Економічні науки/ 3. Фінансові відносини

Ведмідь О. Г.

Полтавський національний технічний університет, Україна

Світова фінансова криза та антикризові заходи в Україні

Фінансова криза крокує по всій планеті. Усе, що відбувається на наших очах, уже порівнюють з глобальною економічною катастрофою 1929-1932 рр. Аби сформувати пакет ефективних антикризових рішень слід спочатку відповісти на питання: “Що ж породило кризу?”

Джерелом кризових явищ стала економічна політика США. Більшість експертів причинами цієї кризи називають проблеми в американській економіці, що виникли внаслідок різкого скорочення заощаджень, зростання дешевих кредитів, неадекватного споживання. Зрозуміло, що це викликало обвал ринку іпотечних кредитів, падіння ринку нерухомості, стрімке зростання кількості неповернених кредитів, обвал фондових ринків, прискорення темпів світової інфляції й зниження темпів росту світової економіки. Ще однією особливістю світової фінансової кризи є те, що США виконує функції центрального банку світу. Саме долар був і залишається нині головною розрахунковою валютою у міжнародній торгівлі. Статус центрального банку світу дає змогу США отримувати дохід. Випускаючи в обіг нічим не забезпечені грошові знаки, американський уряд і всі фізичні та юридичні особи США могли купувати товари та послуги практично в будь-якій країні світу. На сьогодні борг уряду США перевищив 9,5 трильйона доларів.

Світова фінансова криза не оминула й Україну. Вона вже зменшила прибуток численних представників фінансових установ, інвестиційних і будівельних компаній в Україні. Обмеження кредитування населення призвело до зниження попиту на автомобілі та житло, а у ряді секторів економіки пройшли масові скорочення працівників. Перед українськими банками постала проблема ліквідності, оскільки доступ до закордонних кредитів значно погіршився. На ситуацію в Україні також вплинули такі фактори:

· глобалізація світової економіки. Падіння економіки країн-лідерів викликало ланцюгову реакцію з боку інших країн, для України згубною виявилась її орієнтація на промисловість Росії;

· відтік капіталу з України, як іноземного (зменшення і вилучення інвестицій), так й українського (від’ємний чистий експорт, вивезення капіталів за кордон, у тому числі через українські філії іноземних банків та підприємств);

· обвал курсу долара та інших іноземних валют, неекономічний попит на них, жорстка прив’язка курсу гривні до курсу долара;

· дефіцит бюджету;

· фідуціарна емісія гривні;

· кредитне рабство підприємств, що призвело до кризи неплатежів і нестачі оборотних кошті;

· безробіття, підвищення соціальних видатків.

Останнім часом найбільші темпи розвитку демонструють країни не з високорозвиненою фінансовою структурою (США, країни Європи), а навпаки, країни з нерозвиненими фінансовими ринками, наприклад, Китай, Індія, Росія, Бразилія, ПАР (рис. 1).

Рис. 1. Оцінка темпів розвитку країн з різним рівнем розвитку фінансового ринку

Як бачимо, країни, що розвиваються та мають низький розвиток фінансового сектору, характеризуються високими темпами росту ВВП, крім того вони мають значні фінансові та матеріальні ресурси, демонструючи досить високі показники профіциту державного бюджету (рис. 2).

Рис. 2. Співвідношення профіцитів (дефіцитів) державних бюджетів держав з розвиненим та нерозвиненим фінансовим ринком

Виникає проблема: доходи ростуть, а фінансових інструментів для їх збереження немає. Це спричиняє відтік фінансів до держав з більш розвиненими фінансовими ринками. Така ситуація провокує глобальний дисбаланс фінансових активів. Сприймаючи фінансовий потік з країн, що розвиваються, розвинуті держави не забезпечують протилежний товарний потік, тому виникає новий дисбаланс – товарний (рис. 3).

Рис. 3. Сальдо платіжного балансу країн з високим та низьким рівнями розвитку фінансового ринку

Торговий дефіцит держав з розвинутим фінансовим сектором, насамперед США, може бути компенсований лише припливом іноземного капіталу і лише при повній довірі до американської фінансової системи. Тільки за такої умови може існувати подібна модель, хоча в цілому глобальні дисбаланси не можуть бути частиною світової рівноваги.

Формуючи пакет антикризових рішень, слід починати саме з реформ у фінансовій сфері. Для цього потрібно запровадити наступні дії:

· зменшити облікову ставку НБУ до 1%, яка на даний момент складає 10,25%, що значно здешевить як споживчі кредити так і промислові. Саме на такий крок пішли провідні держави світу, наприклад, облікова ставка ФРС США та Національного Банку Швейцарії зараз становить 0,25%, Банку Англії – 0,5%, ЄЦБ – 1%, а Банку Японії взагалі 0,1%. У свою чергу банки вирішать проблему ліквідності, залучать додаткові кошти та забезпечать попит на власні ж кредити, що забезпечуватиметься як споживачами, домогосподарствами, так і підприємствами;

· правильним кроком уряду стало підвищення гарантованої суми відшкодування за вкладами збанкрутілих банків в Україні до 150 тис. грн., що допоможе повернути довіру українським банкам;

· рекапіталізація комерційних банків за злагодженими і прозорими схемами із суворим відбором претендентів;

· прийняття збалансованого бюджету понад усяку ціну;

· наповнення стабілізаційного фонду, використання його ресурсів на внутрішнє інвестування;

· фіскальна реформа, зниження податкового тиску привабить інвесторів, зробить український продукт більш конкурентоспроможним, допоможе зберегти виробництво та робочі місця, знизити частку “тіньової” економіки;

· cтворення мультивалютного кошика валютних запасів з метою у майбутньому убезпечити державу від залежності зміни курсу чи економічної ситуації;

· заохочення вітчизняного виробника, впровадження податкових і кредитних пільг для переоснащення та зниження собівартості українського продукту;

· раціоналізація виробництва, використання економних технологій, зменшення залежності виробництва і України в цілому від зарубіжних енергоносіїв;

· співпраця з комерційними банками;

· збільшення державного замовлення на суспільні роботи – інструмент, що допоможе подолати безробіття, покращити матеріальний стан населення та розвинути інфраструктуру та комунікації. Україна має як потенціал, так і ресурси на його використання. Яким би дорогим не був цей проект, проте він би допоміг зняти соціальну напругу, консолідувати націю, адже велика частина робіт не потребує високої кваліфікації, наприклад, озеленення території навколо стадіонів, побудова спортивних майданчиків і т.д.

Але всі ці реформи і зусилля будуть марними без припинення політичного протистояння, консолідації українського політикуму.

Література:

1. Mankiw N. Gregory. Macroeconomics / N. Gregory Mankiw – М: МГУ, 1994. – 736 с.

2. Василик О.Д. Теорія фінансів / О.Д. Василик – К., 2000. – 372 с.

3. Міжнародні економічні відносини: Система регулювання міжнародних економічних відносин: Підручник / А.С. Філіпенко, І.В. Бураковський, В.С. Будкін та ін. – К.: Либідь, 2004.

4. Общая теория финансов: Учебник / под ред. проф. Л.А. Дробозиной. – М.: «Банки и биржи», 1995. – 256 с.

5. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А.А. Мазаракі. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т. – 2000. – 336 с.