Экономические науки/ 10. Экономика предприятия

к.е.н., доцент Ареф’єв Володимир .Олегович,

Національного авіаційного університету, Україна

Економічні засади ефективного розвитку авіапідприємств

Визначення можливостей та передумов розвитку на повітряному транспорті дозволяє встановити певний склад чинників, які його обумовлюють. Новітні економічні умови вимагають задіяння інтенсивні фактори при виробництві авіаційної техніки та надання послуг, які самі по собі створюють певні тенденції розвитку споріднених галузей. Як і в інших галузях суспільного виробництва, в авіапідприємствах посилюється процес концентрації виробництва і капіталу. Недостатність власного капіталу при довгому виробничому циклі, що перевищує фінансовий, не дозволяє їм здійснювати раціональну позикову політику та бути привабливими для інвесторів, які враховують ризики різної природи.

Однією з форм концентрації виробництва є його диверсифікація. При концентрації уваги на авіапідприємстві, то вона передбачає розширення сфери діяльності авіакомпаній на різних підприємствах інших галузей, які не перебувають у прямому зв'язку з авіатранспортним виробництвом, що створює передумови для підвищення ефективності їхнього функціонування на підставі синхронізації системи вимог до управлінського, виробничого, логістичного, інформаційного процесів.

Посилення тенденції до диверсифікації на повітряному транспорті в останні роки пояснюється прагненням великих монополій отримати надприбуток, вкладаючи капітал в суміжний бізнес і прибираючи до рук підприємства в інших сферах виробництва, а також бажанням середніх і дрібних авіакомпаній вижити в умовах загострення конкурентної боротьби і отримувати більш стійкі доходи від суміжних підприємств для покриття зростаючих витрат від основної діяльності, тобто експлуатації авіаліній. Авіакомпанії іноді несуть збитки від своєї основної діяльності (повітряних перевезень) і розширюють свою діяльність, купуючи готелі, туристичні фірми і т.д., які створюють умови для отримання прибутку для підтримки та розвитку основної діяльності.

Процеси переливу капіталу в авіаційній галузі посилюються в періоди криз, коли недостатній попит на послуги з перевезень знижують активність, рентабельність суб’єктів господарювання та призводить до появи небезпек та кризових явищ в їхній діяльності. Таким чином, формується така тенденція в сфері діяльності авіапідприємств, коли збанкрутілі авіапідприємства втрачають свою економічну незалежність і поглинаються великими промисловими і фінансовими монополіями. Поглиблення таких процесів дозволяє виділити основні типи диверсифікації для повітряного транспорту: авіакомпанії стають частиною концерну, основною діяльністю якого не є авіатранспортне виробництво або авіакомпанії самі починають управляти підприємствами, зайнятими в інших галузях виробництва, вкладають капітал в ці галузі, володіючи акціями цих підприємств; авіакомпанії створюють дочірні компанії в близьких, але не однорідних сферах виробництва.

Цілі та завдання управління ефективним розвитком авіапідприємств повинні ґрунтуватися на основі взаємозв’язку економічних інтересів та економічних потреб. Відповідно, економічні інтереси закладаються та формуються при розробці основних тактичних цілей підприємства, що й закріплено положеннями його статуту. Стосовно фінансових потреб, то дана складова має бути закладена при розробці стратегічних напрямків діяльності підприємства і враховувати перспективи та тенденції його розвитку, що об’єднує стратегічний та тактичний його рівні.

Економічні інтереси та потреби підприємства формуються на підставі прагнення керівництва забезпечення його існування як економічної системи, здатної здійснювати діяльність на обраному ринку, що ґрунтуються на необхідності суспільного розвитку. До певної структуризації потреб слід віднести абсолютні потреби виникають у підприємств, які проводять комерційно-виробничу діяльність на зовнішніх ринках та породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки, мають визначати та підтримувати свій конкурентний статус виходячи із міжнародного рейтингу та відповідати вимогам за встановленим рівнем безпеки та якості обслуговування; дійсні потреби відповідають рівню розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, доходів громадян певної країни, тому ґрунтуються на культурних та психологічних очікуваннях споживачів; платоспроможні потреби, які стають основою для підтримки існування, або стають підставою для розвитку через розширене відтворення.

Динаміка кількості інноваційно-активних авіапідприємств за основними видами виробництва в останні п’ять років знижується, що свідчить про зменшення підприємств, здатних до розвитку.

Зниження ділової активності як передумови гальмування розвитку авіапідприємств стало відображенням державного регулювання, яке спрямоване на реструктуризацію впливу на основні галузестворювальні підприємства. Так, як відображення диверсифікації стало передання Кабінетом Міністрів України державного підприємства (ДП) «Антонов» (Київ) зі складу Державного авіаційного концерну (ДАК) «Антонов» до складу державного концерну «Укроборонпром» через Постанову №269. Згідно з даним документом, цілісний майновий комплекс ДП «Антонов» передано зі сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі в управління державного концерну «Укроборонпром». При цьому слід зазначити, що ДП «Антонов» - світовий лідер транспортного літакобудування. Підприємство співпрацює з 76 країнами світу. З 2008 року ДП «Антонов» знаходиться в складі ДАК «Антонов». У ДАК також входять Харківське державне авіаційне виробниче підприємство та ДП «410 завод цивільної авіації».

Таким чином, головною причиною та передумовою забезпечення ефективного розвитку авіапідприємств є створення умов для здійснення інноваційного розширеного виробництва, прискорення оновлення продукції та послуг, нарощування власного капіталу.