Економічні науки /3.Фінансові відношення

К.е.н. Гаврилко Т.О.

Черніков В.П.

Національний авіаційний університет, Україна

Оцінка прибутковості та рентабельності господарської діяльності підприємства

Фінансовий стан підприємства є показником його фінансової конкурентоспроможності щодо виконання своїх зобов’язань. Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Об’єктивна оцінка фінансового стану може здійснюватися лише за допомогою системи показників, що детально та всебічно характеризують господарську діяльність підприємства.

За допомогою показників оцінки фінансового стану можна з’ясувати, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а, отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення або продовження з ним відносин.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Прибуток відображає кінцевий результат діяльності підприємства і в умовах роботи за принципами самофінансування є головним у аналізі. У прибутку акумулюються підсумки всіх сторін роботи підприємства: зростання виробництва продукції та її реалізації відповідно до договорів замовника, ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, наявних в його розпорядженні.

Основними цілями аналізу прибутку є такі:

–  перевірка обґрунтованості й напруженості планового прибутку;

–  загальна оцінка виконання плану, прогнози, динаміка;

–  визначення відхилення фактичного прибутку від передбаченого планом (розрахунком, прогнозом), динаміки зміни прибутку за кілька звітних періодів;

– вивчення впливу на зміну суми прибутку чинників, які водночас є складовими частинами прибутку;

– визначення суми резервів зростання прибутку і розробка рекомендацій щодо використання їх у виробництві;

– вивчення основних напрямів розподілу прибутку.

Для розрахунку рентабельності використовують значну кількість показників рентабельності. Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності; вони більш повно, чим прибуток, характеризують узагальнюючі результати господарювання.

По рівню рентабельності можна оцінити довгострокове благополуччя підприємства, а саме здатність підприємства одержувати достатній прибуток на здійснені інвестиції. Для власників капіталу підприємства даний показник є більш привабливим індикатором, ніж показники фінансової стійкості і ліквідності, які визначаються на основі співвідношення окремих статей балансу.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів) рентабельностi як рентабельність продажів, активів; власного капіталу, інвестицій; рентабельність діяльності; рентабельність продукції.

Показники рентабельності відносяться до найбільш варіабельних за своїм змістом і таких, що трактуються неоднозначно. Тому аналітику необхідно враховувати: який алгоритм розрахунку показників та який саме показник прибутку використано при обчисленні; чи відповідає такий вибір економічному зв’язку між чисельником і знаменником дробу тощо.

Для аналізу ефективності діяльності підприємства доцільно використовувати наступні угруповання показників: показники прибутковості продажів, які розраховуються як співвідношення прибутку і обсягу реалізованої продукції; показники рентабельності активів, обчислювані як відношення відповідних видів прибутку до тієї чи іншої групі активів; показники рентабельності фінансових джерел капіталу, які розраховуються як відношення відповідних видів прибутку до тої чи іншої групи зобов'язань .

Підприємство повинне використовувати як наявні на підприємстві внутрішні можливості підвищення ефективності роботи суб'єкта господарювання, так і пристосовуватись до зовнішніх впливів, використовуючи їх для підвищення результуючого показника роботи. Внутрішніми факторами підвищення рівня прибутковості та рентабельності є організаційно-управлінські чинники, матеріально-технічні, фінансові, кадрові чинники. Щодо зовнішніх чинників, то до них відносяться адміністративні, зовнішньоекономічні, ринкові чинники.

В економіці на даний час спостерігаються складні кризові процеси. В таких умовах вкрай важливо шукати доступні резерви підвищення рівня прибутковості та рентабельності, які дозволи б суб'єктам господарювання проводити безперебійну діяльність, здійснювати просте та розширене відтворення. Висока вартість позикових коштів, стрімке знецінення вартості національної валюти, малий внутрішній ринок – усі ці фактори сприяють підвищенню актуальності дослідження аспектів управління прибутком та рентабельністю підприємства з метою забезпечення його ефективної роботи.

Література:

1.Базилевич В. Д. Ринкова економіка : основні поняття і категорії / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. – К., Знання, – 2008. – 263 с.

2.Білошапка В.А. Резерви зростання результативності бізнесу в умовах економічного спаду / В.А. Білошапка // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – №1(155). – С. 115-117.

3.Сафронська І. М. Методичні підходи до комплексної оцінки фінансового стану підприємства [Текст]// І. М. Сафронська, Г. С. Бєлай // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №17. – ст. 65–67.