Секція: Державне управління
Підсекція: сучасні технології управління
Мамонтова Елла
Національна академія державного управління при
Президентові України
Одеський регіональний інститут державного управління
СОЦІАЛЬНА РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ІНФОРМАЦІЙНУ ДОБУ: СИМВОЛІЧНИЙ
АСПЕКТ
Держава є
інститутом, сутність функціонування якого полягає у забезпеченні загальних
інтересів. Як універсальна організація
суспільства, вона покликана вирішувати
суспільно значущі справи, управляти усіма сферами соціального життя з
урахуванням інтересів усіх громадян.
Сьогодні, коли формується загальносвітовий економічний, інформаційний та культурний простори, місце, роль та функції національної держави значно змінюються. Не випадково, питання збереження державного суверенітету у добу глобальних трансформацій пригортає увагу все більшого числа дослідників. У роботах О. Білоуса, З. Бжезинського, А. Дергачова, І. Надольного, О. Неклесси, Н. Нижник, В. Князєва, А. Панаріна, Г. Почепцова, В. Скуратівського, Д. Тапскотта, С. Хантінгтона та інших розглядаються економічні, геополітичні, комунікаційні аспекти цієї проблеми. Однак характерна для постіндустріального світу тенденція віртуалізації та символізації соціально-політичних відносин, досі залишається на периферії наукового пошуку.
Спробуємо на основі звернення до існуючих підходів щодо визначення соціальної ролі держави виявити її специфіку у контексті посилення тенденції символізації соціального простору, що є ознакою інформаційного суспільства.
Соціальна природа держави зумовлює її місце та роль у житті суспільства.
Так у забезпеченні цілісності суспільства через узгодження спільних інтересів проявляється інтегруюча роль держави. Вона полягає у державній централізованій політиці об’єднання суспільства з неоднорідними політичними та економічними інтересами, та спрямування суспільства на реалізацію загальнозначущих цілей.
Специфікою держави виступає її місія
соціально-політичного арбітру у суспільстві, яка зумовлюється різноспрямованістю індивідуальних та групових інтересів.
Саме на державу покладено завдання по
встановленню загальних правил розподілу соціальних цінностей та доступу до ресурсів. При тому держава-арбітр
не просто спостерігає за розподілом цінностей та ресурсів у суспільстві, але й
наділена правами та повноваженнями втручатися у цій розподіл та корегувати його
з урахуванням соціальної справедливості та стабільності в інтересах суспільства
в цілому. Особливість соціально-політичного арбітражу держави полягає у тому,
що він здійснюється у якості контролю від імен всього суспільства, в інтересах
самого суспільства. У цьому розумінні
держава є соціально нейтральним інститутом та повинна протистояти будь-якому
впливу та нейтралізує його спроби з боку певних осіб та груп.
Реалізація арбітражної діяльності держави вимагає звернення до
силових методів вирішення протиріч, що забезпечується легітимним правом
держави на застосування примусу. При
тому легалізоване насильство здійснюється
від імені всього суспільства та застосовується по відношенню до тих осіб та
організацій, які порушують встановлені у законодавстві правила поведінки.
Таким чином, згідно загальноприйнятому підходу, соціальна роль держави проявляється у її інтегруючій, арбітражній та контролюючій діяльності.
Однак становлення інформаційного суспільства і пов’язані з ним процеси медіатизації та символізації соціального простору, вимагають від держави задля успішної реалізації її соціальної ролі, розширення діапазону технологій управління.
Будучи суб’єктом соціальної взаємодії держава окрім регуляторної ролі здійснює вплив на формування комплексу інституціоналізованих правил та норм соціальної поведінки. З особливою наочністю це проявляється у просторі соціальної комунікації. Через стандартизацію, інтерпретацію та конструювання значень та критеріїв у медіатизованому суспільстві держава, залишаючись головним інтегратором, арбітром та контролером суспільства, значно розширює номенклатуру технологій соціального управління.
Зокрема розглядаючи соціальний простір як простір значень, можна за допомогою створення моделей взаємодії через конструювання на розповсюдження ритуалів, стандартних жестів, символів та мови, здійснювати вплив на суспільство, не застосовуючи при цьому традиційних форм примусу , характерних для відносин, що будуються за схемою “панування - підкорення”.
Таким чином, звертаючись до арсеналу технологій символізації
держава набуває можливості реалізації
своїх інтересів на новому більш опосередкованому рівні.
При тому варто зауважити,
що символічний вплив може здійснюватися як на інституційному (через політичні,
економічні, культурно-освітні організації), так і на вербальному рівнях (через
розповсюдження смислових комплексів). В останньому випадку суб’єкт управління
легітимізує свою владу через створення та контроль образів та через найменувань
явищ. Як зазначив Х. Данкан, “той, хто
створює та контролює імена, контролює наше життя ... Ми можемо взяти владу
силою, однак наша поведінка визначається саме образами, що використовуються у
повсякденній комунікації, і той, хто контролює створення та розповсюдження цих
образів, контролює суспільство” [1, C. 33].
Наприкінці варто зазначити, що посилення фактору символізації у соціально-політичних процесах
сьогодення перед усім обумовлено соціальною роллю держави, яка полягає у тому, що
віддзеркалюючи, при наймі хоча б формально, спільну волю усіх
громадян, здійснювати цілеспрямований,
організуючий та регулюючий вплив на усе суспільство в цілому.
Література:
1.
Duncan H.
D. Symbols in Society.
Відомості про автора:
Мамонтова Елла Вікторівна
Докторант Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Кандидат політичних наук, доцент
Телефон – 8-050-336-25-54;
Адреса для листування:
Мамонтова Е.В.
вул. Сегедська, 1 / 2, кв. 105,
м. Одеса,
65063