Экономические науки /10. Экономика предприятия.
Аспірантка Пташник С.А.
Уманський
національний університет садівництва, Україна
Конкурентоспроможність
сільськогосподарських підприємств та джерела їх фінансування
У сучасному світі, який стрімко глобалізується,
здатність швидко адаптуватися до міжнародної конкуренції стає найважливішою
умовою успішного й сталого розвитку кожної держави. Відтак позиціонування підприємств агропромислового сектора України
у глобальному просторі полягає в тому, щоб сфокусувати увагу на змісті основних
проблем національної конкурентоспроможності.
Головною ознакою ефективної
господарської діяльності виступає конкурентоспроможність, яка базується на
конкретному наборі якісних та кількісних, зовнішніх і внутрішніх конкурентних
переваг. Тому діагностика агропромислових
підприємств є передумовою формування і реалізації
конкурентоспроможності[1]. Дослідження сильних і слабких сторін дає можливість
реально оцінити позиції у конкурентній боротьбі та розробити заходи для досягнення
бажаних результатів.
Набір основних конкурентних переваг
характеризується первинним та вторинним походженням. В основу первинних переваг входить природний
потенціал, географічне розташування, а до вторинних - кваліфікація, навички
персоналу, техніко-технологічне оснащення, рівень інформатизації виробничих
процесів, енерго- та ресурсоємність виробничого процесу, інфраструктурне
забезпечення, організаційна форма управління, використання маркетингового
інструментарію[2](Рис.1).
|
Організаційно-економічні |
Інституціонально-управлінські |
Соціально-фахові |
Природничо-екологічні |
|
Концепція маркетингу Технологічні переваги Частка ринку Швидкість реагування Ефективне управління Продуктивна капіталізація Диверсифікація товару |
Державна підтримка Імідж і репутація |
Кваліфікація
працівників Культура
споживання |
Якість і
безпека продукції Географічне
походження Природоохоронні
заходи Ресурсне
забезпечення |
Рис. 1. Критерії формування конкурентних переваг
Джерело: Систематизовано автором на основі [2,1]
Також слід звернути увагу на фактори, що
впливають на конкурентоспроможність підприємства. В економічній літературі
існує різна класифікація факторів конкурентоспроможності в залежності від ознак
їх розподілу. Узагальнено фактори конкурентоспроможності підприємств можна
поділити на зовнішні та внутрішні.
Зовнішні фактори навколишнього
середовища виявляються у сферах виробництва, обігу і споживання. Внутрішні фактори впливають на ринок [8]. Однак,
враховуючи специфіку аграрної сфери, різні сільськогосподарські підприємства,
мають різний стратегічний потенціал, реалізовують різні стратегії і можуть
функціонувати в середовищі різної міри складності. При цьому одні і ті ж
фактори для різних підприємств можуть бути як керованими (тобто підприємство
здатне впливати на них), так і некерованими або такими, що враховуються
(підприємство пристосовується до їх зміни). Тому в середовищі функціонування
аграрних підприємств доцільно виділяти не зовнішні і внутрішні фактори конкурентоспроможності,
а ті, що створюються (керовані) і ті, що враховуються (некеровані)[10]. Система
факторів конкурентоспроможності підприємств представлена на рис. 2.
|
Ø
- тип підприємства та конюктура
ринку; Ø
наявність і можливість конкурентів; Ø
забезпеченість склад і структура
трудових ресурсів; Ø
податкова політика; Ø
фінансово-кредитна політика; Ø
державна система стандартизації; Ø
правовий захист інтересів
споживачів. |
|
Ø
- іноваційний потенціал; Ø
виробничий та фінансово-економічний
потенціал; Ø
потенціал маркетингових служб,
імідж фірми; Ø
якість і ціна товару; Ø
рівень матеріально-технічного
обслуговування; Ø
конкурентоспроможність продукції та
послуг; |
|
зовнішні |
|
внутрішні |
||
|
Фактори
конкурентоспроможності підприємств |
|
||
|
Конкурентоспроможність підприємств |
|
Фактори
конкурентоспроможності аграрних підприємств |
|
|
Некеровані |
|
|
|
керовані |
|
Ø використання
природних ресурсів; Ø просторові умови ( площа с.-г. угідь); Ø фінансовий потенціал; Ø кваліфікованість та використання персоналу підприємства; Ø рівень матеріально-технічного, техніко-технологічного
забезпечення; Ø ефективна підприємницька стратегія; |
|
Ø
природно-кліматичні умови,
здатність деяких видів продукції швидко псуватися; Ø
екологічні умови; Ø
соціально-економічні, демографічні
умови; Ø
винаходи, технологічний прорив; Ø
тенденції ресурсногозабезпечення; Ø
конюктура та інфраструктура ринку; політична, адміністративна ситуація |
Рис. 2. Система
факторів конкурентоспроможності підприємств
Джерело: Систематизовано авторами на основі [4].
Явища і процеси виробничо-господарської діяльності
підприємства і соціально-економічного життя суспільства викликають зміну
абсолютної і відносної величини витрат на виробництво, а в результаті зміну
рівня конкурентоспроможності самого підприємства. Вони можуть впливати як у бік
підвищення конкурентоспроможності підприємства, так і у бік зменшення. Але
наявності самих факторів недостатньо для забезпечення конкурентоспроможності.
