Виконавець: Кіцак Ю.Г.

Науковий керівник: Підгорецька В.М.

Буковинська державна фінансова академія

Необхідність контролю за виконанням місцевих бюджетів

Вступ. Фінансова політика будь-якої держави залежить від багатьох об’єктивних факторів, серед яких і справедливе розподілення матеріальних благ. Для країн з економікою, що розвивається, а до таких відноситься і Україна, необхідно дотримувати балансу при розподіленні внутрішнього валового продукту. З цією метою і приймається щороку бюджет — основна фінансова програма держави.

Але це лише крок до економічної стабільності: необхідно впровадити його в життя. Як правило, на стадії виконання бюджету починаються численні порушення. Їх попередженням та усуненням зайняті фахівці контрольно-ревізійної служби.

Актуальність теми. З року в рік місцеві бюджети набувають все більшої ваги як за обсягом фінансових ресурсів держави, так і у розв’язанні соціально-економічних проблем регіонів, де проживає переважна більшість населення України.

Мета статті - визначити необхідність контролю за виконанням місцевих бюджетів, запропонувати шляхи покращення контролю в процесі виконання місцевих бюджетів.

У нашій країні кількість місцевих бюджетів чи не найбільша в Європі: на 01.12.2007 в Україні налічувалося 12052 місцевих бюджетів, з яких 27 – обласні та бюджети міст Києва і Севастополя, 179 – бюджети міст обласного та республіканського АРК значення, 91 – бюджет районів у містах, 496 – районні бюджети, 268 – бюджети міські, міст районного значення, 804 – бюджети селищних рад, 10187 – бюджети сільських рад. За кількістю місцевих бюджетів серед європейських країн Україна поступається лише Франції, де налічується 36 118 місцевих бюджетів, з них: 22 бюджети регіонів, 96 бюджетів департаментів, 36000 бюджетів комун [1, 33].

Аналіз останніх досліджень. Контроль за місцевими бюджетами досліджували в своїх роботах В.Т. Александров, О.В. Бречко, О.А. Васильєв, П.К. Германчук, М. Корнієнко, І. Луніна, О.І. Назарчук, Н.І. Рубан, І.Б. Стефаник, В.Ф. Шевченко. Вони розглядали контроль або на окремо взятій стадії, (найчастіше на стадії виконання місцевих бюджетів), або як контроль лише з боку органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Одночасно зі зростанням обсягів місцевих бюджетів, відбуваються і якісні зміни у структурі доходів та видатків місцевих бюджетів. Якщо у 1990–2000 рр. до 80% видатків місцевих бюджетів за економічною класифікацією становили видатки на утримання бюджетних установ, зокрема на заробітну плату працівників, то надалі відбувається, хоч і повільне, але стале зростання капітальних видатків. Темп зростання капітальних видатків за період 2000–2007 рр. становить 10,2 рази. У 2007 р. питома вага капітальних видатків місцевих бюджетів у загальних обсягах видатків місцевих бюджетів сягала 21% [3, 54].

Значна кількість місцевих бюджетів в Україні, а також тенденції зростання обсягів та зміни структури місцевих фінансів вимагають перегляду підходів до організації державного фінансового контролю за їх виконанням.

Особливістю здійснення державного фінансового контролю місцевих бюджетів в Україні є те, що суб’єктом такого контролю є держава, яка здійснює його за централізованою організаційною побудовою. Це обумовлюється унітарним державним устроєм України, тоді як при федеративному державному устрої суб’єктами контролю місцевих бюджетів, як правило, виступають регіональні представники місцевої влади (суб’єкти федерації).

Згідно з законодавством функція контролю за використанням коштів місцевих бюджетів покладена на Міністерство фінансів України, Державну контрольно-ревізійну службу, органи Державного казначейства України, місцеві державні адміністрації. На практиці такий контроль здійснює Державна контрольно-ревізійна служба та Державне казначейство України, яке виконує виключно функцію поточного документального контролю. Практика подальшого фінансового контролю, яку на рівні місцевих бюджетів реалізує Державна контрольно-ревізійна служба України, засвідчує наявність системних порушень і проблем у виконанні місцевих бюджетів та, зокрема, у використанні коштів.

Головні фінансові порушення при виконанні місцевих бюджетів, виявлені державними контролерами є:

- нецільові витрати;

- незаконні витрати;

- недоотримані доходи;

- інші порушення, пов'язані з заниженням вартості активів;

- недостачі, розкрадання [5].

