Право/10. Господарське право

Студенти IV курсу напрям підготовки «Правознавство» Рудя В.М., Коваленко В.В.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля,Україна

ПРОБЛЕМИ ІНСТИТУТУ ЗАСТАВИ ЯК ЗАСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЯВЛЕНИХ ВИМОГ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Одним з найпоширеніших засобів вирішення спорів, що виникають в ході господарської діяльності є звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав. Розвиток правової техніки за умов постійного практичного обігу, на нашу думку сприяють вдосконаленню існуючих правових норм а своечасне доповнення їх може урегулювати конфліктні ситуації. Одним з проявів такого розвитку є надання суду можливості зобов'язати заявника забезпечити його вимоги заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанням такими запобіжними заходами.

У розділі про запобіжні зходи є низка недоліків, які потребують доопрацювання. Згідно з ч.4ст. 43-4 ГПК України, застава вноситься на депозит господорського суду, і її розмір не має перевищувати розміру заявленої шкоди.

Проте на практиці це здійснити досить важко,тому,що в ГПК не наведено механізму як саме можливе застосування такої застави. Практикуючі юристи стикаються з цією проблемою досить часто. На цьому підґрунті було зроблено ряд публікацій що до наболілого питання у фаховій періодиці. Останнім часом широко обговорюється недосконалість цього інституту.

Взагалі, інститут запобіжних заходів був введений з метою захисту інтелектуальної власності, але через те, що формулювання не є досить чіткими , щодо реалізації даної мети, а також відсутності обмежень щодо можливості застосування запобіжних заходів тільки у відносинах по захисту прав інтелектуальної власності такі првові норми можна застосовувати і в інших правовідносинах.

Деякі вчені в своїх працях говорять про те,що використання застатави в господарському судочинстві є позитивною рисою так як це забезпечить привентивну дію, а також сприятиме законості в господарському процесі.

На сьогоднішній день впроваджується та використовується в нормативних актах законодавча практика щодо запобіжних заходів. На нашу думку,застава повинна стати таким-собі регулятором попереджувальної поведінки для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб. Оскільки кожен суб’єкт господарювання має на меті запобігти настанню певних негативних наслідків, щоб зберегти свої прав, тому що заподіяні порушником його прав витрати майже ніколи не будуть компенсовані в повному обсязі.

Також потрібно зазначити, якщо заява не подається в встановлений законодавством строк чи, якщо в такій заяві відмовляється або не було виконано позивачем вимог,що містяться у ст.63ГПК, виникають певні труднощі в практичному застосуванні припинення запобіжних заходів. Якщо уважно подивитись, можна сказати, що в Закон України «Про виконавче провадження» не міститься підстав для закінчення виконавчого провадження та припинення дії виконавчого документа. Також ГПК не встановлює якогось обов’язку суду, щодо винисення ухвали про припинення в даних випадках запобіжних заходів.

У п. 16 Рекомендацій Вищого господарського суду від 10.06.2004 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності», зазначено, що з урахуванням певних обставин господарський суд не позбавляэться права та можливостей винесення ухвали про припинення запобіжного заходу,з урахуванням додержання ст 86 ГПК щодо змiсту ухвали.

Можна виділити ще одну дуже важливу проблему. Заява повина подаватись за місцем проведення процесуальних дій по застосуванню запобіжних заходів. Тому теоретично може виникнути ситуація , коли спір має вирішуватись за позовом який подається за місцем знаходження відповідача, а воно може не співпадати з місцем знаходження певної рухомої або нерухомої речі або місцем проведення процесуальних дій. Що робити в такому випадку - ГПК відповіді не дає.

Отже,проаналізувавши законодавство, виходячи з вишевказаного,ми вважаємо,що буде доцільно запропонувати наступні вирішення данного питання:

1. Для вирішення проблеми з труднощами застосування на практиці запобіжних заходів,потрібно запровадити чіткий механізм,в якому будуть зазначені чіткі підстави для закінчення виконавчого провадження та припинення дії виконавчого документа.

2.Стосовно ст. 43-4 потрібно внести доповнення,якіб стосувалися механізму щодо урегулювання інституту застави,як засобу забезпечення заявлених вимог.

3.Оскільки, застава є дуже важливим елементом запобігання правопорушень у господарській сфері,ми вважаємо за потрібне внести до ст.43-4 ГПК доповнення, якіб стосувалися механізму щодо урегулювання інституту застави та внести до ГПК окремий розділ, присвячений інституту застави, та питаннями, що повя’язані з ним.

Всебічне врегулювання правовових норми ,що стосуються цієї проблеми,з усуненням неточностей в законодавстві,буде сприяти підвищенню рівня розвитку та законності господарського судочинства.