Педагогічні науки / 5. Сучасні методи викладання

д.мед.н., Нікогосян Л. Р.,

Одеський національний медичний університет, Україна

к. психол. н., Асєєва Ю. О.,

Одеський національний медичний університет, Україна

Проблемність впровадження інноваційних методів викладання в медичних вузах України

Основні методичні інновації пов'язані зі застосуванням інтерактивних форм і методів навчання. Впровадження таких форм навчання є одним з найважливіших напрямів удосконалення підготовки студентів у сучасній вищий школі. У руслі спрямування вищої освіти України до Європейських стандартів вчені зосереджують свою увагу на системності інноваційних підходів до навчання у вищій школі вказують на охоплення всіх аспектів навчально-виховної роботи при підготовці майбутніх спеціалістів. На наш погляд, слід також вказати і на необхідність перегляду підходів до самого змісту освіти, професійно-педагогічної підготовки викладацького складу вузів країни й на розробку новітніх методів викладання. Не останню роль у всьому процесі реформування освітньої системи України відіграє й належне фінансування та технологічне забезпечення навчальних закладів.

Вітчизняні та зарубіжні науковці: В. Беспалько, В. Лернер, Дж. Мартін, О. Пєхота, Л. Свенсон, М. Скаткін, Ст. Сластенин, С. Сисоєва та інші [1] велику увагу приділяють освітленню теоретичних та практичних підходів до змісту навчально-освітнього процесу. Однак, слід враховувати особливість та специфічність професійної галузі для якій застосовуються інноваційні методи навчання студентів й виявляти переваги та прогнозувати перспективи практичного використання здобутих знань, аналізувати раціональність впровадження інноваційних форм навчання в кожній окремій галузі.

Основу інноваційних освітніх технологій, які застосовуються в навчальному процесі, повинно становити соціальне замовлення, професійні інтереси майбутніх фахівців, урахування індивідуальних, особистісних характеристик студентів [1]. Тому при підготовці фахівців у вищій школі, застосування інноваційних форм і методів необхідно розумно поєднувати з прагматичним розумінням цілей і завдань навчання і підготовки кадрів в залежності від спрямування професійної галузі. У сучасній психолого-педагогічній літературі зазначається, що інноваційні методи отримують відображення в багатьох технологіях навчання, які спрямовані на розвиток і вдосконалення навчально-виховного процесу і підготовку фахівців до виконання професійної діяльності в різних сферах життя сучасного суспільства [2]. Вказується на їх позитивність при формуванні й закріпленні професійних знань, умінь та навичок, сприяючи розвитку професійних якостей студентів, як майбутніх фахівців. Використання викладачами інноваційних методів у процесі навчання сприяє подоланню стереотипів у викладанні різних дисциплін, розроблення нових підходів до професійних ситуацій, розвитку творчих, креативних здібностей студентів [3].

Сьогодні, як фахівці так і викладачі медичної галузі інтенсивно ведуть пошук методів впровадження новітніх технологій й форм навчання для майбутніх спеціалістів. Тому одним із пріоритетних завдань для викладачів є розробка та впровадження в учбовий процес інноваційних технологій з метою поєднання учбового процесу з набуттям практичних навичок. Також не слід забувати й про необхідність формування у студентів позитивної мотивації до навчання, до саморозвитку та вдосконалення своїх професійних навичок, професійної питливості та критичності мислення, що сприятиме ефективності засвоєння знань та розвитку професіоналізму. Значну роль на шляху становлення компетентності для майбутніх медичних фахівців відіграє й формування у них: уміння адаптуватись до плинних зовнішніх умов з урахуванням технічного прогресу; розвиток уміння до адекватної та швидкої соціалізації; комунікаційних навичок; стресостійкості; навичок врегулювання конфліктів тощо.

В сучасних умовах розвитку інформаційно-технічного прогресу гостро постає питання формування у студентів стійкої мотивації до самоосвіти, саморозвитку й самовдосконалення починаючи з перших років навчання, а також залучення їх як до наукової так і до практичної роботи. При цьому слід враховувати, що основою сучасної освітньої програми у вищих навчальних закладах повинні бути не стільки викладання теоретичного надбання певних галузей медицини, а скільки способи засвоєння великого об’єму інформації, розвиток пам’яті, критичного мислення і формування настановлення щодо постійного самовдосконалення. Для досягнення поставленої мети необхідно спочатку налаштовувати не тільки систему навчально-практичної освіти, а й виховного та психологічного супроводу студентів під час навчання у вищих навчальних закладах. Оскільки, формування вказаних вище умінь й навичок можливо лише при системному підході до розвитку індивідуально-особистісних характеристик студентів не останню роль в цьому процесі відіграватиме проведення формуючих та розвиваючих тренінгів.

Формування кричного мислення у студентів, вміння самостійно отримувати знання та освоювати майбутню професію стане запорукою виховання висококваліфікованих спеціалістів. Студенти, як майбутні фахівці, мають розуміти, яким чином, отримавши теоретичні знання, соціальні й професійні навички, вони зможуть застосовувати їх у практичній діяльності та вдосконалювати у майбутньому з урахуванням технологічного розвитку професійної галузі. Створення умов для повсякденного занурення студентів у професійне життя при навчанні надасть змогу сформувати не тільки професійний понятійний апарат але й сприятиме формування питливості, критичності, стійкої мотивації до самовдосконалення. Тому не слід недооцінювати можливості казуального підходу до навчання студентів медичних вузів. Основною метою впровадження інтерактивних методів у викладанні є створення комфортних умов навчання, за яких студент відчуває свою інтелектуальну спроможність і успішність, що стає запорукою ефективності процесу навчання.

Саме інноваційні методи і технології викладання надають змогу викладачам вирішити поставленні завдання. Навчальний процес повинен бути цікавим й захоплюючими процесом, сприяти особистісному і професійному вдосконаленню студента, як майбутнього фахівця, а не бути формальною процедурою для отримання диплома.

Література:

1. Загальна педагогіка та історія педагогіки : підручник / К.В. Аймедов, В.В. Бабієнко, В.А. Бабієнко, В.В. Сторож. — К.: Видавничій дім «Слово», 2014. — 352 с.

2. Осмоловская И.М. Инновации и педагогическая практика // Народное образование. — 2010. — № 6. — С. 182—188.

3. Симоненко Н.Н. Управление образовательными услугами с применением инновационных методов обучения // Вестник Тихоокеанского государственного университета. — 2012. — № 2. — С. 201—206.