З урахуванням змін, що відбулися у структурі доходів та видатків місцевих бюджетів, невиправданим є залишковий принцип вибору органами ДКРС місцевих бюджетів як об’єктів контролю. Звітні дані свідчать про надзвичайно низький показник охоплення контролем місцевих бюджетів.

Зміна законодавства щодо організації державного фінансового контролю загалом та контролю за виконанням місцевих бюджетів зокрема також вимагають перегляду організаційних підходів у контролі місцевих бюджетів.

Іншим, однак, не менш важливим фактором підвищення ефективності державного фінансового контролю на місцевому рівні є вибір форм контролю. Вибір форм здійснення державного фінансового контролю стосується не лише контрольних заходів із виконання місцевих бюджетів, а й фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, заснованих на комунальній власності.

Слід зважити і на те, що при здійсненні контрольних заходів у формі інспектування виконання місцевих бюджетів, контролери повною мірою не охоплюють питання дотримання бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу на всіх його стадіях, а також операції, які у форматі ревізії не можуть кваліфікуватися як порушення. Проте насправді вони призводять або можуть призвести до втрат грошових або матеріальних ресурсів. Йдеться про виділення земель замість їх продажу на умовах конкурсу чи аукціону; здачу в оренду майнових комплексів, будівель та споруд з подальшою приватизацією, продаж будівель та споруд без одночасного продажу земельних ділянок, на яких останні розміщені.

Отже, практика вказує на доцільність та високу вірогідність ефективності проведення контролю місцевих бюджетів у поєднанні двох форм – аудиту та інспектування. Здійснення контролю за виконанням місцевих бюджетів у зазначених формах сприяє комплексній оцінці стану виконання місцевого бюджету, як з погляду дотримання бюджетного процесу на всіх його стадіях в частині законності операцій з бюджетними коштами, так і щодо ефективності управління комунальним майном усіма суб'єктами на місцевому рівні.

Доцільно об’єктом аудиту визначити бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, а предметом – виконання учасником бюджетного процесу функцій та повноважень, що закріплені за ним законодавством, прийняття ним управлінських рішень з питань формування та виконання місцевого бюджету, використання бюджетних коштів, державного та комунального майна [3, 55].

Державний фінансовий аудит виконання місцевого бюджету слід визначити як різновид державного фінансового аудиту, що спрямований на оцінку дотримання вимог бюджетного законодавства на усіх стадіях бюджетного процесу, законності та ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, визначення резервів наповнення доходами місцевих бюджетів.

Слід також окреслити коло суб’єктів бюджетного процесу на місцевому рівні та вписати в нього ті установи і організації, у яких проводиться аудиторське дослідження. До таких варто зарахувати: місцевий фінансовий орган, територіальний орган Державного казначейства України, головних розпорядників бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів, інші органи або посадових осіб, які наділені бюджетними повноваженнями, одержувачів коштів місцевого бюджету, комунальні підприємства.

Висновок. Отже, контроль за виконанням місцевих бюджетів є одним із необхідних і важливих, адже економічна стабільність регіонів впливає в цілому і на стабільність у державі, а реалізація запропонованого допоможе підвищити ефективність державного фінансового контролю за виконанням місцевих бюджетів та забезпечить зацікавленість органів влади усіх рівнів у такому форматі оцінки управління фінансовими ресурсами та майном.

Список використаних джерел:

1. Левченко В.Ф. Шляхи удосконалення контролю за виконанням бюджетів сільських, селищних і місцевих (міст районного підпорядкування) / В.Ф.Левченко // Фінансовий контроль. – 2008. – № 3. – С. 32–34.

2. Монаєнко А.О. Організаційно-правове забезпечення реалізації методів бюджетного контролю як управлінської функції / А.О.Монаєнко // Економіка та держава. – 2008. - №8. – С.75-78.

3. Олійник Д.С. Актуальні питання контролю за виконанням місцевих бюджетів / Д.С.Олійник // Економіка і держава. – 2009. - №6. – С.52-56.

4. Чечуліна О.О. Контроль бюджетних повноважень при виконанні бюджетів / О.О.Чечуліна // Фінанси України. – 2009. - №6. – С.64-68.

5. http://www.minfin.gov.ua