Онуфрієва Л.А.,

кандидат психологічних наук, доцент,

Бойко О.Г.,

студентка 5 курсу спеціальності «Психологія»,

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка,

м. Кам’янець-Подільський, Україна

РОЗВИТОК СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: ОГЛЯД НАУКОВИХ ТЕОРІЙ І КОНЦЕПЦІЙ

Механізми статевої диференціації та засвоєння статевих ролей або ідентичностей стали предметом дослідження представників різних зарубіжних шкіл, концепцій. На психоаналітичній концепції ідентифікації ґрунтується теорія моделювання 3. Фрейда, яка стверджує, що психологічна стать дитини формується на підсвідомому рівні як наслідування поведінки дорослих представників своєї статі (наприклад, когось із батьків). Якщо об'єкт ідентифікації і наслідування це представник однієї з дитиною статі, то статеворольова та психосексуальна орієнтація відбувається в потрібному напрямку. І справді, діти найчастіше обирають модель своєї статі для наслідування, однак досі залишається незрозумілим, чому діти вибирають як зразок представників саме своєї статі. З. Фрейд виділив такі стадії психосексуального розвитку дитини: оральна, анальна, фалічна, генітальна.

У біхевіоризмі прийняття статевої ролі розглядають як наслідок набування навичок, підкріплюваних заохоченням, наслідуванням, вибором моделі поведінки. Ще Е.-Г. Еріксон відзначав, що дівчатка частіше малюють щось завершене, замкнуте, яке має внутрішню площу; в їхніх малюнках переважають кола – це може бути озеро, сонце, причому внутрішній простір завжди заповнений. Це відповідає переважанню внутрішніх процесів і змін над зовнішніми. Матері інтуїтивно заохочують активність маленьких хлопчиків, прагнення до суперництва й досягнень. Особливості внутрішньосімейної обстановки багато в чому визначають зміст статеворольової ідентичності дитини. Отже, усвідомлено й несвідомо заохочуючи одні форми поведінки і гальмуючи інші, можна регулювати процес маскулінізації-фемінізації дитини.

Теорія соціального научіння вирішальне значення приписує механізмам стимулювання, підкріплення із зовнішнього середовища: у хлопчиків заохочують маскулінну поведінку і осуджують фемінну, а в дівчаток – навпаки. Рольова диференціація статі починається відразу після народження дитини, коли малюків наділяють іменем, одягають у різні кольори і дають різні іграшки, що чітко вказує на статеву належність як самій дитині, так і оточенню. Отже, поведінка батьків – один із чинників статеворольової ідентифікації в дошкільному віці.

Американський психолог Альберт Бандура стверджує, що для людини моделлю своєї статі є не конкретна особа (батько або мати), а абстрактний образ представника чоловічої або жіночої статі, який формується на основі статеворольових уявлень у процесі інтеріоризації. Згідно з когнітивною теорією, статева диференціація є наслідком засвоєння дитиною когнітивних (пізнавальних) структур, а основи статевих установок безпосередньо формуються організацією пізнавальної сфери дитини відповідно до її статевої ролі. Послідовники когнітивної теорії вважають, що внаслідок конкретності мислення і недостатньої переробки інформації статеві ролі дошкільнят суворо регламентовані. Гнучкість виникає тільки тоді, коли досягається певний рівень когнітивного розвитку. Окремі риси батьків можуть гальмувати або полегшувати статеву типізацію дітей, але не зумовлюють її.

Представники нової психології статі вважають, що основну роль у формуванні психологічної статі і статевої ролі відіграють соціальні очікування суспільства, які виникають відповідно до конкретної соціально-культурної матриці і відображаються в процесі виховання. Існує думка, що вроджена стать лише допомагає визначити потенційну поведінку дитини, а головне – стать психологічна, соціальна, на формування якої впливають расові, класові й етнічні варіації статевих ролей. За твердженням представників нової психології статі уявлення дітей про якості чоловіків і жінок формуються внаслідок засвоєння соціальних статеворольових стереотипів, концентровано представлених у сімейних стосунках (насамперед між батьком і матір’ю).

Стадіальна теорія (когнітивно-генетичний підхід), основою якої є вчення Ж. Піаже про стадії розвитку інтелекту дитини, наголошує, що дошкільники спочатку засвоюють стандарти соціальної поведінки завдяки пізнанню і виконанню правил, а потім переходять від об'єктивної зовнішньої відповідності до суб'єктивної внутрішньої (тобто від ролі до ідентичності). Засвоєння соціальних статевих ролей залежить насамперед від загального рівня розвитку інтелекту, пізнавальних психічних процесів. Якщо статеву роль дитина засвоює практично відразу, то гендерна схема є наслідком когнітивного розвитку і формується протягом перших 7 років життя. Гендерні поняття формуються в дітей на підставі моделей, які вони уявляють.

За мовною теорією, інформація, яку сприймає дитина (зміст, тон мовця, тембр голосу, звукова ритміка, жести, міміка), сигналізує їй про її статеву належність і впливає на вибір моделей для ідентифікації й наслідування. Процес статевої соціалізації можна представити в такій послідовності: первинне сприйняття інформації (мовна теорія), яка сприяє формуванню первинної статевої ідентичності; ідентичність сприймання подальшої інформації і научіння, в процесі чого формуються статеворольові уявлення, засвоюються статеві ролі, які у віці 5-6 років утворюють єдину зі статевою ідентичністю систему “роль – ідентичність”. Надалі статеві ролі й статеві ідентичності функціонують в системі зворотних зв'язків, підкріплюючи і компенсуючи одна одну.

Висновки. На думку багатьох дослідників, усі ці теорії є складниками єдиної моделі формування психологічної статі, кожна з яких містить частину істини, але не охоплює всю складність процесу.