Экономические науки / 13.Региональная
экономика
Доц., к.е.н. Ціхановська О.М., Мусієнко Н.Б.*
Вінницький навчально-науковий інститут економіки
*Вінницький національний технічний університет
Розвиток кластерів зеленого туризму в Україні
Економічний
кластер, або промислова група, – це група близьких, географічно взаємозалежних
компаній і пов’язаних з ними організацій, які спільно діють у певному виді
бізнесу, характеризуються спільністю напрямів діяльності й взаємодоповнюють
один одного [1]. Американським економістом була розроблена теорія конкурентної
переваги країн, що одержала назву «конкурентний ромб» (або «алмаз») відповідно до кількості основних груп таких
переваг. Ці
властивості національної конкурентоспроможності Майкл Портер ввів поняття
детермінантів, до них відносяться [2]:
— факторні умови:
людські та природні ресурси, науково-інформаційний потенціал, капітал,
інфраструктура, у тому числі фактори якості життя;
— умови
внутрішнього попиту: якість попиту,відповідність тенденціям розвитку попиту на
світовому ринку, розвиток обсягу попиту;
— суміжні та
обслуговуючі галузі (кластери галузей): сфери надходження сировини та
напівфабрикатів, сфери надходження устаткування, сфери використання сировини,
устаткування, технологій;
— стратегія та
структура фірм, внутрішньогалузева конкуренція: мета, стратегії, способи
організації, менеджмент фірм, внутрішньогалузева конкуренція [2].
Детермінанти національної конкурентоспроможності —
це комплексна система, яка постійно розвивається.
У процесі взаємодії
вищезгаданих факторів учасники кластеру можуть підвищити ефективність та
отримати певні переваги, а саме: використання спільних ринків; стимулювання
інновацій; підвищення конкурентоспроможності; обмін досвідом і знаннями в
подібних видах діяльності; зростання продуктивності виробництва; зниження
витрат; стійкість до зовнішнього впливу; більш ефективне використання
можливостей;значне зниження фінансових і кредитних ризиків [3].
Незважаючи на всі
переваги кластеризації економіки вона має ряд ризиків: велика кількість підприємств-учасникiв
кластеру створює труднощі щодо їх координації та управління ними; знижується
мотивація підприємств до модернізацiї через відсутність конкуренції у складі
одного кластеру; незадовільні результати діяльності підприємств-учасників знижують
ефективність роботи кластеру в цілому.
Найрозповсюдженішими є такі кластери:
1.Виробничі кластери;
2.Інноваційно-технологічні кластери;
3.Туристичні кластери;
4. Транспортно-логістичні кластери.
Серед основних
складових регіонального економічного зростання набуває першочергового значення
питання залучення та освоєння інвестицій у туристичну галузь і сферу розваг,
особливо, якщо економічна природа регіону зумовлена закономірностями його
розширеного відтворення саме через сфери надання відповідних послуг. Тому
розглянемо детальніше туристичний кластер.
Туристичний кластер [4] – це концентрація на певній території
підприємств індустрії туризму, які
взаємодіють між собою з метою створення туристичного продукту. Групи
підприємств спільно використовують туристичні ресурси, інфраструктуру, ринок
праці та взаємодоповнюють один одного.
Регіональний підхід до формування кластерів на основі
конкурентних ресурсів регіону ефективно діє у поєднанні:
-
туризм і сільське господарство = сільський
або фермерський туризм,
-
туризм та природні заповідники = зелений чи
науковий туризм;
-
туризм та розвинена промислова та ділова
активність = промисловий туризм.
Сучасний сільський туризм і агротуризм пропонує широкий спектр послуг. Для
кожної галузі сільського туризму й агротуризму виділяють свій набір занять.
Виділяють 9 напрямів [5], які названо таким чином:
1) нічліг в оселях та агроготелярство; 2) харчування й
агрогастрономія;
3) традиційний агротуризм; 4) безпосередній продаж; 5) відпочинок у
сільській місцевості; 6) активний туризм і агроспорт; 7) екскурсії й
агророзваги;
8) оздоровча діяльність і
агротерапія; 9) культурно-етнографічні заходи.
У межах активного туризму й
послуг агроспорту виділяють такі заняття:
прогулянки, походи, їзда на
велосипеді; верхова їзда; види спорту, які вимагають великого
простору; польові ігри нової генерації; мисливство; рибальство.
