Екология/6 Экологический мониторинг

Д.с-г.н. Клименко М.О, Люльчик В.О.

Національний університет водного господарства та природокористування

 

Визначення та аналіз індикатора забезпеченості людськими ресурсами Рівненської області в системі розробки стратегії сталого розвитку регіону

 

У міжнародній практиці для оцінки рівня соціально-економічного розвитку країн чи регіонів, використовується показник «індекс людського розвитку»[1]. Цей показник узагальнює дані за рівнями матеріального достатку, здоров’я та освіти населення. За допомогою цього індексу встановлюються рівні соціального розвитку різних країн, та визначається їх місце у загальному ряду величин цього показника. Проте, такий підхід, що ґрунтується тільки на розгляді трьох, нехай найважливіших величин, не може дати оцінку впливу інших істотних чинників, що впливають на соціально-економічний розвиток країни. При цьому залишаються не розкриті реальні можливості та механізми ефективного керівництва розвитком території країни чи її регіону. Разом з цим, недостатньо враховані історичні, національні, ментальні та інші особливості, що формують уявлення про соціальні блага для населення конкретної території. Досвід використання індексу людського розвитку показав, що за межами даної оцінки виявляються істотні чинники, що відіграють важливе значення в країнах з перехідною економікою. Зокрема, особливістю соціально-економічних умов України є сукупність негативних дестабілізуючих чинників, нестабільність соціально-економічних процесів, а саме регіональні особливості повинні враховуватися при розробці стратегій сталого розвитку, адже вони ”...стають пріоритетними при наявності значних територіальних відмінностей у природних, соціально-економічних умовах та значних територіальних диспропорціях” [2, с.9; 3, с.218].  Тому в Умовах України прийнято використовувати За інтегральний показник соціального розвитку населення на території, який адекватно відображає ступінь просування суспільства в напрямку екологічної сталості, прийнято «індекс соціального розвитку»[1,4]. Встановити чисельні характеристики індикаторів сталого розвитку території можна за методикою розроблено інститутом проблем природокористування та екології Національної академії наук України відповідно до постанови Президії Національної академії наук України від 24.06.1998р., під науковим керівництвом доктора технічних наук, професора А.Г. Шапара [5], адаптованою для умов Рівненської області.

Індикатор забезпеченості людськими ресурсами є агрегованим індикатором при визначенні інтегрального індексу соціального розвитку території.

Агрегований індикатор забезпеченості людськими ресурсами структурно складається з двох проміжних індикаторів:

-         показника здоров’я населення та демографічної ситуації (розраховується по статистичним даним захворюваності на «соціальну хворобу»- туберкульоз, та індикаторів, що характеризують рівні природного репродукування населення, а також часткою працездатного та непрацездатного населення);

-         показник зайнятості (структурно складається із показників наявного безробіття, та вивільнення працівників до передбачених обсягів).

В результаті аналізу виявлено, що з 1990 по 2005 рік проходить систематичний процес його погіршення. Так, якщо в 1990 році середньообласний показник складав 0,832 що відповідало еталонному стану, то в 2000 та 2003 році він становив відповідно 0,492 та 0,419 (задовільний стан) а в 2005 встановлено його зниження до 0,319, що вже відповідає загрозливому стану. По районам області в 1990 році агрегований індикатор складав 0,733-0,969 що відповідало сприятливому та еталонному стану за обласними критеріями (мал. 1, а), в 2000 році він коливався в межах від 0,244 до 0,599, (загрозливий та задовільний стан).  В 2005 році (мал. 1, б), індикатор коливається в межах від 0,043 до 0,446, до групи критичних районів, окрім Демидівського, опускаються також Гощанський та Корецький райони. В цілому критичним або загрозливим станом характеризується в 2005 році 86 % території області, окрім центрального Рівненського району (індикатор 0,442 та Володимирецького району, де розташований значний об'єкт промисловості – Рівненська атомна електростанція (індикатор 0,446), що відповідає задовільному стану (мал. 3.7, г). 

 

Висновки:

1. Встановлені індикатори засвідчують, що стан забезпеченості людськими ресурсами Рівненській області є загрозливим, і систематично погіршується.

2. Основною причиною зниження агрегованого індикатора забезпеченості людськими ресурсами є погіршення здоров’я населення особливо в районах постраждалих в наслідок аварії на ЧАЕС [6] та показників демографічної ситуації.

3. У 2005 році намітилися тенденції покращення проміжного індикатора зайнятості населення через збільшенням кількості робочих місць та виходом з "тіньового" сектору економіки значної кількості приватних підприємців.

 

 

 

             а                                                                   б

 

 

Рис. 2. Зонування території рівненської області за агрегованим індикатором забезпеченості людськими ресурсами, а- 1990 рік, б –2005 рік.

 

4. Картографічний і табличний матеріал дозволяють оперативно встановити стан забезпеченості людськими ресурсами будь-якого району області, та отримати оперативно прийняти необхідні управлінських рішень покращення ситуації, розробки стратегії сталого розвитку для території Рівненської області.

 

 

 

Література:

1. Методичні підходи до вибору та обгрунтування критеріїв і показників сталого розвитку різних ландшафтних регіонів України //А.Г. Шапар, В.Б. Хазан, М.В. Мажаров, М.В. Кушинов, Я.Я. Сердюк, М.А. Ємець.-Дніпропетровськ: ІППЕ НАН України, 2001.-98с.

2. Горленко І.О., Тарангул Л.Л. Економічні райони України.-К., 1999.

3. Злупко С.М. Посібник з економіки районів України //Регіональна економіка.-2000.-№2 (16).-с. 218.

4. В.Б. Хазан. Система показників для оцінки рівня соціального розвитку на території  з урахуванням природокористування // Екологія і природокористування: Збірник наукових праць ІППЕ НАН України.-Дніпропетровськ, 2000. Вип.2.-С26.

5. Методичні вказівки з розробки регіональних стратегій сталого розвитку //А.Г. Шапар, М.А. Ємець, П.І. Копач, С.З. Поліщук, О.К. Тяпкін, В.Б. Хазан.-Дніпропетровськ: Вид-во "Моноліт",2003.-131с.

6. Коротун І.М., Коротун Л.К. Географія рівненської області // Навчальний посібник.-Рівненський відділ Українського географічного товариства.,1996.-356с.

 

Клименко М.О_____________                                      Люльчик В.О.____________