УДК 37.015

Psychology.

The psychological and educational problems of person in the modern world.

Психологія.

Психолого-виховні проблеми розвитку особистості у сучасних умовах.

V.М. Diulina

Starobil's'k Children's Art School, Lugans'k region, Ukraine

Роль виховання у формуванні та розвитку особистості

The role of education in the person formation

ABSTRACT

The paper presents the analyzes of the practical activities of the classic pedagogic teachers and philosophers, such as Kant, Democritus, Suhomlinskyy, Ushinskyy, Makarenko etc. The author have submitted own pedagogic practical achievements on the quality of education in the misic school. The children's individuality as the basis of person has been studied.

ВСТУП

Під розвитком особистості розуміється дія притаманних людині і суспільству філософських, соціальних, біологічних закономірностей. Розвиток - це процес прояви цих закономірностей. Під формуванням особистості розуміються ті якості і властивості, які виникають у результаті розвитку. Однак в процесі розвитку ступінь формування якості особистості в індивідуальному розвитку не збігається. Думаю, що вона і не повинна збігатися, тому що формування і розвиток особистості строго індивідуальні, воно залежить від спадкових та соціальних чинників та виховання. Виховання враховує всю сукупність діючих на людину чинників і створює умови їх реалізації. Виховання не може скасовувати жоден із чинників формування особистості. Завдання виховання - реалізувати до рівня сформованості якостей особистості дію і знизити до нуля вплив несприятливих чинників. На мій погляд, виховання, що пред'являє певні вимоги до людини, до якостей особистості, є як би «поштовхом» до самовиховання, а отже, і до самовдосконалення. Однак існують відмінності поглядів щодо ролі виховання у формуванні особистості.

Так, Кант говорив: «... у вихованні криється велика таємниця удосконалення людської природи. Людина може стати людиною тільки шляхом виховання. Він - то, що робить з нього виховання». »... Якби колись за наше виховання взялася істота вищого порядку, тоді дійсно побачили б, що може вийти з людини». Вже Демокріт висловлював думку, що справжнє виховання по глибині свого впливу на людину «подібно природі»; воно «перебудовує людину, і, перетворюючи, створює їй другу природу». Ця думка стає як би гуманістичним символом необмежених можливостей вдосконалення людини на шляху від природного, живого стану, до ідеалу всебічно розвиненої особистості саме за допомогою виховання. Макаренко А.С. зазначає, що мета нашого виховання полягає не тільки в тому, щоб виховати людину-творця, людину-громадянина, а й людину, яка зобов'язана бути щасливою. З усього вищесказаного простежується головна думка, яка висловлена Сухомлинським В.А., що завдяки вихованню людина з індивідууму формується у особистість, але поряд з цим людина сама стає джерелом благотворного впливу на інших. Ушинський К.Д. переконаний, що виховання повинно бути здатним зробити виховання „елементом природи людини»: «..Необхідно, щоб ідеї цього виховання переходили в переконання вихованців, переконання - у звички. Коли переконання так вкоренилося у людині, що вона підкоряється йому перш, ніж думає, що повинна коритися, тоді тільки воно робиться елементом її природи ».

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

У знайомство учня з інструментом я ніколи не втручалася, а спостерігала за його самостійністю, емоційністю, захопленістю. Зробивши для себе позначки, я «малювала йому перспективу», ставила певні вимоги (дисципліна відвідування занять, стабільність домашніх вправ), складала індивідуальну програму розвитку особистості учня, його морально-естетичної позиції. Це був перелік усього того, що потрібно виховати в учні, що має стати його духовним надбанням. Але для того, щоб більш об'єктивно виявити, що є, і чого немає у учня, потрібне спілкування. Для цього я знаходжу для дітлахів усього класу (5-12 учнів) суспільно-корисну діяльність: це може бути оформлення класу до навчального року, практична допомога бібліотекарю у ремонті книжок, культпохід у кіно. При цьому кожен учень виконує свою певну роботу, виявляючи при цьому свої індивідуальні якості.

ВИСНОВКИ

На початковому етапі існування людства, зміст музикальної культури був ще досить елементарним. В міру ускладнення суспільного життя зростав і обсяг знань, які потрібно було зберігати і передавати наступним поколінням. Вважаю, що любов до своєї роботи, особистий постійний фаховий ріст та вдосконалення, ретельний пошук нових методів, форм та видів викладання з урахуванням індивідуальностей учня, виховання його та навчання, використання власного прикладу та наукових знань, є запорукою вчительської майстерності, що сприяє освіті, вихованню та розвитку особистості та є основними задачами педагогіки.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Дзюбак В.М. Музикант-виконавець на естраді (подолання естрадного хвилювання) / За матеріалами міжнародної науково-практичної конференції „Музична культура в системі освіти: міжнародний досвід”) // Вісник Луганського Державного Педагогічного університету ім. Тараса Шевченко. Сер. Педагогічні науки, Луганськ, 2002. – С.121 – 124.

2. Діуліна В.М. Скоморошество как феномен древнерусской украинской культуры // „Мистецька освіта в Україні: традиції, сучасність, перспективи”. Підсекція „Народні інструменти”. Матеріали VII Всеукраїнської науково-практичної конференції. Луганськ, 2013. – С. 27 – 29

3. Діуліна В.М. Подвижництво Миколи Лисенка у формуванні національної музичної виконавської школи // „Виконавська інтерпретація та сучасний навчальний процес”. Секція „Жанрові та стильові домінанти сучасного музичного мистецтва”. Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції, Луганськ, 2014. – С. 13–14.