Вперше в Україні
кластерну технологію регіонального економічного розвитку було запроваджено на
Поділлі, в селищі міського типу Гриців. Кластер
отримав назву “Оберіг”. Основні напрями, за якими він працює: заходи з реалізації
програм відпочинку, освітній, лікувальний, інформаційний, організаційний
напрями, а також виконання заходів із захисту оточуючого середовища, створення
природних парків та інших заходів з відтворення флори та фауни.
Існують вдалі,
прибуткові кластерні структури на
Прикарпатті, що спеціалізуються в галузі туризму та виробництва сувенірної
продукції (кластер “Сузір’я”) виготовлення виробів з овечої вовни (кластер
“Ліжникарство” й інші художні промисли на Прикарпатті) – для відродження
історично сформованих, традиційних
ремесел та художніх промислів гуцульського краю. До сфери розваг відноситься[6]: гірськолижний
спорт, гребля на байдарках та каное, навчання дітей та дорослих верхової їзди;
фестивалі народних мистецтв.
У селищі Росішка Рахівського
району Закарпатської
області розташовано
кластер зеленого туризму «Рай у Фірцака на Банському». Метою його створення стала перспектива
зростання соціально-економічних показників і розвиток селища за рахунок
ефективного використання власних
ресурсів. Учасники кластеру надають послуги проживання, харчування,
організовують туристичні маршрути в гори
та «Сафарі по-гуцульськи», допомагають підкоряти вершини гір, проводять свята для залучення більшості кількості
туристів.
Проте процес кластеризації
туристичної галузі в Україні дещо гальмується, причиною цьому є такі фактори: недосконалість
нормативно-законодавчої бази по створенню і діяльності кластерів; відсутність досвіду і достатнього
інформаційного забезпечення по створенню і функціонуванню кластерів; відсутність інвесторів у зв’язку з
інвестиційною непривабливістю регіонів;
відсутність державної фінансової підтримки кластерних утворень.
Для забезпечення формування
сприятливих умов розвитку туристичних кластерів необхідним є здійснення в
державі комплексу заходів, а саме: розробка і удосконалення законодавчої бази
організації туристичних кластерів в Україні; проведення інформаційної компанії
серед потенційних учасників і зацікавлених осіб по роз’ясненню конкурентних
переваг кластерів; державна підтримка процесів кооперування, приєднання і
інтеграції серед туристичних підприємств; підвищення ефективності системи
навчання і підготовки спеціалістів по створенню і впровадженню кластерної
моделі в сфері туризму; створення промислових парків і технопарків як
інфраструктури для розвитку кластерів, заохочення використання технологічних
інновацій в роботі підприємств туристичного бізнесу; реалізація заходів
податкового регулювання для учасників кластерів [4].
Використовуючи
досвід існуючих кластерів, у Вінницькій
області пропонується створити туристичні
кластери у Немирівському, Барському, Шаргородському, Томашпільському районах. Підставами для цього є: наявність
багатого природо-ресурного потенціалу,сприятлива екологія, збережені народні
звичаї, традиції, ремесла, сприятливе середовище для організації
підприємницької діяльності [7].
Отже, на
сьогоднішній день кластерний підхід є одним з найефективніших напрямків
інноваційного розвитку всього суспільства, оскільки саме кластеризація
економіки забезпечує високу конкурентоспроможність підприємств-учасників
кластеру як у національному, так і на зовнішньому ринках. В Україні доцільно
розвивати сільський туризм, адже він
сприяє збереженню природного та культурного середовища, підтримці
добробуту місцевої громади, постачанню туристам продовольчих товарів
виробників.
Література:
1.Porter M. The
competitive Advantage of Nations / M. Porter. — New York : Free Press, 1990. —
P. 127–128.
2. Портер М. Стратегія конкуренції: Методика аналізу
галузей і діяльності конкурентів / М. Портер; [пер. з англ.]— К. : Основи,
2003. — 390 с.
4. Мальська М. П.
Економіка туризму: теорія та практика : підручник. / М. П. Мальська, М. Й.
Рутинський, С. В. Білоус, Н. Л. Мандюк. – К. : «Центр учбової літератури»,
2014. – 544 с.