Носенко Ольга Олександрівна

Чернігівська спеціалізована школа І–IІІ ступенів “Надія”, Україна

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

 

Необхідність глибокої наукової розробки проблеми впровадження інтерактивних технологій у навчальний процес загальноосвітньої школи, покликана потребою активізації творчої діяльності в умовах ускладнення суспільного розвитку, є дуже нагальною. Питання використання інтерактивних технологій навчання привернуло увагу багатьох науковців. Дослідники наголошують на важливості правильно обраних технологій навчання у розвиткові творчих здібностей учнів, моделюванні їхніх компетенцій.

Сучасні методичні дослідження позначені термінологічною неузгодженістю. Так, методисти не мають спільного погляду на розмежування таких понять, як метод, прийом, технологія навчання. Наприклад, автори посібника “Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи” О. Стребна й А. Соценко, незважаючи на винесення терміну “методи” у назву свого дослідження, не лише не подають необхідного тлумачення, а й не називають їх. При цьому дослідники оперують такими поняттями, як “види діяльності”, “вправи”, “прийоми” [1]. Більшість фахівців розрізняють дві великі групи методів інтерактивного навчання: групові та фронтальні. Групові передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), фронтальні – спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах – 3–5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина. При цьому методи, які пропонують дослідники (робота в парах, робота в трійках, змінювані трійки, 2+2=4., карусель, робота в малих групах, акваріум тощо), в інших працях подаються як прийоми [4, с. 14]. Такі ж розбіжності помічаємо в методичних рекомендаціях для роботи з НМК “ENGLISH 5” з англійської мови для 5-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. О.Карпюк, аналізуючи інтерактивні технології навчання та основи проектної діяльності, вказує такі інтерактивні методи, як “Мозковий штурм”, “Мікрофон” [3, с. 76–77]. 

На нашу думку, найточнішим у контексті термінології є підхід І. Дівакової, яка досить ґрунтовно дослідила технології інтерактивного навчання та розробила методичні рекомендації щодо їх використання [2, с. 13]. Посилаючись на досвід попередників [5, 6], вона розрізняє чотири групи інтерактивних технологій навчання: інтерактивні технології кооперативного навчання, технології колективно-групового навчання, технології ситуативного моделювання та опрацювання дискусійних питань.

До технологій кооперативного навчання належить такі інтерактивні технології, як: робота в парах, ротаційні (змінні) трійки, два–чотири–всі разом, кару­сель, робота в малих групах, акваріум. Технології колективно-групового навчання передбачають спільну роботу всього класу. Це такі форми роботи, як: мікрофон, мозковий штурм, навчаючи – вчуся, ажурна пилка, незакінчені речення, дерево рішень. До технологій ситуативного моделювання дослідники відносять симуляції, або імітаційні ігри, ролові ігри, драматизації [2, 5, 6]. Інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань передбачають використання таких форм роботи: дискусія в стилі телевізійного ток-шоу, дебати, обирання та зміна позиції тощо.

Найпоширенішими інтерактивними технологіями навчання, які, на нашу думку, доцільно активно використовувати під час навчання англійської мови, є: робота в парах, змінювані трійки, 2+2=4, карусель, акваріум, велике коло, мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, аналіз дилеми (проблеми), мозаїка,  коло ідей, “прес”, займи позицію, навчаючи – учусь, розігрування ситуації в ролях (рольова гра, імітація), дискусія, ток-шоу. Запропоновані технології та їх складові можна ефективно використовувати як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватись одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь і навичок, або бути частиною узагальнювального уроку. У роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні. Водночас урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою, і вчителеві варто усвідомлювати, що “інтерактивні технології – не самоціль” [6, с. 11]. Оптимальними прийнято вважати 1–2 методи за урок. Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.

Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

 

Література

1.            Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи / Упорядн. Стребна О. В., Соценко А. О. – Х. : Вид. група “Основа”, 2005. – 176 с.

2.            Інтерактивні технології навчання у початкових класах / Авт.-упор. І.І.Дівакова. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 180 с.

3.            Карпюк О.Д. методичні рекомендації для роботи з НМК “ENGLISH 5” з англійської мови для 5-го класу загальноосвітніх навчальних закладів: методичний посібник для вчителів. – Тернопіль : Лібра Терра, 2005. – 84 с.

4.            Коломієць Н. Інтерактивні технології в особистісно зорієнтованій освіті // Відкритий урок: Розробки, технології, досвід. Науково-методичний журнал. – 2006. – № 17–18. – С. 12–15.

5.            Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х. : Видавнича група “Основа”, 2003. – 80 с.

6.            Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко; За ред. О. І. Пометун. – К. : А.С.К., 2006. – 192 с.