Психологія /10. Психологія праці

К.психол.н. Болотнікова І.В.

Інститут психології ім. Г.С.Костюка НАПН України

Соціально-психологічні особливості громадської діяльності працівників профспілок

Одним з істотних моментів профспілкової роботи є її суспільна спрямованість, тобто її суспільний характер. Соціально-психологічний аналіз громадської діяльності членів профспілок припускає розгляд її як складного, багатовимірного та багаторівневого явища, що динамічно розвивається. При цьому найважливішим завданням є розробка принципів і методів системного аналізу, що дозволили б розкрити суспільну діяльність в її основних рисах, зв'язках і відносинах, виявити її структуру та механізми регуляції. Серед основних «складових» громадської діяльності члена профспілки - відносини суспільного мотиву і мети, діяльності та дії, регулююча роль психологічного відображення в плануванні і здійсненні громадської діяльності [3].

Громадська діяльність члена профспілки включає широке коло соціально-психологічних особливостей: мотивів, цілей, знань, умінь і навичок і т. ін. Це вміння та навички членів профспілки вільно обговорювати на профспілкових зборах, конференціях, на засіданнях рад і комітетів профспілок і в пресі всі питання, вносити пропозиції, відкрито визначати і відстоювати свою думку до прийняття рішення організацією, уміння і навички ставити перед вищестоящими органами питання діяльності профспілок та їх органів, а також господарських органів і вносити пропозиції щодо поліпшення їх роботи, вміння та навички критикувати діяльність профспілкових, господарських органів, радянських установ і їх працівників незалежно від займаних посад. Все це пов'язано з виробленням специфічних суспільних мотивів і цілей про-громадської діяльності, які необхідно виховувати в особистості в процесі її формування та розвитку, а також в ході організації та проведення профспілкової роботи.
Розглянемо громадські мотиви і цілі діяльності. Вся суспільна діяльність члена профспілок виходить з певних суспільних мотивів і спрямована на досягнення певних цілей. Відношення «суспільний мотив - мета» - це своєрідний вектор, що задає її спрямованість і інтенсивність. У загальному сенсі мотив - це те, що спонукає людину до громадської діяльності, а мета - те, чого вона прагне досягти в процесі її виконання. Мотив виступає як суб'єктивно пережита спонукальна сила, як безпосередня причина діяльності. При цьому джерело мотиву нерідко вбачають у мисленні, у свідомості. Однак дійсною основою мотиву є громадські потреби. Саме в суспільних потребах, що виступають як об'єктивна необхідність, потрібно шукати пружини громадської діяльності. Мотив - це форма їх суб'єктивного відображення. При цьому в мотивах відображаються не тільки індивідуальні потреби, але і потреби суспільства. Рівень мотивації визначається саме тим, якою мірою в мотивах даної людини відображаються суспільні потреби: чим більше в них представлені ці потреби, тим вище оцінюється і рівень мотивації.

Протягом життя в кожної людини формується певна система мотивів, одні з яких стають домінуючими, інші підлеглими. Цю систему називають мотиваційною сферою. Її формування у людини - найважливіша виховна задача. Аналіз мотивів і обумовлюючих їх громадських потреб дає відповідь на питання: чому та чи інша людина займається якоюсь громадською діяльністю? Але яка саме буде дана діяльність, що буде робити людина - це характеризує її цілі. В конкретній суспільній діяльності членів профспілки система мотивів «замикається» на певну мету, що формує зміст даної громадської діяльності. Цілі, які людина перед собою ставить, так само як і мотиви, являють собою складну ієрархічну систему. Яка мета виявиться в тому чи іншому випадку провідною, залежить від конкретних умов розвитку особистості, насамперед її морально-психологічних якостей. Відносини громадських мотивів і цілей досить складні і динамічні. В одних випадках цілі й мотиви можуть розходитися і навіть викликати ситуацію внутрішніх протиріч, в других вони створюють гармонійну єдність. При визначених умовах відбувається зміщення мотиву на мету (те, що на ранніх етапах оволодіння діяльністю було метою, перетворюється в її мотив). Цілі, як і мотиви, формуються в процесі соціального розвитку індивіда. У кінцевому рахунку вони визначаються системою суспільних відносин, в яку включена людина, тобто суспільством. Однак потрібно мати на увазі, що кожна нова мета, реалізована людиною, призводить до зміни її мотиваційної сфери, в результаті чого створюється можливість постановки нових, ще більш складних цілей [1].

