Ст.викл.Журбін В.Д.,Сенюра А.Ю.

Дніпропетровський інститут МАУП

Міжнародний туризм в Україні

як форма розвитку інтеграційних комунікацій

Нині туризм став справді інтернаціональною та демократичною сферою суспільної діяльності. Це галузь світової економіки, що характеризується високими темпами розвитку. Так, якщо у 1950 р. туристичні подорожі здійснили 25 млн осіб, то за півсторіччя їх кількість збільшилася у 30 разів і у 2005р., за даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО), досягла 950 млн осіб [1]. Особливо бурхливого розвитку туризм набув в останнє десятиріччя минулого століття після проведення у жовтні 1998 р. у Ванкувері (Канада) Першої всесвітньої конференції «Туризм як впливова сила збереження миру», де вперше пролунав заклик до пропаганди і поширення мирного туризму як гаранта миру і безпеки, що впливає на громадян різних країн, їхню економіку, культурну спадщину, традиції, релігію та ремесла [2 ].

Для багатьох країн міжнародний туризм став найприбутковішою галуззю економіки, а доходи від нього — важливою складовою національних бюджетів. Подорожі та туризм стимулюють розвиток інвестиційних проектів з розбудови транспортної та готельно-туристичної інфраструктури (зокрема, аеропортів, шляхів, морських портів, реставрацію історичних пам’яток, музеїв, розвиток природних охоронних зон), що підвищує і якість життя корінного населення, і обслуговування туристів. За даними Державної туристичної адміністрації України, на цю галузь припадає 10% виробленого у світі валового продукту, близько 35% світової торгівлі послугами, а також майже 11% світових інвестицій. Протягом останніх років прибутки від міжнародного туризму збільшувалися щорічно в середньому на 9%, темпи їх зростання випереджають аналогічні показники експорту таких товарів-«лідерів» світової торгівлі, як нафтопродукти, телекомунікаційні матеріали, текстильна продукція.

Україна поки що не належить до світових лідерів за кількістю відвідань туристами, однак особливості її географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природно-ресурсного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалу створюють можливості для інтенсивного розвитку багатьох видів і внутрішнього, і іноземного туризму.

У 2006 році Україну відвідали 18,9 млн. іноземних туристів, що на 7 % більше, ніж у 2005 році. На тлі уповільнених загальних темпів зростання потік туристів з країн ЄС збільшився на 1,9 млн. осіб, а темп приросту становив 44%. Частка турпотоку, що припадає на країни СНД, скоротилася з 69% до 62%. Важливим чинником збільшення турпотоку з країн ЄС є безвізовий порядок в’їзду до України громадян цих країн, започаткований у 2005 р. Обсяг внутрішнього туризму залишається сталим. У 2006 р. відбулося збільшення, порівняно з 2005 р. до 8,3 млн. осіб, або на 2 %.Сукупний дохід від експорту туристичних послуг України та від внутрішнього туристського споживання у 2006 р. становив 37,6 млрд. грн., що на 8 % більше від попереднього року. Згідно статистичних даних, протягом 2006 року лише туристичними підприємствами України обслуговано 3,4 млн. туристів (на 16 % більше, ніж за 2005 рік) та 1,8 млн. екскурсантів (на 6 % більше, ніж у 2005 році).Обсяг туристичних послуг, наданих туроператорами України, у 2006 році збільшився порівняно з 2005 р. на 23 %, і склав 3,4 млрд. грн. Платежі до бюджету в 2006 році збільшились порівняно з 2005 роком на 19 % і становлять 134,8 млн. грн.

Найчисельнішою групою іноземних відпочиваючих є росіяни – 68 % від загальної кількості оздоровлених іноземців. Традиційно до українських санаторіїв приїжджають відпочивати громадяни Молдови та Білорусії, (12 % та 11 % від загальної кількості). На четвертому місці громадяни ФРН, на п’ятому – Казахстану, далі – Польща, США.

Водночас у туристичній галузі України лишаються і нерозв’язані проблеми. Зокрема, за загальною кількістю відвідань країна ще значно поступається іншим країнам, що межують з Україною: 2005 р. тільки столицю Чехії відвідало понад 20 млн осіб; зберігаються помітні регіональні диспропорції у розвитку туризму: у 2005 р. 80% відвідань іноземних туристів, як і раніше, припадало на 4 регіони: АР Крим (27%. Регіон відвідало 4,6 млн відпочивальників, до бюджетів різного рівня надійшло 1278 млн грн), Київ (26%), Одеську область (16%) та Севастополь (11%).

Серед інших проблем — повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму; відсутність відповідних об'єктів для розвитку туристичної діяльності в сільській місцевості; невідповідність значної частини туристичних закладів міжнародним стандартам; недостатній розвиток туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних шляхів та міжнародних транспортних коридорів; неузгодженість питань щодо використання рекреаційних ресурсів та їх збереження. Активізація міжнародного співробітництва у розвитку іноземного туризму, посилення його комунікаційних функцій та формування позитивного іміджу України може здійснюватися як на рівні держави, так і шляхом участі в роботі відповідних міжнародних організацій. Укладення міжурядових угод і угод між спеціалізованим національним й іноземними органами управління туризмом про співробітництво у сфері туризму (на сьогодні такі угоди укладено з 28 країнами і готується низка нових), зокрема опрацювання питань про можливість розширення застосування безвізового режиму за обміну туристичними групами, є чинником інтенсифікації двосторонніх відносин та поглиблення інтеграції передусім на субрегіональному рівні. Співпраця з міжнародними організаціями, зокрема над створенням і просуванням на світовому ринку спільних туристичних продуктів, є вагомим чинником інтеграції України у світовий простір, а також євроінтеграції.

Літератури

1. Процветающая отрасль // Голос України. — 2003. — 24 жовтня.

2. Світовий туризм іде вгору // Урядовий кур’єр. — 2004. — 24 липня.

3. Веклич О., Яхеєва Т. Урахування природного капіталу як базового компонента економічного розвитку України // Економіка України. — 2004. — № 12. — С. 77.