Экономические науки/ 10.Экономика предприятия

Боднарюк І.Л.

ПВНЗ “Європейський університет”, Рівненська філія, Україна

Шляхи зниження величини і рівня витрат торговельних підприємств

Пошук резервів зниження рівня операційних витрат тісно пов’язана з процесом управління доходами, витратами і прибутком і вимагає комплексного підходу. В умовах економічної кризи на величину і рівень операційних витрат підвищується вплив зовнішніх чинників. Водночас традиційно підвищену увагу треба звертати на продуктивність праці, економію адміністративних витрат, пошук нетрадиційних шляхів економії операційних і фінансових витрат, щоб не допустити збиткової діяльності [1].

На нашу думку, найважливішим способом оптимізації витрат є пошук оптимального співвідношення між умовно-постійними та змінними витратами.

Поділ усієї сукупності операційних витрат підприємства на умовно-постійні та змінні дозволяє використовувати також механізм управління операційним прибутком, відомий як “операційний леверидж”. Дія даного механізму заснована на тому, що наявність у складі операційних витрат будь-якої суми постійних їх видів призводить до того, що при зміні обсягу реалізації продукції, сума операційного прибутку завжди змінюється більш високими темпами. Чим вища питома вага постійних витрат у загальній сумі операційних витрат підприємства, тим у більшому ступені змінюється сума операційного прибутку стосовно темпів зміни обсягу реалізації продукції.

Щоб збільшити величину операційного прибутку підприємству торгівлі необхідно змінити співвідношення між умовно-постійними та змінними витратами. Коефіцієнт операційного лівериджу визначається за формулою:

, (1)

де К_ол - коефіцієнт операційного лівериджу,

Вп – сума постійних витрат,

ОВ – сумарні операційні витрати.

При управлінні умовно-постійними витратами необхідно мати на увазі, що існує достатньо можливостей зниження при необхідності суми і питомої ваги постійних операційних витрат. До числа таких резервів належить суттєве скорочення накладних витрат (витрат щодо управління) при несприятливій кон’юнктурі товарного ринку; продаж устаткування і нематеріальних активів, що не використовується з метою зниження потоку амортизаційних відрахувань; широке використання короткострокових форм лізингу машин і устаткування замість їх придбання у власність; скорочення обсягу споживаних комунальних послуг тощо. Проте, частку умовно-постійних витрат в сумарних витратах необхідно збільшувати, що дасть можливість отримувати більші прибутки.

При управлінні змінними витратами основним орієнтиром повинно бути забезпечення постійної їх економії, бо між сумою цих витрат й обсягом товарообороту існує пряма залежність. Забезпечення цієї економії до подолання підприємством точки беззбитковості веде до росту суми маржинального прибутку, що дозволяє швидше перебороти дану точку. Після подолання точки беззбитковості сума економії змінних витрат буде забезпечувати прямий приріст валового операційного прибутку. До числа основних резервів економії змінних витрат належить зниження чисельності робітників, зайнятих збутом, за рахунок забезпечення росту продуктивності їх праці; скорочення обсягів запасів товарів в періоди несприятливої кон’юнктури товарного ринку; забезпечення вигідних для підприємства умов постачання товарів тощо [2].

Цілеспрямоване управління постійними і змінними витратами, оперативна зміна їх співвідношення при мінливих умовах господарювання дозволяють збільшити потенціал формування операційного прибутку підприємства.

Основні напрямки економії та оптимізації витрат торговельних підприємств зображені на рис. 1.

Рис. 1 Характеристика напрямків оптимізації та економії витрат торговельних підприємств [3, с. 395]

Оскільки основним чинником впливу на величину та рівень витрат є зміна обсягу товарообороту, то зменшенню рівня витрат сприятиме збільшення обсягів товарообороту. Збільшенню темпів росту товарообороту буде сприяти зниження операційних витрат через механізм цін. Внаслідок цього збільшуються фінансові можливості для підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Правильно визначати чинники впливу на витрати – основне завдання при управлінні витратами. Управління витратами – це безперервний в часі процес комплексної дії на витрати господарюючого суб'єкта з метою забезпечення їхнього оптимального рівня, структури і динаміки.

Тому в торговельних підприємствах необхідно підвищити рівень фінансового менеджменту, економічно обґрунтованого планування доходів, витрат і прибутку, ресурсно забезпечувати операційну діяльність, проводити факторний аналіз і системний контроль виконання плану витрат торговельних підприємств.

Література:

1. Абатуров А.И. Резервы снижения издержек обращения в розничной торговле / А.И. Абатуров. – М.: Экономика, 1980. – 72 С.

2. Валевич Р.П., Давыдова Г.А. Экономика торгового предприятия: Учеб. Пособие / Р.П. Валевич, Г.А. Давыдова. – Мн.: Выш. шк., 1996. – 367 с.

3. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. Підручник для ВУЗів / Мазаракі А.А., Л.О. Лігоненко, Н.М. Ушакова. – К.: “Хрещатик”, 1999. – 797 с.