Риторика и стилистика

Соляник В.І.

доцент,

Харкiвський нацioнальний педагогiчний унiверситет iменi Г.С.Сковороди

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ КОНЦЕПТУ «ЛЮДИНА» В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ Ф. С. ФІЦДЖЕРАЛЬДА

Мова створює свій світ, у якому присутні фрагменти культури, історії, психології. У мові віддзеркалюються певний світогляд та духовні якості її носіїв. Установленою у мовознавстві вважають думку, що головним у дискурсі кожної культури є поняття «Людини». У всіх мовах функціонують слова, що характеризують це поняття, але його не можна звести до простої їх множини. Посилання на те, що люди говорять чи роблять, відіграє велику роль у дискурсі всіх культур. Поняття «Людини» є фундаментальним не тільки в мовній картині певного автора, а й в концептуалізації світу взагалі.

В сучасній лінгвістиці концепти розглядаються в аспекті художньої комунікації, їх динаміки в ідіостилі письменника, способів вербалізації в художньому творі. Особлива увага вчених приділяється дослідженню смислової структури концептів, яка виявляється через аналіз мовних засобів її репрезентації [1, 2, 3]. У когнітивних дослідженнях семантики художнього тексту акцентується складна багатовимірна й багатокомпонентна структура концептів.

Матеріалом дослідження було обрано такі оповідання Ф. С. Фіцджеральда, як «The Rich Boy», «The Diamond as big as Ritz », «First Blood», «Boil some water – lots of it», «The Swimmers», «Heart in boots», «The Bridal Party», «A night at the fair», «The Ice Palace», «Babylon Revisited», «Dearly Beloved», «Family in the Wind», «The Fiend» [4], та на їх основі запропоновано схему структури концепту «Людина» у мовній картині світу цього американського письменника.

Структуру концепту «Людина» можна уявити у вигляді кола із центром – ядром, приядерною зоною і периферією, що складається з кількох сегментів. Ядро поля представляє поняття «Людина» як таке; приядерну зону утворюють смислові атрибути-домінанти; периферія представлена кількома тематичними мікрополями, кожне з яких є сукупністю смислових атрибутів, угрупованих навколо тематичного ідентифікатора. Тематичні мікрополя розташовуються у трьох сегментах периферії концепту – онтологічному, узуальному й індивідуально-авторському – залежно від типу семантичної спільності між атрибутами-домінантами і тематичними ідентифікаторами мікрополів.

Перший, онтологічний сегмент концепту «Людина» – найближчий до ядра; його утворюють такі тематичні мікрополя, компоненти яких гносеологічно ціннісні, виражають основну ознаку елемента культури, структурованого художнім концептом.

Другий, узуальний сегмент концепту «Людина» містить тематичні мікрополя, у складі яких смислові атрибути репрезентують узагальнене знання соціуму про культурний елемент, що концептуалізується. Оскільки узуальні атрибути концепту виражають культурно-національне уявлення людини про світ і є носіями культурної пам'яті народу, вони також відбивають загальнолюдські цінності. Тому вважаємо за можливе формувати узуальний сегмент концепту «Людина» в творах Ф. С. Фіцджеральда смисловими атрибутами, що передають ознаки елемента культури, відомі кожному носію сучасної культури і значущі для нього. Узуальний сегмент концепту «Людина» заповнюють тематичні мікрополя «енергійність» і «рух», пов’язані зі смисловим атрибутом-домінантою живий організм причиново-наслідковими відношеннями, а також мікрополе «духовність» у відношеннях атрибутивності зі смисловим атрибутом-домінантою суспільна істота. Для людини як суспільної істоти характерною ознакою є духовність.

Третій, індивідуально-авторський сегмент концепту репрезентований тематичними мікрополями, смислові атрибути яких виражають додаткові смисли, не характерні для загальноприйнятого колективного знання і навіть відмінні від нього. Тому такі тематичні мікрополя пов’язані з поняттям, що виражається ядерними атрибутами-домінантами, антонімічними відношеннями та різними типами асоціацій. Наприклад, індивідуально-авторський сегмент концепту «Людина» містить всі тематичні мікрополя, що знаходяться в асоціативних зв’язках із атрибутом-домінантою живий організм («творіння», «невідомість», «беззахисність», «нестійкість», «обмеженість у часі й у просторі») та суспільна істота («ворожість», «нікчемність», «цінність»).

Таким чином, побудову концепту «Людина» доцільно здійснювати через послідовний аналіз різних типів спільності між елементами поля: семантичний зв'язок парадигматичного типу – між елементами онтологічного сегмента, семантичний зв'язок синтагматичного типу – між елементами узуального сегмента, асоціативно-смисловий зв'язок – між елементами індивідуально-авторського сегмента.

Проведене дослідження структури концепту «Людина» показало системний характер її організації, який проявляється в наявності компонентів поля і різних типів зв’язків між ними. Врахування асоціативно-смислових зв’язків на трьох рівнях, особливо на третьому, тобто взаємозв'язків між тематичними ідентифікаторами різних мікрополів і ядром поля концепту «Людина» уможливлює побудову концепту, сегменти якого (онтологічний, узуальний та індивідуально-авторський) утворюють континуум, що демонструє ланцюг поступових переходів від центру до периферії. Смислові атрибути індивідуально-авторського сегмента, які пов’язані з ядерними атрибутами-домінантами асоціативно, розкривають специфіку розуміння Ф. С. Фіцджеральдом фрагментів дійсності, структурованих різними концептами.

Лiтература:

1. Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познани мира / Кубрякова Е. С. – М.: Языки словянской культуры, 2004. – 560 с. 2. Лисиченко Л.А. Структура мовної картини світу. Мовознавство / Лисиченко Л.А. – Х., 2004. – № 5-6. – С. 36-41. 3. Соляник В.І. Концепт «Людина» як основа антропоцентризму (на матеріалі творів Ф.С. Фіцджеральда). Лінгвістичні дослідження / Соляник В.І. – Харків, 2014. – Випуск 37. – С. 169-171. 4. Fitzgerald, F. Scott. «Selected Short Stories» / F. Scott Fitzgerald. – Moscow : Progres Publishers, 1979. – 357 p.