Педагогические науки / 4

Педагогические науки / 4.Стратегические направления реформирования системы образования

Семененко О.Г.

Переяслав-Хм. ГПУ имени Г. Сковороды, Украина

ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ ВНЗ

Концепція логістики, як ефективний, мотивований, комплексний підхід до управління обміном ресурсного потоку в сучасних умовах є новою, тобто інноваційною теорією менеджменту макро і мікро систем.

Застосування концепції логістики до інноваційних процесів у ВНЗ зумовлено не тільки пошуками новітніх підходів до оптимізації руху інновацій але й усвідомленням того, що інноваційний процес, насамперед у вищій школі, і є фундаментальною логістичною системою.

Основної рушійною силою інноваційного процесу стають системи: інноватор, організація, навколишнє середовище. Всі вони знаходяться в постійній взаємодії.

Інноваційний процес можна розглянути як ланцюг взаємопов’язаних в часі подій, що призводить до вирішення його основної задачі – отримання прибутку.

Склад етапів інноваційного процесу є послідовність визначених робіт, які на основі логістичного підходу можна визначити як логістичні операції. Складові інноваційного процесу можна розглядати як логістичні функції, що направлені на реалізацію цілей інноваційного процесу.

Послідовність ланок єдиного ланцюга етапів інноваційної діяльності, визначені по термінам, цілям, сприймається як єдина система, елементи якої тісно пов’язані один з одним і мета кожної ланки підпорядковується загальній меті. Тобто виконання послідовності етапів інноваційного процесу можна представити як потоковий процес, що підпорядковується основним принципам побудови логістичних систем і до якого можна застосувати принципи логістичного управління:

Серед стадій інноваційного процесу потрібно виділити освітянську функцію, що є джерелом інновацій і направлена на підготовку кадрів, майбутніх інноваторів та розвиток їх інноваційного сприйняття. Це дозволяє розглядати інноваційний процес з позиції комплексного розуміння та логістичної послідовності, де освіта, наука, виробництво – основні ланки в багатогранному ланцюгу інноваційного процесу, через який наука впливає на прогрес та розвиток технологій і за допомогою якого змінюється технологічна структура виробництва

Розглянемо першу ланку інноваційного ланцюга – освітянську. Основою діяльності вузу як центру освіти, науки і культури є освітній процес, інтегрований з фундаментальними та прикладними науковими дослідженнями, що включає: підготовку фахівців, створення і реалізацію продукції інтелектуальної і творчої праці, виробництво і реалізацію продукції науки.

Освітянська діяльність по вище вказаним направленням може забезпечуватися тільки усіма суб’єктами єдиного навчально-науково-виробничого комплексу (ННВК) (рис. 1.).

В рамках цієї ланки логістичного ланцюга залишаються актуальними основні направлення розвитку вузівського сектора науки, як передумови розвитку інноваційного процесу, що насамперед реалізуються в області науково-дослідницької діяльності.

У сучасних економічних умовах з'явилася необхідність в організаціях, які забезпечували б комерціалізацію результатів наукових досліджень вузів, сполучали їх з ринком науково-технічної продукції, дозволили розвивати при вузах науковий бізнес, сприяли передачі наукових розробок на ринок інноваційних продуктів, процесів і послуг.

Такою організацію на першому етапі розвитку логістичних технологій управління інноваціями можуть стати регіональні навчально-науково-виробничі комплекси, які оптимізують процес навчання, надають практичний зміст науковим дослідженням, реалізують досягнення науки на ринку інновацій.

Рис. 1. Об’єднання різноманітних функції в інноваційному процесі єдиного навчально-науково-виробничого комплексу (ННВК)

Наприклад для студентів регіональних вузів напряму підготовки «Професійна освіта» структура такої організації навчального та науково-дослідницького процесу набуває вигляду: “школа-університет-виробництво”, “школа-технкум-університет-виробництво”, “школа-університет-наукова установа”, шляхом створення спеціалізованих класів в загальноосвітніх закладах, організацію наукових та проблемних груп студентів (починаючи з 1 курсу), укладання довгострокових договорів з підприємствами та установами, що до практичного застосування наукових доробок вузів, формування замовлень на дослідження, проходження виробничих практик.

Контролюючу та оптимізуючи функцію інноваційних процесів в цьому випадку можуть виконувати наукові ради факультетів, разом з керівниками підприємств і також представниками провідних наукових установ, що займаються аналогічними дослідженнями. При цьому доречно застосовувати принципи логістичного управління науковою (інноваційною) діяльністю.

Але вирішення організаційних моментів без вирішення правових і фінансових питань не дозволить впровадити запропоновану систему в життя, відсутність державної інноваційної політики буде продовжувати дезорганізовувати інноваційний процес і не стимулювати інноваційну активність.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, очевидний той факт, що інноваційний процес, який реалізовується у вузі, як єдиному учбовий-науково-виробничому комплексі, з урахуванням його організаційної структури і певних характеристик є логістичною системою. Розглянутий комплексний склад інноваційного процесу вдалим чином проектується на сучасну модель вузу, що має логістичну орієнтацію.

Застосування технології логістичного управління до інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах дозволить забезпечити необхідними інноваціями виробничу сферу, в необхідній кількості, в потрібний час, в потрібному місці, з мінімальними витратами, при потрібній якості інноваційного продукту..

Успішна дія і досягнення мети всієї системи в цілому залежить від відповідності її підсистем один одному, адекватності підсистем забезпечення функціональній. Без такої відповідності інноваційний процес у вищій школі не буде розвиватися, особливо на первинному етапі його становлення, з потрібною швидкістю і в належних масштабах.

Список використаних джерел

1. Крикавський Є. В. Логістика. Основи теорії: Підручник / Є. В. Крикавський – Львів: Національний університет „Львівська політехніка” (Інформаційно-видавничий центр „Інтелект+” Інституту післядипломної освіти), „Інтелект-Захід”, 2010. – 416.

4. Семененко А. И., Сергеев В. И. Логистика. Основы теории. Учебник для вузов / А. И. Семененко, В. И. Сергеев. – Спб.: Издательство „Союз”, 2011. – 544 с.

5. Яблонская И. С. Состав, стадии и етапи инновационного процеса в вузах / И. С. Яблонская. – Саратов, 2010. -236 с.

6. Ефремова, Склярова: Логистические процессы в образовании. Теория и практика в управлении качеством обучения / Ефремова. Склярова.- Национальное образование, 2014. - 28 с.

7. Калетнік Г. М. Науково-навчально-виробничий комплекс як концепція механізму переходу агропромислового виробництва на інноваційну модель розвитку [Електронний ресурс] / Г. М. Калетнік // Економіка АПК . - 2013. - № 9. - С. 5-11. - Серия: Методический портфель учителя.