Антон Шевчук

Тернопільський національний

економічний університет

м. Тернопіль

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Виникнення ризик-менеджменту як нової філософії управління в банківському бізнесі було спричинене дією цілої низки факторів, які радикально змінили підходи до управління ризиками. Зокрема – глобалізаційні процеси, ріст ролі фінансових ринків, досвід управління банками в кризових ситуаціях, розвиток похідних фінансових інструментів, вимоги регулюючих органів щодо фінансових дотиків, розвиток інформаційно-технологічних систем тощо.

Тому на наш погляд під управлінням ризиками слід розуміти процес, який включає інструменти, методи для ідентифікації, оцінці організації, моніторингу контролю, прогнозування ризику з метою розробки управлінських рішень для досягнення бізнес-цілей банку.

Ризик-менеджмент в свою чергу, - це система управління в межах загального управління банком, сукупним ризиком втрати платеспроможності банку, недостатності капіталу для виконання зобов’язань перед клієнтами та ефективної діяльності.

Таким чином, ризик-менеджмент слід вважати складовою системи управління банком в основі якої покладено управління сукупним ризиком, як об'єкту загального банківського управління.

Оскільки система – це сукупність взаємозв'язаних елементів, то систему ризик-менеджменту слід розглядати як сукупність наступних елементів (підсистем):

· управління;

· організаційну структуру;

· аналіз, оцінки та прогнозування;

· інформаційну підсистему.

Підсистема управління ризиком включає в себе послідовність управлінських операцій, які виконуються функціональними підрозділами банку з приводу прийняття , мінімізації та контролю за рівнем ризиків і діяльністю підрозділів (працівників).

Основними функціями управлінської підсистеми є:

· створення інтегрованої системи управління ризиками, проектування та складання планів впровадження інформаційних технологій;

· поточне планування процесу управління ризиками;

· здійснення конкретних процедур прийняття рішення по оптимізації ризиків та операцій поточного управління ними;

· контроль та моніторинг за здійсненням всіх процедур по оптимізації ризиків.

Слід зазначити, що на сьогодні, не має чіткого методологічного підходу по понятійному апарату, а від так, і складових ризик-менеджменту, адже більшість авторів ототожнюють «ризик-менеджмент» та «управління ризиками».

Так, О.Болдирєв констатує, що «під управлінням ризиками (ризик менеджментом) слід розуміти сукупність методів, прийомів та заходів, що дозволяють в певній мірі прогнозувати настання ризикових подій».[1]

Г.Кірейцев та Г.Балабанов ризик-менеджмент визначають як систему управління ризиками що передбачають відповідні стадії, методи та інструменти. [2]

Національний банк України у Методичних рекомендаціях щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України визначає ризик-менеджмент як систему управління ризиками, яка включає в себе стратегію та тактику управління, які спрямовані на досягнення основних бізнес-цілей банку.[3]

Проте дані визначення не вказують на корінні відмінності між управлінням ризиками та ризик-менеджментом, історичне походження останнього та його мотиваційність.

Організація ризик-менеджменту визначає орган управління ризиками – структурні підрозділи, що відповідають за управління конкретних видів ризику, які забезпечуватимуть оптимальний розподіл цілей, завдань з-поміж себе та своїми працівниками. На сьогодні у вітчизняній банківській системі розрізняють централізовану та децентралізовану системи ризик-менеджменту. Найбільш оптимального для середніх та малих банків є централізована система організації ризик-менеджменту, яка дозволяє особам, відповідальним за управління ризиками контролювати правильність прийнятих заходів щодо оцінки оптимізації та регулювання ризиків на основі єдиної бази первинних даних по ризикових позиціях. Децентралізована система ризик-менеджменту є оптимальною для багато філіальних банків, адже головний офіс банку має можливість узагальнювати оцінки окремих підрозділів для розрахунку єдиного показника рівня ризиків. Проте, за останні десятиріччя більшість закордонних банків створюють окремі підрозділи, які займаються контролем та координацією всіх можливих ризиків по банку в цілому.

Більшість спеціалістів вважають, що забезпечувати функціонування системи управління ризиками в цілому повинен спеціальний підрозділ банку, який готуватиме інформацію по різних видах ризику, проводитиме аналіз тенденцій на ринках і розроблятиме пропозиції по розподілу ризикових активів, лімітів з врахуванням доходів та здійснюваних витрат.

Література:

1. Болдирєв О. О. Управління ризиками, як головна складова антикризового управління банками / О. О. Болдирєв. // Економіка і регіон. – 2008. – №4. – С. 115–119.

2. Балабанов Риск-менеджмент/ И.Г. Балабанов – М: Финансы и статистика, 1996- 192с., Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент/Г.Г. Кірейцев.- Житомир: ЖІТІ, 2001-440с.

3. Про схвалення методичних рекомендації щодо організації та функціонування системи ризик-менеджмент в банках України: постанова Правління НБУ від 08.08.2004 р. №361 // Юридичний вісник України. – 2004-№37.