Філологічні науки/ 3.Теоретичні та методологічні

проблеми дослідження мови

Прагматичні інтенції фармтексту та засоби їх вираження

К.п.н., доцент Бондар Л.В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Мовні засоби вираження прагматичного потенціалу франкомовних фармацевтичних текстів впливають на його структурні, лексичні та граматичні особливості. З метою здійснення адекватного перекладу постає необхідність визначення типу спрямованості текстів. За К. С. Макеєєвим, можна виділити такі підвиди текстів за їхньою спрямованістю:

- текст-джерело та текст перекладу мають однакову спрямованість;

- оригінал може бути спрямований лише на реципієнтів мови оригіналу;

- тексти оригіналу та перекладу мають спільні ознаки;

- текст оригіналу призначено для аудиторії мови перекладу. Однак існує значна кількість текстів, що містять різні типи спрямованості [4, с. 8]. Відтак, першочерговим завданням перекладача є визначення прагматичного потенціалу тексту-джерела, засобів його вираження з метою відтворення зазначених особливостей мовою перекладу.

З метою здійснення впливу на реципієнта у текстах медичного жанру спостерігаємо також використання ряду комунікативних стратегій, зокрема, як зазначає С. В. Вострова, можна виділити такі: стратегії позиціювання, розвіювання міфів, зменшення щільності інформативності тексту, неперевантаження адресата зайвою інформацією, зменшення впливу негативних факторів дійсності на реципієнта [3, с. 7].

Для досягнення прагматичної мети висловлення і розуміння тексту медичної інструкції до лікарських препаратів споживачем, адресант повинен використовувати спеціальні пояснювальні конструкції, які слугують засобом уточнення інформації. Вони роблять текст зрозумілим для адресата, який не є фахівцев у галузі фармацевтики чи медицини, відтак, як зазначає Н. Ю. Антонова, терміни цих галузей повинні супроводжуватися розгорнутими поясненнями [1, с. 26].

Щодо граматичних засобів, спрямованих на реалізацію прагматичного потенціалу фармтекстів, слід підкреслити відсутність експліцитної ролі автора медичних інструкцій до лікарських препаратів, що визначає певну специфіку функціонування граматичних форм та конструкцій у текстах зазначеного жанру. Зокрема, спостерігаємо широке вживання таких засобів, як:

- неозначено-особові та безособові речення : on doit faire attention à..... il faut tenir...; il est utile de....;

- пасивні конструкції: il a été confirmé que....;

- форми майбутнього часу дієслова: vous pourrez....;

- інфінітивні форми дієслів: tenir hors, consulter.... ne pas prendre, ne pas utiliser;

- дієслова, що позначають процеси без вказівки на час дії [2, с. 27].

Відтак, суб'єкт мовлення не персоніфікується, але в імпліцитній, прихованій формі активно впливає на адресата (вживання дієслів та дієслівних форм, що виражають необхідність, імперативи тощо), які можуть мати різний ступінь категоричності [2, с. 28].

Зазначені вище граматичні засоби є маркерами наукового стилю і спрямовані на реципієнтів-фахівців у галузі медицини та фармацевтики, зокрема. У випадку, коли текст лікарської інструкції призначений для пацієнтів, як підкреслює Н.Ю. Антонова, обмежене вживання зазначених граматичних засобів не може повністю реалізувати прагматичний потенціал висловлення. Текст медичної інструкції до лікарських препаратів входить до категорії текстів-регулятивів, а його функція регулювання полягає у впливі на поведінку реципієнта відповідно до інструкцій, в роз'ясненні, усуненні наявної у пацієнта недовіри щодо прийому лікарського препарату. Ця функція може реалізуватися в текстах лікарських інструкцій за допомогою ряду граматичних засобів, таких як: вживання форми дієслова 2-ї особи множини і займенника"ви" як ввічливої форми звернення до адресата; вживання складнопідрядних речень з підрядним умови, де підрядна частина стоїть на початку речення [1, с. 27]: Vous pourrez consulter; Si vous avez des doutes...

Таким чином, визначення лексичних, граматичних, структурних особливостей франкомовних фармацевтичних текстів, засобів вираження їх прагматичного потенціалу є необхідною передумовою їх адекватного відтворення мовою перекладу.

Література:

1. Антонова Н. Ю. Некоторые лингвистические признаки коммуникативной точности текстов инструкций по применению лекарственных препаратов / Наталья Юрьевна Антонова. // Известия Волгоградского государственного педагогического университета. – 2010. – №10. – С. 24–27.

2. Бурова Г. П. Фармацевтический дискурс как культурный код: семиотиче-ские, прагматические и концептуальные основания: автореф. дисс. на соиск. уч. степени докт. фил. наук: спец. 10.02.19 "Теория языка" / Галина Петровна Бурова. – Ставрополь, 2008. – 44 с.

3. Вострова С. В. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості сучасного англомовного медичного дискурсу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук: спец. 10.02.04 "Германські мови" / Світлана Володимирівна Вострова. – К., 2003. – 16 с.

4. Макеєв К. С. Жанрові особливості українського перекладу німецьких фармацевтичних текстів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук: 10.02.16 "Перекладознавство" / Костянтин Сергійович Макеєв. – К., 2010. – 10 с.

5. Полюжин М. М. Напрями та одиниці прагматичного аналізу мовленнєвої комунікації // Проблеми романо-германської філології: Зб. наук. пр. – Ужгород: Патент, 2003. – С. 6-20.