Біологічні науки / Ресурсознавство та інтродукція рослин

Суханова О. В.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинськго, Україна

МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ДЕРЕВИНИ ТА ЛИСТКООВЇ ПЛАСТИНКИ GINKGO BILOBA L.

Гінкго білоба (Ginkgo biloba L.) – унікальний представник рослинного світу, релікт минулих геологічних епох зі своєрідною біологією, єдиний сучасний представник класу Ginkgopsida. З огляду на це Ginkgo становить значний інтерес для вивчення його в кожному конкретному регіоні, що й спостерігається останнім часом в спеціальній літературі.

Екологічні умови місцезростань безпосередньо впливають на репродуктивні процеси деревних рослин, змінюючи розвиток репродуктивних структур і впливаючи на утворення та кількість насіння.

Ginkgo – високе (до 30-40 м і більше 10 м у діаметрі) листопадне дерево. Біля буддиських храмів у Китаї ростуть рослини, діаметр стовбура яких більше 12 м. Крім своїх розмірів, деякі дерева Ginkgo вражають своїм віком. Так, у провінції Річжоу (Китай), біля храму Дінглін росте дерево, якому 3500 років. Форма крони залежить від віку й статі. Молоді рослини мають пірамідальну або конічну крону, а дорослі більш овальну, циліндричну. Річний приріст у висоту сягає 40-50 см. Серед дендрологів існує погляд, що «чоловічі» особини мають крону конічну, натомість «жіночі» відносно розлогу, пірамідальну. Стовбури й гілки сіро-коричневі, шершаві, у старих рослин з поздовжніми тріщинами.

Стовбури Ginkgo мають добре розвинуту деревину, менш розвинену серцевину і тонку кору. Будова деревини подібна до хвойних, але відрізняється низкою анатомічних ознак, в тому числі наявністю й розподілом вузьких трахеїд, в порожнинах яких міститься газ. Вони виконують механічну функцію аналогічно волокнам лібриформу дводольних, порожнини яких теж заповнені газом. Вузькі трахеїди (механічні елементи) рівномірно розташовані по всьому річному кільцю серед широких трахеїд (водопровідні елементи). За характером розташування цих елементів у деревині Ginkgo схожий на деревні дводольні. Трахеїди вторинної ксилеми мають 1-2 ряди округлих облямованих пор, розташованих супротивно або зрідка спірально. Промені серцевини низькі, однорядні[3]. Диференціація судинно-волокнистих пучків Ginkgo, хвойних і дводольних призводить до схожого результату – спеціалізовані механічні елементи виконують функцію газообміну замість водопровідної.

Деревина Ginkgo biloba є примітивною в еволюційному відношенні, про що свідчать погано виражені річні кільця, відсутність деревинної паренхіми, форма й розташування трахеїд. Суттєвою відмінністю Ginkgo від хвойних є відсутність здатності до утворення смоли.

Щодо росту пагонів, то Ginkgo утворює пагони двох типів: видовжені (ауксибласти) і вкорочені (брахібласти). В умовах Києва бруньки Ginkgo розпускаються в кінці квітня на початку травня. Ріст листків і пагонів триває до червня. Видовжені пагони ростуть швидко (річний приріст становить до 23 см), а укорочені повільно (до 5 см). Вік укороченого пагона важко встановити, оскільки він не має чітко виражених річних приростів, за винятком перших 2-3 років життя. Укорочені пагони можуть розвиватись на видовжених дволітніх і більш старих пагонах з пазушних бруньок. Видовжені і вкорочені пагони відрізняються і за анатомічною будовою: в укорочених пагонів порівняно з видовженими паренхімні тканини серцевини й кори займають відносно більший об’єм, ніж механічні тканини деревини. В первинній корі й серцевині пагонів, які активно ростуть, виявлені особливі порожнини, в яких містяться виділення. Крім того, у клітинах деревини містяться друзи оксалату кальцію, що є характерною ознакою Ginkgo[1].

Листкорозташування на пагонах різних типів відрізняється. На видовжених воно спіральне, на брахібластах – листки можуть розташовуватися щільно, утворюючи своєрідні пучки з 3-5 листків. На верхівці укорочених пагонів утворюється пучок з 5-7 листків, вкритий при основі лускоподібними низовими листками.

Деревина Ginkgo biloba L. є досить гарною і довговічною, проте використовується у незначній мірі: для виготовлення скульптур, полиць і посуду для чайних церемоній, для вівтарів у храмах буддистів, для шахових дощок та фігур, коробок для чаю.

Листкова пластинка, як правило, цілісна або дволопатева. Але розсіченість може бути більш значною – до 4-6 сегментів. Це явище можна пояснити, вочевидь, подібністю до викопних зразків листків, які теж мали багато лопатей. Згідно палеоботанічних даних, морфологічна еволюція листка Ginkgo йшла у напрямку зменшення розсіченості листкової пластинки. Тріасові та більшість юрських видів Ginkgo мали листки, розсічені на 4-12 і більше чітких лопатей. Дихотомічне або перисте розсічення листків у більшості голонасінних мезозою були ймовірним пристосуванням для зменшення статичних і динамічних навантажень на фотосинтезуючі органи [4]. Крім того, на форму листкової пластинки впливають інші фактори, такі як вік дерева, екологічні умови, положення листка на гілці.

Ginkgo biloba характеризується дихотомічним типом жилкування, на 1 см² листкової поверхні припадає близько 130 мм жилок. В основу листкової пластинки входять два судинні пучки, які багаторазово дихотомують, утворюючи систему жилок. Це найхарактерніша ознака всіх Ginkgoales, в тому числі і викопних. Іноді між жилками помітні сліди секреторних каналів у вигляді коротких штрихів (чітко їх можна помітити на молодих травневих листках). У судинних рослин подібне жилкування ми можемо відмітити лише у папоротеподібних; такий тип жилкування є найбільш древнім і примітивним[2].

ЛІТЕРАТУРА

1. Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской ССР. Голосемянные. Справочное пособие / Кузнецов С.И., Чуприна П.Я., Подгорный Ю.К. – К.: Наук. думка, 2006. – с. 200.

2. Каталог деревьев и кустарников ботанических садов Украинской ССР / Н.А.Кохно и др. - Киев: Наукова думка, 1987. – 197 с.

3. Липа О.Л. Про первинний і вторинний ареал гінкго в звязку з поширенням його в культурі на Україні // Доп. АН УССР. - 1946 - №1-2. - С. 13-18.

4. Основы палеонтологии / А.А. Тахтаджян, В.А. Вахмеев, Г.Г. Радченко / Под. ред. Ю.А. Орлова. – М., 1963. – Т.:Голосеменные и покрытосеменные. – С. 168-195.