УКРАЇНА В СИСТЕМІ ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІОНИХ ВІДНОСИН

Чепіга Ю.Ю., Юдіна К.П., студентки

Донецького державного університета управління

Актуальність теми. Сьогодні світ виявився на порозі нового переділу, де головними гравцями будуть уже не держави й навіть не блоки країн, а провідні транснаціональні корпорації.

Глобальні процеси переділу світового ринку торкаються різних галузей, де домінують ТНК. Крім того, у найближчому майбутньому, після приєднання України до СОТ, значна частина вітчизняних підприємств зіштовхнеться з тим, що не готова до росту конкуренції на внутрішньому ринку із провідними західними компаніями.

Мета статті - дослідження проблем і перспектив створення й розвитку ТНК на території України на основі аналізу даних зовнішньоекономічної діяльності провідних українських підприємств, що прагнуть до транснаціоналізації.

Викладення матеріалів основного дослідження. У процесі глобалізації світової економіки дедалі більший сектор світового ринку стає підконтрольним транснаціональним корпораціям (ТНК). Останнім часом ТНК охоплюють нові країни, у число яких входить і Україна. Зважаючи на таку тенденцію, актуальним є дослідження основних чинників привабливості входження ТНК в Україну [1].

У кінці XX ст.. ТНК почали дедалі більше освоювати нові ринки та нові країни з перехідною економіко. Активність ТНК та приплив прямих іноземних інвестицій в Україну значно поступається іншим країнам Східної Європи й СНД. Незважаючи на це, Україна має значний потенціал для іноземних інвесторів і є перспективним ринком. Цьому сприяє низка факторів, що роблять Україну привабливою для діяльності ТНК [1].

Приймаючи інвестиційні рішення й обираючи країну для реалізації інвестиційного проекту, ТНК керуються багатьма факторами. У сучасній науковій літературі найчастіше використовується пояснення феномена глобалізації корпорацій, вперше запропоноване Данінгом. На його думку, ТНК приймає рішення про здійснення інвестицій за кордоном при задоволенні трьох наступних умов:

· конкурентні переваги від створення власного виробництва за кордоном повинні переважати витрати на його розгортання;

· країна-одержувач повинна приваблювати інвестора своїми географічними характеристиками;

· самостійна реалізація попередніх двох переваг має бути для інвестора вигіднішою, ніж їх використання через місцеві підприємства (наприклад, надавши відповідні ліцензії), тобто має існувати перевага інтернаціоналізації.

Ці умови стали відомими під назвою OLI (за першими літерами ключових англійських слів у кожному з трьох компонентів). Перша і третя умови пояснюють прямі іноземні інвестиції специфічними характеристиками та конкурентоспроможністю окремої компанії. Друга умова прив'язує корпоративну глобалізацію до географічного фактора і намагається урахувати особливості макроекономічного середовища, в якому діє компанія. У науковій літературі поки що не існує загальновизнаного пояснення причин, що обумовлюють вибір корпораціями тієї чи іншої місцевості для розгортання інвестиційного проекту [1].

На сучасному етапі транснаціоналізація вітчизняних підприємств відбувається переважно за рахунок імпорту факторів виробництва. Про це свідчить порівняно низький рейтинг України за індексом Outward FDI Performance Index 2002-2004 порівняно з індексом Inward FDI Performance Index 2002-2004, що розраховуються за World investment report (ЮНКТАД). Перший індекс визначає транснаціональну активність підприємницьких структур щодо експорту ПІІ, другий – характеризує ступінь притоку ПІІ. За цими індексами Україна серед 140 країн світу посіла 100 та 71 місце відповідно (Росія – 24 та 88 місце). Саме тому в Україні слід створювати якомога більше вертикально і горизонтально інтегрованих корпорацій та промислово-фінансових груп (ПФГ), які здатні стати базисом для формування корпоративно-коопераційного каркасу національної економіки й активними експортерами [2].