Здобуття конкурентної переваги на основі факторів залежить від того, наскільки
ефективно вони використовуються і де, в якій галузі, вони застосовуються[3].
Отже, конкурентоспроможність сільськогосподарських
підприємств залежить від низки факторів, але на нашу думку, найважливішим
фактором конкурентоспроможності є доступ до фінансових ресурсів та управління
ними.
Необхідність виживання в умовах жорсткої конкуренції та
ринкових відносин вимагає від господарюючих суб’єктів пильної уваги до
організації фінансування виробництва, вибору оптимальних джерел формування
фінансових ресурсів, їх структури і ефективного використання. Це вимагає знання
сутності фінансових ресурсів, глибокого вивчення теоретичних і практичних
питань фінансового менеджменту як системи управління.
Ряд авторів
джерела фінансування підприємств аграрного сектору поділяють на три групи: державне
фінансування, власні фінансові ресурси підприємств, кредитні ресурси та
інвестиції[5]. Важливим напрямом використання бюджетних коштів є фінансування
аграрного комплексу, підтримка вітчизняного сільгоспвиробника та охорона земель
державної власності. Це підтверджується і тим, що аграрний сектор вважається
одним з пріоритетів розвитку держави. Контрольними заходами встановлено
непоодинокі випадки використання державних коштів з порушенням чинного
законодавства[6,7].
Основним джерелом фінансування сільськогосподарських
підприємств залишаються їх власні кошти. До них відносять нерозподілений
прибуток та амортизаційні відрахування. Проте для достатнього відтворення
основних засобів рівень амортизаційних
відрахувань, який закладається в собівартість продукції, є недостатнім.
Якщо брати до уваги кредитне забезпечення, то аналізуючи
кредитні правовідносини в аграрному секторі бачимо, що банки не враховують
специфіку сезонності сільського господарства. Таким чином штучно створюють
умови неплатоспроможності позичальників, надаючи короткострокові кредити.
Інвестиційна привабливість вітчизняного аграрного сектору
постійно зростає. Так, в 2014 р. обсяги прямих іноземних інвестицій у сільське
господарство зросли на 6,4 % порівняно з 2013 р. (Рис 4.). Позитивним також є
те, що ця тенденція зберігається і нині так як цьому сприяє державна політика[9].
Планується протягом 5-10 років залучати іноземні інвестиції у сільське
господарство в розмірі 20-30 млрд дол.
Агросектор економіки України має достатній конкурентний
потенціал, який забезпечує, в тому числі, зростаючий обсяг фінансових ресурсів.
За статистикою, обсяг фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств у
2014 році збільшився, але ефективність (прибутковість) діяльності погіршилася.
Це свідчить про необхідність раціоналізації підходів до співвідношення
фінансових ресурсів (власні та позичені), необхідність зниження процентних
ставок по залученим кредитам тощо. Також викликає занепокоєність погіршення
ефективності сільгоспвиробників. Дана ситуація викликана погіршенням
економічної ситуації в Україні, негативними очікуваннями товаровиробників в
наслідок загострення політичної конфронтації, загальним низьким рівнем
ефективності в агросекторі. Отже, конкурентоспроможність аграрних підприємств
України сьогодні ще не можна назвати ефективною. Для подолання зазначених
проблем потрібно застосовувати зважену державну підтримку та здійснювати заходи
сприяння розвитку конкурентоспроможності.
Література:
1. Аграрна політика в умовах ринкової
трансформації економіки агропромислового комплексу : Колективна монографія /
[За заг. ред. П. С. Березівського]. – Львів : Львівський державний аграрний
університет, 2006. – 559 с.
2. Білоусова Н. П’ять основних тенденцій у
АПК на 2013 рік…/ Н. Білоусова // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.day.kiev.ua/uk/article/ekonomika/pyat-osnovnih-tendenciy-u-apk-na-2013-rik.
3. Донських А. С. Конкурентоспроможність
аграрних підприємств та фактори, що її визначають / А. С. Донських. // Ефективна економіка. –
2011. №12.- с. 89-92.
4. Державна служба статистики України
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
5. Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник /А. Г.
Загородній, Г. А. Вознюк, К.: Знання, 2007.- 1072 с. 2007
6. Куренна Т.О. Ефективність та
результативність державної підтримки аграрного сектора економіки в Україні /
Т.О. Куренна// Держава і ринок.-2012.- с.133-139.
7.
Maystro S. Fields of state support for the agricultural sector and its
impact on competitiveness on the world market [electronic resource] : / SV
wizard. - Access : http://www.academy.gov.ua/ej/ej2/txts/galuz/05msvpsr....
8. Россіхіна О.Є. Основні фактори
конкурентоспроможності підприємства / О.Є Россіхіна. // Держава та регіони. –
2010. № 2. – с. 184-187.
9. The formation and functioning of
organizational and economic mechanism of investment in agriculture / VK
Tereshchenko, EO Lanchenko // Ahroinkom . - 2007. - № 3-4. - P. 15-20.
10. A. Yatsenko The competitiveness of the
agricultural sector as a globalized food market / AN Yatsenko // Economy APK.
-2013.-№1.- p.32 .