аспірант Богач Д.С.

ДВНЗ «Національний гірничий університет»

Сучасні принципі формування інвестиційного портфелю на світових фінансових ринках

На сучасному етапі розвитку торгівлі цінними паперами все частіше постає питання створення достатньо стійкої системи торгівлі яка б могла задовольнити інвесторів. Які прагнуть якомога нижчих ризиків при вкладанні коштів. З поширенням роботизованної торгівлі та високочастотного трейдингу класичні стратегії торгівлі за трендом перестають приносити прийнятні для інвесторів результати, через це постає необхідність модернізації існуючих підходів до формування та управління інвестиційним портфелем.

Аналіз теорій портфельного інвестування свідчить про те, що в основу формування інвестиційного портфеля повинні бути покладені певні принципи. До основних з них можна віднести [1]:

· Забезпечення реалізації інвестиційної політики, що випливає з необхідності досягнення відповідності цілей формування інвестиційного портфеля цілям розробленої і прийнятої інвестиційної політики;

· Забезпечення відповідності обсягу і структури інвестиційного портфеля обсягом і структурою формують його джерел з метою підтримки ліквідності і стійкості підприємства;

· Досягнення оптимального співвідношення прибутковості, ризику і ліквідності (виходячи з конкретних цілей формування інвестиційного портфеля) для забезпечення збереження коштів та фінансової стійкості підприємства;

· Диверсифікація інвестиційного портфеля, включення до його складу різноманітних інвестиційних об'єктів, у тому числі й альтернативних інвестицій для підвищення надійності та прибутковості і зниження ризику вкладень;

· Забезпечення керованості інвестиційним портфелем, що передбачає обмеження числа і складності інвестицій відповідно до можливостей інвестора з відстеження основних характеристик інвестицій (прибутковості, ризику, ліквідності та ін.).

Використовуючи зазначені вище принципи, інвестиційний портфель формується з орієнтиром на головну мету. Включаючи в нього найменш ризикові і найбільш прибуткові об'єкти, забезпечується реалізація інвестиційної стратегії компанії. Етапи формування інвестиційного портфеля проходять через наступну черговість.

· Визначення типу портфеля, конкретизація головної мети по основних завдань набору пакетів відповідно до системи пріоритетів, встановленої інвестиційною політикою.

· Визначення прийнятного рівня ризику пакетів. Виконується попередній аналіз балансу та інших фінансових умов інвестора. Виявляються його інвестиційні можливості і привабливість зовнішнього середовища. Розробляється стратегія пакетного застосування інвестиційних інструментів із завданням об'ємних і структурних критеріїв.

· Переосмислення плану стратегічних ініціатив або отриманого в його розвиток плану стратегічних заходів. Пошук на їх основі потенційних проектів для прямих інвестицій. Аналіз ринку фінансових інструментів, фондового ринку, компаній конкурентів і потенційних диверсифікаційних ланок для розвитку бізнесу і формування портфельних інвестицій.

· Вибір інструментів і пакетне наповнення портфеля. У порівняльному режимі оцінюється кожен реальний і фінансовий об'єкт. Використовуються методи ранжирування, фінансового аналізу, оцінки та відбору пакетів.

· Контроль результативності, ефективності та безпеки інвестицій в режимі моніторингу портфеля. Етапом передбачається диверсифікація інвестиційного портфеля в разі виявлення відхилень від планових значень складу прибутковості, ризику і ліквідності.

· Процес формування портфеля повинен бути забезпечений фінансовими ресурсами для його наповнення. Оптимізація інвестиційного портфеля без фінансового забезпечення через оцінку переваг і недоліків об'єктів втрачає сенс. Коли склади якостей об'єктів близькі, і вони в однаковій мірі задовольняють інвестора, слід враховувати наявність достатніх коштів для інвестицій. У разі дефіциту коштів застосовуються спеціальні методи оптимізації та ранжирування.

Інвестиційний портфель підприємства, набраний за першим методом, формується з посилу вибору найкращого об'єкта серед аналогічних. Якості такого об'єкта за одним показником повинні бути краще, ніж у інших, а за іншими критеріями - не гірше. Об'єкти порівнюються і ранжуються в порядку зростання якостей. На основі цього будуються таблиці переваг. Критеріями для порівняння виступають:

· чистий дисконтований дохід;

· індекс прибутковості;

· внутрішня норма прибутковості;

· термін окупності;

· рентабельність інвестицій;

· кредитні рейтинги емітентів облігацій.

Литература:

1. Безруков В., Сафронов Б., Марковська В. Кон'юнктура інвестиційного ринку. - Економіст, 2012.

2. Березін В.В. Інвестиційний менеджмент: навчальний посібник. - М .: КНОРУС, 2010 року.

3. Васіна А.А. Фінансова діагностика і оцінка проектів - СПб .: Питер 2009.