Левченко І.В.

Націаональний Технічний Університет України «Київський Політехнічний Інститут»

Професійно-орієнтована іншомовна комунікативна компетенція у вищій школі

Впровадження в життя Вищої школи освітніх стандартів нового покоління, є відображенням соціального замовлення сучасного постіндустріального та інформаційного суспільства, яке вимагає від ВНЗ створити оптимальні умови для здобування випускниками загальнокультурних, загальнопрофесійних та професійних компетенцій, а також для розвитку їх активних, відповідальних та самостійних, автономних суб’єктів освітнього процесу.

Предмет «Іноземна мова» в будь-якому ВНЗ входить до базової частини першого блоку програми бакалаврів, тобто робить вклад у формування загальнопрофесійної компетенції майбутнього фахівця при умови, якщо у студентів буде сформована професійно-орієнтована іншомовна комунікативна компетенція, яка є складовою мовної (лінгвістичної) компетенції.

Професійно-орієнтована іншомовна комунікативна компетенція представляє собою інтегративну особистісну характеристику фахівців, яка відображає її можливість та готовність використання знань іноземної мови, вмінь, навичок для вирішення професійних задач. (Бельтюкова , 102-109)

Вперше термін «мовна компетенція» або ж «лінгвістична компетенція» був введенний в ХХ ст американським лінгвістом М. Хомським. Вчений розглядав його як спосіб розуміти й продукувати необмежену кількість правильних речень за допомогою засвоєних мовних знаків та правил їх поєднання [2].

Мовна компетенція обумовлена соціальною роллю, цінносними орієнтаціями професії. Мовна компетенція студентів вищих навчальних закладів є освітньою предметної компетенцією, яка сформована в рамках дисципліни «Іноземна мова» [3]. Вона представлена як здатність і готовність точно розпізнавати, осмислювати і розуміти, а також продукувати необмежену кількість правильних в мовному відношенні відносно невеликих висловлювань іноземною мовою, заснованих на засвоєних мовних знаннях, мовних і мовленнєвих навичках; яка, як складова професійно-орієнтованої іншомовної комунікативної компетенції, необхідна для оволодіння діяльністю будь-якої сфери, обумовлена її ціннісними орієнтаціями і соціальною роллю в житті сучасного суспільства.

Структура мовної компетенції включає соціальний і предметно-процесуальний компоненти. У перший компонент входять сфери, теми та ситуації спілкування, максимально наближені до умов майбутньої професійної діяльності студентів. Він відповідає за готовність навчатися та використовувати мовні знання, мовні та мовленнєві навички для реалізації відносин, обумовлених соціальною роллю і ціннісними орієнтаціями професійної діяльності. Другий компонент мовної компетенції, включає, по-перше, мовні знання з лексики, граматики і фонетики, правила їх утворення, розпізнавання і вживання, а по-друге, лексичні, граматичні та технічні навички читання, що забезпечують надалі професійне опосередковане спілкування іноземною мовою [1].

Освоєння мовної компетенції в сукупності її складових відбувається у навчальній діяльності студентів як її суб'єктів. Навчальна діяльність студента включає мету, навчальну мотивацію; навчальні завдання; навчальні дії; контроль, що переходить у самоконтроль; оцінку, що переходила в самооцінку.

Особливістю навчальної діяльності студентів ВНЗ є освоєння мовної компетенції, адже вона спрямована на оволодіння ними методично адаптованим соціальним досвідом. Тут має місце засвоєння на учнівському, алгоритмічному і евристичному рівнях, тобто ознайомлення з новими мовними знаннями і інтенсивне тренування для формування лексичних, граматичних і технічних навичок читання в ході вирішення сукупності репродуктивних, репродуктивно-пошукових і пошукових навчально-мовних завдань за допомогою відповідних їм навчально-мовних дій. Останні забезпечують з'ясування і відпрацювання на двох рівнях, що поєднують інтериоризацію і екстериорізацію з метою додання навичкам якостей автоматизированності, стійкості, гнучкості і свідомості в такому вигляді мовної діяльності, як читання.

Основними новоутвореннями студента як суб'єкта навчальної діяльності з освоєння мовної компетенції є особистісне і професійне самовизначення, яким підкоряється їх навчальна діяльність. Суб'єктність студента визначається мотивом досягнення і пізнавальним мотивом, активної навчально-пізнавальної інтелектуальної діяльністю при вирішенні навчально-мовних завдань у ситуаціях різного рівня. У результаті студент піднімається на більш високий рівень розвитку суб'єктності, набуваючи якості активності, самостійності та відповідальності, тобто автономності в своєї навчальної діяльності.

Навчальна діяльність – це організований і керований викладачем процес, спрямований на оволодіння суб'єктами методично адаптованим соціальним досвідом, який базується на основі мовної компетенції і на формувані суб'єктних характеристик студента як її сукупного результату. Щоб забезпечити успішне функціонування навчальної діяльності як системи з освоєння мовної компетенції студентами, викладачу необхідно її спеціально організувати, а саме, викликати необхідний набір навчально-мовних дій, диференціювати і впорядкувати їх, тобто надати цій системі динаміку. Організована таким чином навчальна діяльність з освоєння мовної компетенції підлягає управлінню, яке є властивістю організованих систем. Це розуміється як підтримка режиму навчальної діяльності, її регулювання викладачем, а також надання дозованої допомоги студентам в процесі її функціонування.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вятютнев М.Н. Понятие языковой компетенции в лингвистике и методике преподавания иностранных языков / М.Н. Вятютнев // Иностр. языки в школе. – 2014. - № 4. - С. 67 - 76.

2. Хомский Н. Аспекты теории синтаксиса / Н. Хомский. - М. 1972

3.Чайникова Г.Р. Формирование речевой лексической иноязычной компетенции на основе учебного электронного терминологического словаря тезаурусного типа: автореф. … канд. пед. наук: 13.00.02 / Чайникова Галина Раскатовна. – Екатеринбург, 2014. – 23с.