Міхєєв А.О., Міхєєва Г.В.

ДВНЗ України «Буковинський державний медичний університет», м.Чернівці

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5, м.Чернівці

ПОКАЗНИКИ ОСОБИСТІСНОЇ АДАПТАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ В УЧНІВ 11-Х КЛАСІВ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

Адаптація є одним із важливих закономірних факторів і дуже тісно пов’язана з функціонуванням усіх систем організму людини, а також відповідно з процесами навчання учнівської молоді. Адаптаційний фактор є якісним показником рівня пристосування організму людини до мінливих факторів зовнішнього середовища, і особливо - навчального процесу. При цьому часто виділяють генотипову і фенотипову адаптацію. Генотипова адаптація – процес пристосування до умов середовища шляхом спадкових змін і природного добору. Фенотипова адаптація – процес, що розвивається в кожного окремо упродовж усього життя у відповідь на дію різних факторів середовища.

Одним із ключових факторів фенотипової адаптації є навчання – у дошкільних навчальних закладах, середній загальноосвітній школі, а також у вищих навчальних закладах. При цьому часто організм перебуває у стресових ситуаціях, а здатність адаптуватися є вкрай важливим фактором розвитку. У деяких випадках – навіть виживання. Тобто, навчальні заклади усіх ступенів є важливим соціальним фактором адаптації упродовж тривалого періоду життя – 10-11 років, а це може знаходити своє відображення на стані здоров’я у цілому.

Серед сучасних перспективних напрямків педагогіки, біології і, особливо, медицини є дослідження стану адаптації учнівської та студентської молоді до процесів навчання з вивченням низки її параметрів – від нервово-психічної стійкості до девіантної поведінки. Особливе місце процеси оцінки адаптаційних можливостей організму набувають упродовж шкільного періоду життя, оскільки він піддається численним стресовим ситуаціям, біологічно-обумовленими кризовими періодами, потребою у самовизначенні, інтенсивними процесами формування здоров’я, психіки, власного «я» тощо.

Метою нашого дослідження було вивчення основних показників адаптації учнів 11-х класів середньої загальноосвітньої школи до навчання з використанням багаторівневого особистісного опитувальника «Адаптивність», який призначений для оцінки адаптаційних можливостей особистості з урахуванням соціально-психологічних та деяких психофізіологічних характеристик. Останні відображають узагальнені особливості нервово-психічного і соціального розвитку.

У ході дослідження було проведено опитування 36 учнів віком 16,25±0,07 років, серед яких 17 хлопців та 19 дівчат. Усі опитувані знаходилися в однакових умовах навчання, без попередньої підготовки до опитування, посеред навчального семестру, під час занять. Опитані показали високий рівень достовірності відповідей із середнім показником 2,91 бала. Тобто, отримані нами результати цілком відповідають статистично вірогідним даним і можуть адекватно бути оцінені.

Отримані нами результати свідчать, що 75% (27 опитаних) мають низький рівень адаптації, а 25% (9 опитаних) – задовільний рівень адаптації. Це свідчить про те, що 3/4 опитаних нами одинадцятикласників можуть мати нервов-психічні зриви, характеризуються низькою нервово-психічною стійкістю, часто конфліктні, можуть допускати асоціальні вчинки і потребують постійного спостереження (з боку батьків, вчителів, психолога). Водночас, лише кожен 4-й одинадцятикласник моє відносно невисоку емоційну стійкість, успіх його адаптації до навчання залежить від умов середовища, крім того ці особи можуть мати прояви агресії, конфлітності та часто вимагають індивідуального підходу.

Рівень нервово-психічної стійкості учнів 11-х класів знаходився в межах від вкрай високої нестійкості (30,55%) до достатнього рівня (2,78%). Проте у більшості опитаних цей рівень досить посередній з окремими ознаками нервово-психічної нестійкості. Це може означати, що у більшості одинадцятикласників спостерігається недостатня толерантність до психічних і фізичних навантажень, ускладнена адаптація до нових умов життєдіяльності, що може супроводжуватися тривалим погіршенням функціонування організму в цілому і зниження професійної працездатності та здатності навчатися.

