Филологические науки /5. Методы и приемы контроля уровня владения иностранным языком

 

Давіденко Н.О.

Сєвєродонецький технологічний інститут

Східноукраїнського національного університету імені В. Даля.

Профілактика помилок

 

        Якщо в аудиторії одночасно працюють всі студенти, викладач не має можливості виправляти допущені ними помилки. Тому виникає необхідність їх попередження, тобто забезпечення таких умов, які б практично виключали їх виникнення. Це вдається робити в рамках навчальної задачі (перед її запуском) і на основі передбачення помилок.

          Помилка не завжди є виявом незнання чи невміння. Вибираючи ту чи іншу мовну форму – правильну чи помилкову, - студент користується своїм досвідом. Цей досвід включає володіння як рідною, так і іноземною мовою. У багатьох випадках перенесення досвіду виправдовує себе, і студент користується своїм досвідом. Цей досвід включає володіння як рідною, так і, певною мірою, іноземною мовою. У багатьох випадках перенесення досвіду виправдовує себе, і студент переконується в його доцільності. Проте дуже часто воно не спрацьовує, і тоді зявляється помилка. Таким чином, помилка, звичайно  зумовлюється інтерференцією – міжмовною і внутрімовною. По суті, помилка з’являється там, де існує різниця між структурою рідної мови і іноземної а також між  закономірностями вживання форм в самій іноземній мові. Зіставляючи в межах задачі систему звуків, будову речень, систему письма, семантику слів тощо двох мов, можна досить чітко виявити точки очікування помилок і на цій основі організувати їх профілактику. Зрештою, досвідчений викладач часто прогнозує можливість помилок інтуїтивно, на основі „чуття”, яке ґрунтується на довготривалих спостереженнях. Цьому сприяє також спеціальне дослідження помилок  студентів, їх аналіз і класифікація.

         У практиці навчання застосовується ряд „тактичних” заходів на запобігання помилок. До них вдаються безпосередньо перед розв’язанням навчальних задач.

         1. Пропонуючи задачу, викладач пояснює зразок висловлення, вказує на новий елемент, який підлягає засвоєнню, а потім пропонує студентам кілька раз повторити зразок висловлювання .У разі необхідності зразок можна записати на дошці, спроектувати на екран або запропонувати в індивідуальних картках.

         2. Учитель застерігає учнів від можливих характерних помилок, зумовлених інтерференцією і невмінням студентам диференціювати вживання споріднених форм, наприклад, в французької мові: еstsont , sonsa, monvotre, ėcris – ėcrit тощо.

         3. В окремих випадках викладач завчасно включає недостатньо засвоєний матеріал – слова, словосполучення, діалогічні єдності тощо – в домашнє завдання – для всіх студентів або лише для тих, хто, на його думку, ним ще не володіє. Заучування напам’ять діалогів або монологів може бути вихідною позицією для організації масових форм роботи, особливо із слабшими студентами.

         4. Доцільно проілюструвати аудиторії виконання вправи, викликавши для цього одного або двох  студентів. Вони виконують 2-3 кроки вправи, після чого всі учні включаються у самостійну роботу. У складних випадках пара студентів може голосно виконувати всю вправу, залишаючи між кроками паузи, протягом яких решта студентів виконують аналогічні мовні дії.

         В організації колективних форм тренування велике значення має постійна орієнтація учнів на взаємодопомогу. Через це для роботи в парах, наприклад, доцільно розсаджувати учнів за принципом „сильний – слабший”.

         Проведення таких профілактичних заходів перед розвязанням навчальної задачі мають надзвичайно велике значення. Не досить запропонувати задачу, необхідно  студентів підвести до успіху.

         Нарешті слід згадати і про ставлення викладача до вже допущених помилок. Як правило, вони є супутником індивідуальної діяльності учнів на уроці. З одного боку, очевидно, що помилка в усному висловлюванні або в читанні негативно впливає на мовлення інших учнів, з другого, - саме прилюдне виправлення її пригнічує студента, згубно впливає на його бажання висловлюватись. Через це викладач повинен доброзичливо реагувати на мовні огріхи студентів, а надто коли йдеться про усне висловлювання: прискіпливе реагування на помилки часто завдає великої шкоди. Тим більше, не варто примушувати всю аудиторію стежити за помилками свого товариша. Це заважає комунікації і шкодить усім. Натомість дуже корисно схвально реагувати на правильні висловлювання.