Шкрібляк М. Я., Луцик У. М.

Науковий керівник – Раца О. Б.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Проблеми розвитку туристичного бізнесу в Україні

Економічна ефективність будь-якого бізнесу, в тому числі туристичного, значною мірою залежить від правових умов господарської діяльності, які визначаються національним урядом з огляду на пріоритети соціально-економічного розвитку держави.

Туризм як один із видів економічної діяльності характеризується швидким та динамічним розвитком. Кожного року кількість туристів збільшується на 5-7% та становить 700 млн. туристів на рік. За темпами зростання доходів туристична індустрія випереджає такі галузі промисловості, як автомобілебудування та нафтовидобування, адже, надходження від цього виду діяльності складають 500 млрд. дол.. щорічно. По прогнозам, до 2020 року доходи від туризму досягнуть 3 трлн. дол.

У туризмі зайнято близько 10% світових трудових ресурсів, що виробляє майже 10% світового валового продукту. На дану галузь припадає 7% світових інвестицій, 5% всіх податкових надходжень, 30% обсягу послуг світової торгівлі, 11% світових споживчих витрат [2,29].

Туризм є одним з найважливіших чинників соціально-економічного розвитку України. На туристичну галузь припадає 20% зовнішньоторговельного обороту країни на 8% валового внутрішнього продукту.

Вагомий внесок у дослідження проблеми розвитку та перспектив функціонування туристичної сфери здійснили такі вені як: Ю.М. Бажал, О.О. Лапко, Л. С. Гринів, О. О. Гранберга, А. П. Дурович, В. С. Кравців, В. І. Карсєкін, Л. Г.Агафонов та інші.

Сьогодні ситуація, що відбувається в українському туристичному бізнесі не є конкурентною на світовому ринку, це можна пояснити такими факторами:

1) застаріла матеріально-технічна база, яка потребує капітального ремонту, модернізації;

2) брак сучасних засобів розміщення туристів;

3) брак кваліфікованих спеціалістів з організації та розвитку внутрішнього і в’їзного туризму;

4) екологічні проблеми;

5) орієнтування туристичних фірм на закордонні подорожі та ін.

В ринкових умовах державне регулювання туристичного та рекламного бізнесу передовсім здійснюється державним регулюванням управління та контролю в таких напрямках: законодавством, що регулює відносини туризму, визначенням стандартів надання туристичних та рекреаційних послуг та контроль за їх виконанням, оподаткування бізнесу, державна фінансова підтримка тощо.

В нашій державі регулювання туристичного бізнесу здійснюється Міністерством культури і туризму України. Важливу роль в регулюванні розвитку туризму відіграє регіональне планування, однією формою якого є індикативне планування. Індикативне планування не стримує ініціативу приватного бізнесу, допомагає визначити напрям його розвитку, інформує зацікавлені сторони щодо потенційного попиту, стану ринку робочої сили тощо [3,79].

Незважаючи на низку законодавчих актів у сфері регулювання інноваційної діяльності туристичного бізнесу, українська економіка характеризується низьким результативним показником інноваційної активності за значного наукового потенціалу. Чинне законодавство України містить лише обмежену кількість пільг для інноваційних підприємств та організацій, що негативно відображають на масштабах і темпах науково-технічного прогресу. Існує чимало причин, які гальмують розвиток інноваційної діяльності та венчурного підприємництва і знижують ефективність їхнього функціонування. Основною з них є відсутність науково-методологічної бази формування української державної інноваційної системи [4,27].

Туристична сфера як і будь-яка інша сфера економічної діяльності переживає істотні трансформації під впливом глобалізації економіки. Показниками трансформації туристичного бізнесу є:

1) загострення міжнародної конкуренції, що виражається у активізації міжнародного співробітництва;

2) загострення міжнародної конкуренції внаслідок інтеграції локальних туристичних ринків у глобальні;

3) ліквідація бар’єрів на шляху руху товарів, послуг, капіталу, знань і людей через кордони;

4) створення нових організаційних форм надання туристичних послуг на основі інформаційно-комунікативних технологій;

5) більша стабільність туристичної діяльності порівняно з іншими сферами в умовах нестабільної економічної ситуації на світових ринках, оскільки туризм є експортноорієнтованою сферою [1,34].

Сучасний туризм має базуватися на теоретичних та практичних методах ведення бізнесу. Однією з найважливіших складових в управлінні бізнесу є маркетингова діяльність, яка є основою як на початку ведення справи, так успішного просування вже існуючої.

Також важливим завданням ринкового реформування економіки є створення сприятливого бізнес-клімату для здійснення підприємницької діяльності, зокрема туристичної сфери. В умовах ринкової економіки ефективний розвиток підприємств на тривалу перспективу можливий лише за умови використання досягнень науково-технічного прогресу. Тому розвиток інноваційної сфери є обов’язковим для розвитку туризму, адже саме через неї просуваються інноваційні досягнення у функціонування, а це вимагає високої уваги.

Аналізуючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні на наступні десять років, перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм – це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому, яка в тій чи іншій мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке займає туризм у світовій економіці. Саме цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені.
Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля. Програма дій, зорієнтована на досягнення цієї мети, має бути синхронізованою із загальними темпами становлення ринкових механізмів і співвідносною з політикою структурних реформ в економіці. Вона повинна також враховувати накопичений досвід розвитку туризму у світі, що створює сприятливі умови доопрацювання та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму.

Література:

1. Бойко М. Г. Туристична привабливість України: закономірності формування та орієнтири розвитку. Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - №11. – С. 34-39.

2. Гарбера О. Є. Основні теоретичні та практичні аспекти інноваційної діяльності в туристичному господарстві України. Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - №23. – с. 29-32.

3. Камушков О. С. Розвиток зеленого туризму як ланки туристичної сфери України. Держава та регіони. – 2009. - №5. – С. 78-83.

4. Луцька Н. І., Криховський І. З. Маркетингова інноваційна стратегія розвитку туристичного бізнесу. Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - №6. – С. 27-30.