У стратегії виходу компанії на транснаціональний рівень обов'язково повинні враховуватися особливості країни. У теоретичних дослідженнях доводиться, що створення ТНК має відбуватися за еволюційною моделлю поступового нарощування амбіцій компанії. В Україні за надмірного розвитку окремих виробництв і обмеженої місткості внутрішнього ринку певні підприємства, здебільшого великі підприємства гірничо-металургійного, хімічного та нафтопереробного комплексів, не мали іншої альтернативи, ніж орієнтація на зовнішні ринки. Створюючи «на ходу» механізми зовнішньоекономічної діяльності, вони намагалися, навіть за демпінговими цінами, збувати продукцію й отримувати кошти для відтворення виробництва [2].

Найбільше коштів зарубіжні ТНК інвестують у харчову промисловість України, відтак у сільське господарство і в телекомунікації. Іншими значними напрямами іноземного інвестування є машинобудування, роздрібна торгівля, підприємства громадського харчування, банківський сектор, підприємства легкої промисловості [3].

Визначальна причина вкладення інвестиції в Україну — пошук нових ринків збуту. Більшість іноземних інвесторів приваблює передусім великий внутрішній ринок України (близько 50 млн. споживачів). Наявність дешевої робочої сили є істотним фактором лише для інвесторів-підприємців. Однак найнижчі серед країн Східної Європи витрати на оплату праці часто обертаються її низькою продуктивністю, нестачею капіталу, слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собівартість продукції вищою, ніж у сусідніх країнах [3].

Однією з переваг для операцій транснаціональних фірм є економіко-географічне розташування України, а також традиційні економічні зв'язки управлінських фірм із компаніями країн СНД, Балтії, які склалися в попередні роки і зберегли своє значення в період ринкової трансформації механізму взаємного співробітництва, роблять Україну привабливим плацдармом для освоєння ринків сусідніх країн. Схожа структура споживання, подібність або близькість виробничо-технічної й технологічної бази в багатьох галузях країн СНД полегшують реалізацію стратегії ТНК [1].

При здійсненні прямих іноземних інвестицій ТНК реально оцінюють переваги розміщення, що пропонує будь-яка країна. Конкуренція серед країн, які приймають інвестиції ТНК, дає змогу останнім вибирати найвигідніші місця розміщення своєї мережі підприємств [1].

Серед найвідоміших ТНК, що відкрили дочірні компанії, філіали та спільні підприємства в Україні, слід відзначити шведсько-швейцарський концерн ASEA - Brown Bovery (ABB) в електротехнічній галузі, SKF – у машинобудуванні, Теtra-pak – пакувальний, Procter & Gambel, Dow Chemical Company – у хімічній, „Лукойл” – у нафтопереробній, Damen Shipyards – судно-

будівництві. У тютюновій промисловості домінують інвестиції відомих американських та британських ТНК Reynolds, Philip Morris Inc., British American Tobacco, в пивоварінні – інвестиції консорціуму скандинавських фірм Balticbevrage Holding, бельгійської ТНК Interbrue. У харчовій індустрії функціонують дочірні підприємства ТНК Kraft Jacobs Sushard, Nestle, Coca-Cola, Cargill. А такі всесвітньо відомі транснаціональні корпорації як BP (British

Petroleum) та Royal Dutch Shell робили спроби входження в нафтовий ринок Україні, але відмовилися від своїх намірів працювати в нашій країні через нестабільність нормативної законодавчої бази та високу собівартість робіт [4]. У табл. 1 наведені найбільші інвестиції іноземних компаній.

Таблиця 1

Найбільші інвестиції іноземних корпорацій

в Україну за станом на 01.01.2008 р.

Компанія	Країна	Вид діяльності	($,млн.)
Coca-Cola	США	Виробництво безалкогольних напоїв	241,00
ТНК	Россия	Переробка нафти	186,00
Daewoo	Корея	Виробництво легкових автомобілів	160,00
Sigma-Bleyzer	США	Інвестиції у телекомунікації, судобудівництво та інші галузі	160,00
Western NIS Enterprise Fund	США	Інвестиції у харчову, будівничу та ін. галузі	150,00
Укртатнафта	Россия	Переробка нафти	139,95
Macdonald’s Ukraine Ltd	США	Громадське харчування	82,00
Cargill	США	Переробка та торгівля	57,00
Pepsi America’s and Pepsi Co	США	Виробництво безалкогольних напоїв	542,00

Проаналізував табл. 1, можна зробити висновки, що найбільшими інвесторами у Україні є США та Росія. США як інвестор віддає перевагу харчовій промисловості та виробництву безалкогольних напоїв, а Росія вкладає свої гроші у затону з переробки нафти.

