ЦПК .

Подання належно оформленої заяви та додержання процесуального порядку звернення до суду зобов’язує суддю відкрити провадження у справі про емансипацію. Справи даної категорії суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також обов’язково за участі представників органів опіки та піклування. Розглянувши заяву суд ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника. Підбиваючи підсумки, хотілося б наголосити, що зазначений вище перелік проблемних питань не є вичерпним. Потребують подальшого  дослідження питання строків провадження; особливостей підготовки та судового розгляду цієї категорії справ  тощо. Без вирішення даних питань неможливо говорити про оптимальну та ефективну процедуру надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності в судовому порядку.  Тільки вдосконалення правового регулювання процесуального порядку емансипації дозволить створити надійний механізм захисту прав неповнолітніх, які бажають отримати цивільну дієздатність в повному обсязі. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року// Відомості ВРУ – 1996, - №30, ст.141, зі змінами від 1 січня 2006 року.

2. Цивільний процесуальний кодекс України// Відомості ВРУ – 2004, - №40-41, 42, ст. 492, зі змінами від 7 липня 2010 року.

3. Цивільний кодекс України// Відомості ВРУ – 2003, - №40-44, ст. 356, станом на 6 квітня 2009 року.