Комунікативні здібності опитаних нами учнів 11-х класів показали у 36,11% досить низький рівень, у 50% - середній рівень і лише у 13,89% - достатній рівень. Це вказує на те, що третина респондентів мають низький комунікативний потенціал з досить важким пристосуванням до нового колективу, труднощами у побудові міжособистісних контактів, схильністю до підвищеної конфліктності та хворобливою реакцією на критику. У половини учнів 11-х класів комунікативний потенціал знаходиться на середньому рівні, що полягає у відносно легкому пристосуванні до нового колективу, адекватною реакцією на критику і практично відсутньою здатністю до конфлікту. Водночас, кожен восьмий одинадцятикласник цілком легко «вливається» у новий колектив, налагоджує контакти і здатен до корекції власної поведінки.

У 30,56% опитаних одинадцятикласників рівень морально-етичної нормативності виявився недостатнім. Такі підлітки не прагнуть дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, не орієнтуються на думку оточуючих, а особисті інтереси часто у них переважають над колективними. 19,44% опитаних мають задовільний рівень соціалізації, а у 50% - виявляється достатній рівень соціалізації. Ці учні орієнтовані до дотримання прийнятих у суспільстві норм та правил поведінки та спілкування, притримуються корпоративних вимог і, відповідно, групові інтереси, як правило, переважають над особистісними.

Підлітковий період, зокрема вік 15-16 років, характеризується досить бурхливою перебудовою як фізіології, так і психології у дітей. Це супроводжується різкими коливанням настрою, змін поведінки та ставлення до оточуючих. У цей період частим проявом дезадаптації є схильність до девіантної поведінки, тобто схильності до правопорушень і нехтування загальноприйнятими нормами. Аналіз проведеного нами опитування показав, що у 72,22% одинадцятикласників відсутні ознаки відхильної поведінки, у 16,67% є окремі ознаки девіантної поведінки і лише у 11,11% опитаних є досить чіткі ознаки девіантних форм поведінки. У таких учнів можуть бути прояви яскраво виражених агресивних реакцій відносно оточуючих, вони часто нераціонально будують взаємостосунки з оточуючими та старшими за віком.

Висновки. Таким чином, проведені нами дослідження свідчать про досить низький рівень адаптації учнів 11-х класів до процесів навчання, що супроводжується значною нервово-психічною нестійкістю, пониженою комунікативністю, середнім рівнем соціалізації у колективі та суспільстві, недостатнім рівнем моральності та етичності, проте досить низькою конфліктністю і схильністю до девіантних форм поведінки. Це потребує певних заходів корекції, підвищеної уваги з боку вчителів, батьків, часто – лікарів та психологів.

Література:

1. Вовк В.М., Приймак А.Ю. Адаптация и закономерности её влияния на процесс преемственности здорового образа жизни старшеклассников и студентов первого курса // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2013. – № 8 – С. 17-20.

2. Сергета І.В., Мостова О.П. Медико-соціальні аспекти навчальної адаптації та стан здоров’я учнів шкільного віку // Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології. – 2013. – №2. – С. 20-22.

3. Маклакова А.Г., Чермянина С.В. Многоуровневый личностный опросник “Адаптивность” (МЛО-АМ) // Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Ред. и сост. Райгородский Д.Я. – Самара, 2001. – С.549-558.

4. Чистенко І.Г. Особливості адаптації учнів різних вікових груп до стресових чинників // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер.: Психологічні науки. – 2013. – Вип.114. – С. 204-207.

5. Мостова О.П. Особливості перебігу процесів психофізіологічної та психічної адаптації та проблемні питання оцінки стану здоров’я учнів шкільного віку // Здоров’я дитини. – 2013. – №3(46). – С. 69-73.