Економічні науки / Облік і аудит
К.е.н., доцент, Галенко О.М., аспірант Булкот Г. В.
Київський
національний економічний університет ім. В.Гетьмана, Україна
Методика
бухгалтерських розривів на підприємствах-банкрутах
При
тривалих термінах збереження продукції, в умовах створення сезонних запасів
готової продукції, при продажі на виплату або при передачі продукції на
реалізацію торгуючим організаціям на кожному кроці буде реалізовуватися
продукція, частково або повністю виготовлена
на попередніх кроках. Те ж саме і
з оплатою товарів і послуг та їх споживанням у виробництві, тобто
відбуваються розриви в часі.
Розрив
у часі притоку коштів вважається позитивним (негативним), якщо виторг від
продажу продукції надходить після (до) її виробництва.
Розрив
у часі відтоку коштів вважається позитивним (негативним), якщо споживання
товару або послуги у виробництві здійснюється після (до) її оплати.
В умовах інфляції при
позитивному розриві притоку виторг від реалізації продукції буде частково
визначатися цінами, які діяли на попередніх кроках розрахункового періоду,
тобто буде нижчим, ніж при відсутності розриву. Точно так же при позитивному розриві відтоку собівартість
реалізованої продукції буде включати вартість спожитих при її виробництві
матеріалів, включаючи і закуплені на попередніх кроках, і тому буде нижчою, ніж
при відсутності розриву. При негативних розривах зміни виторгу і собівартості
будуть зворотніми.
В економічних
виданнях розриви в грошових потоках пропонують враховувати трьома способами.
Перший спосіб (облік
виготовленої продукції) передбачає, що на кожному кроці проаналізованого
періоду в грошових потоках відображаються виторг від реалізації виготовленої на
цьому кроці продукції і витрати на придбання витрачених при цьому виробництві
ресурсів. Для обліку тієї обставини, що грошові надходження і витрати,
відображені на даному кроці, цілком або
частково здійснюються на інших (більш ранніх або більш пізніх) кроках, у грошові потоки
включається також зміна обігового капіталу. При цьому розриви в часі
розраховуються між середнім моментом здійснення витрат або одержання доходів і
серединою кроку.
Головна перевага
способу в тому, що основні дані для розрахунку ефективності грошових потоків ті
ж, що і для розрахунків фінансових показників підприємства. У той же час цей
спосіб не дозволяє оцінити і проаналізувати збалансованість реальних грошових
потоків на кожен конкретний момент часу. Ефект від руху грошових коштів буде
згладжуватися розривами в часі за
притоками і відтоками.
Другий спосіб (облік
оплаченої продукції) відрізняється від першого тим, що на кожному кроці
відображається не виготовлена, а оплачена покупцем продукція. Відповідно у
витратах на кожному кроці відображаються відповідні компоненти собівартості
реалізованої продукції. При цьому розриву притоку коштів не виникає, а розриви
відтоку вимірюються різницею між середнім моментом здійснення витрат і
серединою кроку (середнім моментом одержання доходів від реалізації продукції).
Третій
спосіб (облік реальних доходів і витрат) вважається більш правильним. Цей
спосіб передбачає відображати на кожному
кроці тільки ті грошові надходження і витрати, які мають місце саме на цьому
кроці незалежно від того, коли і як вони відображаються у системі обліку і
звітності. Зокрема, на кожному кроці повинні враховуватися тільки виторг,
котрий надходить на цьому кроці, і оплата ресурсів, яка на цьому кроці була
здійснена.
Тому
відповідні грошові потоки виявляються тут зрушеними в часі стосовно потоків,
розрахованих першим способом. Розрахунки податкових платежів виробляються
звичайним способом, однак сплата податків передбачається відповідно до їх
періодичності, установленої законодавством (тому, наприклад, податок на
прибуток, що сплачується на певному кроці,
може не відповідати виторгу від
реалізації продукції, отриманої на цьому кроці). У витратах на закупівлю
ресурсів враховуються витрати на поповнення матеріальних запасів (запаси
сировини, матеріалів, виробів, що комплектуються, палива). Тобто доходи
враховуються в момент одержання коштів, а витрати - у момент виплати, що
відповідає веденню обліку за касовим методом. Такий спосіб особливо зручний,
коли необхідно зосередити увагу на русі грошових коштів від основної діяльності
підприємства. Фактично, сальдо потоку коштів від основної діяльності
(результат) підприємства дорівнює його прибутку (збиткові), розрахованого на
основі касового методу.
Стабілізація
української економіки, необхідність прогресивного розвитку підприємств,
досягнення економічної думки обумовили увагу українських аналітиків до вивчення
потоків коштів. Безсумнівна тут і користь напрацювань західних колег.
1. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 512с.
2. Brett M. How to read the financial
pages. - London: Hutchinson Business
Books, 1997.-267pp.
3.
Collins
D.J., Montgomery C.A. Corporate Strategy: Resources and the
Scope of the Firm. Irwin.1997.
4.
DeMarco
T. Structured Analysis and System Specification . RY.: Yourdon
Press, 1988.