В 2008 році Україна вступила до СОТ, це призведе до посилення лібералізації обсягів торгівлі на вітчизняному ринку, конкуренції та інтенсифікації входження на український ринок іноземних ТНК. Так, за існуючими даними в очікуванні Євро-2012 і у зв’язку з нерозвиненістю готельної інфраструктури, наявності дефіциту готелів і низької якості послуг провідні ТНК в цій сфері, такі як: Starwood Hotels & Resorts Inc, Wyndham Hotel, Rezidor Hotel Group, Marriott, Hyatt і Radisson. У сфері банківських послуг продовжується тенденція придбання українських фінансових компаній іноземними інвесторами, які в свою чергу вводять на український ринок ТНК в сфері страхування. Чеська компанія Avia, що належить індійській корпорації Hinduja Group, заявила про намір почати в Україні виробництво вантажівок. Компанія планує або побудувати новий завод в Західній Україні, або створити СП з одним з існуючих підприємств автопрома, розташованих недалеко від порту на півдні країни. Цим вимогам відповідають Ільічевський автозавод, а також підприємство Анторус і новий автоскладальний завод автомобільної групи Віпос. Друга за величиною в Португалії роздрібна ятір Jeronimo Martins планує розширити своє польське відділення Biedronka до Румунії і до Україні. Найбільша в Росії книготоргова компанія «Топ-книга» починає роботові в Україні. До виходу на український ринок компанію підштовхнула його ємкість і ненасиченість. Обсяг інвестицій компанія не оповістила. За оцінками експертів, порядок вкладень в проект відкриття книжкового магазина починається з $100 тис.

Висновки. Створення українських ТНК – вимога часу. Глобальні процеси переділ світового ринку зачіпають різні галузі, де домінують ТНК. Крім того, після приєднання України до СОТ, значна частина вітчизняних підприємств зіткнеться з тим, що не готова до зростання конкуренції на внутрішньому ринку з провідними західними компаніями. Значною загрозою малому й середньому бізнесу з боку іноземних конкурентів із вступом до СОТ є прихід в Україну транснаціональних корпорацій (ТНК). Маючи широку мережу принаймні в декількох країнах, ТНК значно економлять на ефекті масштабу (знижують собівартість продукції за рахунок надвеликих обсягів виробництва), що дає їм змогу пропонувати дуже низьку ціну на свою продукцію.

Становлення українських ТНК, незважаючи на наявність відповідної правової бази, перебуває на початковому етапі, у той час як процес створення такий структур здобуває значні масштаби за кордоном, де ряд провідних корпорацій в останні роки за результатами своєї діяльності займає високі позиції в рейтингу 500 найбільших ТНК світу.

Таким чином, створення українських ТНК буде сприяти захисту національних економічних інтересів; подальшому розвитку українських господарських структур, інтернаціоналізації їх виробництва й капіталу, інтеграції України у світову економіку, її участі в глобальних і трансформаційних процесах; впровадженню нових технологій і дозволить здійснити модернізацію виробництва; забезпечить зайнятість для місцевого населення, при збільшенні заробітної плати й поліпшенні соціального забезпечення працюючих, сприяють підвищенню кваліфікації працюючих і загального рівня утвору населення країни розташування дочірніх структур; підключенню національних виробників до системи міжнародного поділу праці, при чому підсилиться міжнародна кооперація й спеціалізація виробництва.

Література

1. Сухоруков А. Стратегія виходу українських компаній на транснаціональний рівень як засіб реалізації національних інтересів // Вісник КНТЕУ. 2006. №1. – с. 5-11.

2. Гайдуцький І.П. Привабливість України для транснаціональних корпорацій // Економіка АПК. 2008. №1. – с. 152-157.

3. Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / В.Рокоча, Т65 О.Плотніков, В.Новицький та ін. - К.: Таксон, 2001. - 304с.

4. Гончаров Ю.В. Світ. Європа. Україна: Трансформація економіки та інтеграція /Ю. В. Гончаров, Ю. О. Петін, О. М. Сальник. – К.: Знання України, 2007. – 504 с.