Процес оволодіння громадською діяльністю і її вдосконалення розвивається ніби по спіралі. Сформований вектор «мотив - мета» реалізується в практиці; здійснена діяльність (досягнута мета) створює можливість перекладу цього вектора на новий рівень. У цьому русі розвиваються здібності людини, її інтереси, схильності, морально-вольові якості, професійна майстерність, іншими словами, - особистість в цілому.

Науково обґрунтована система соціально-психологічних і психолого-педагогічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності громадської діяльності особистості як члена профспілки, містить такі положення.
Підвищення активності включення особистості в суспільні відносини і в суспільну практику профспілкової роботи. Активне включення особистості в профспілкову роботу розуміється як її здатність займатися громадською діяльністю, зокрема профспілковою. Ця здатність проявляється в творчих підходах до обговорення проблем, внесення пропозицій щодо поліпшення профспілкової роботи в трудовому колективі; у вольових актах, спрямованих на прийняття саме того рішення, яке є вірним, а також на подолання почуття страху в ситуаціях, коли особистість критикує профспілкових працівників незалежно від постів; в спілкуванні, тобто встановленні і розвитку контактів між членами профспілки, породжених потребами спільної діяльності в профспілковій групі або в профспілковій організації і включаючи обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння позицій і психології іншого члена профспілки. Соціально-психологічні особливості активності особистості як члена профспілки включають також активність життєвої позиції особистості, що виражається в її принциповості, громадянськості , послідовності у відстоюванні своїх поглядів, єдність слова і справи, тощо [2].

Роботу по активному включенню особистості в громадську діяльність, в тому числі і профспілкову, слід проводити в кожній профспілковій групі і профспілковій організації. Необхідні знання, вміння та навички такої роботи повинні базуватися на методичних семінарах, організованих у профгрупах та профорганізаціях, при проведенні спеціальних ділових ігор тощо. Кожна особистість проявляє власні індивідуально-психологічні особливості поведінки, активність пізнавальних про-процесів, спрямованість емоційно-вольової сфери в різних створених ситуаціях, тобто в системі зовнішніх по відношенню до особистості умов, спонукаючих і опосередкуючих її активність [5]. Розширення сфери суспільної діяльності особистості, обмеженої визначеною ситуацією і її соціально-психологічними особливостями, передбачає з психологічної точки зору розбудову соціальної і психічної діяльності людини. Цьому може сприяти диференційна робота профспілкових груп і організацій з кожною людиною, заснована на індивідуальному підході до особистості і спрямована на розширення сфери її громадських потреб, мотивів, інтересів, на розвиток її соціально-психологічних особливостей. Протягом розвитку особистості формується її система відносин (до самої себе, до інших особистостей, до речей і до світу взагалі), яка характеризує погляди і переконання особистості, її спрямованість, рівень домагань. Система відносин особистості тісно пов'язана з її соціальною та психологічною діяльністю. Чим більше усвідомлена система відносин особистості, тим більш значуща її суспільна діяльність. У той же час внесок кожної людини, вагомість її громадської діяльності залежать і від загальної організації профспілкової роботи, від ефективності методів навчання і виховання в трудовому колективі і в профспілковій організації. Дані фактори активно впливають і на вироблення системи відносин особистості [4].

Література

1. Душков Б.А., Купов Д.И. Социально-психологические и педагогические основы профсоюзной работы в трудовом коллективе / Б.А.Душков, Д.И. Купов. – М.: Профиздат, 1990. – 224с.

2. Егоршин А.П. Управление персоналом. / А.П. Егоршин. – М., 2001. – 265 с.

3. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». – К.: «Профінформ» ФПУ, 2007. – 36с.

4. Зеер Э.Ф. Психология профессиональных деструкции / Э.Ф.Зеер. – М., 2005. – 240 с.

5. Идинов А. А. Самореализация личности в непроизводственной сфере общества (онтологический и гносеологический анализ) : дис .… канд. филос. наук : 09.00.01 / Идинов Анварбек Айыпович. – Фрунзе, 1990 – 171 с.