Магістр ІІ року навчання
Сідініна Н.О.
Київський національний
університет імені Тараса Шевченка,Україна
Ситуація,
що склалася в Україні, потребує вирішення проблем, які мають місце у
професійній діяльності аудиторів, аудиторських фірм і роблять неможливим
успішний розвиток аудиту.
Одна
з таких проблем – це проблема сучасного аудитора та довіри до нього. Питання
вибору аудитора – це, по – перше, питання довіри. Тобто перед тим як клієнт
вирішить надати інформацію аудитору, він повинен бути впевнений, що в аудитора
вистачить сил і можливостей зберегти її в конфіденційності. Це, звичайно,
пов’язано з професіоналізмом аудитора і юридичним захистом його діяльності.
Серйозну
стурбованість також викликає якість роботи більшості українських аудиторських
фірм. Це питання піднімається не лише користувачами аудиторських послуг і
державними органами, але й самими аудиторами, які зацікавлені в стабільному
розвитку ринку аудиторських послуг, підвищенні престижу аудиторської професії.
Критерієм
якості при проведенні аудиту вважається, насамперед, виконання аудиторами вимог
національних нормативів аудиту. Однак суворе дотримання нормативів пов’язане із
збільшенням трудозатрат аудиторів, збором додаткової інформації,
документуванням процесу перевірки, розрахунками. Але такі затрати рідко
відшкодовуються замовником.
Для
вирішення такого роду проблем аудиторські фірми намагаються враховувати рівень
професійної компетентності своїх співробітників у вигляді кваліфікаційних
вимог, що висуваються до посад, передбачених структурою їх управління.
Поряд
з цим обов’язковими умовами якісного проведення аудиту, планування і
документування цього процесу. Аудиторською палатою України затверджено вимоги
обов’язковості таких елементів організації процесу аудиту.
Ще
одним з основних напрямів підвищення якості аудиту є розробка
внутрішньо-фірмових методик аудиту, робочої документації тощо, оформлення у
вигляді внутрішньо-фірмових стандартів.
Поряд
з названими вище існує серйозна проблема формування ціни на аудиторські
послуги, а саме в частині методики її визначення.
Єдиної
системи розрахунку вартості послуг аудиторської фірми в Україні не існує, тому
аудитори часто використовують, власну систему формування ціни. Найчастіше така
система заснована на визначенні кількості відпрацьованих людино-годин або
обсягу виконаних робіт. Основною проблемою при проведенні оцінки послуг
аудитора є можливість завищення або заниження їх вартості, а це певною мірою
насторожує замовника, особливо, при його першому зверненні до аудиторської
фірми.
Також
одним із проблемних питань на сьогодні є спроби з боку законодавців скасувати
або значно звузити аудиторську діяльність, обов’язковість аудиту, усунути від
аудиту приватних підприємців та малі приватні фірми тощо.
Проблеми
розвитку аудиту, як науки висвітлюються багатьма науковцями, зокрема Ф.Ф.
Бутинцем, В.В. Сопком, М.В. Кужельним, Г.М. Давидовим та іншими. Багато з них
зазначають, що аудит як наука, вже себе затвердив і за цією наукою буде
майбутнє, але існує багато проблем, а особливо це підвищення рівня професійної
компетентності аудиторів, організація контролю якості аудиторських робіт та
послуг, розвиток правового поля аудиту в підприємництві, забезпечення реальної
професійної незалежності аудитора та інше.
Незважаючи
на те, що для розвитку аудиту в Україні вже зроблено дуже багато, ще
залишаються питання, від правильного, успішного вирішення яких залежить
перспективи його подальшого розвитку. Отже, першочергового роз’яснення потребує
удосконалення законодавчого регулювання аудиту в Україні; подальша розробка і
впровадження національних нормативів аудиту; поліпшення методики та організації
аудиторських перевірок, їх якості та розробка оптимальної методики визначення
вартості аудиту, аудиторських послуг, питання аудиторської етики, підготовки і
підвищення кваліфікації аудиторів та інші. Вирішення зазначених проблем
спрямоване укріпленню позицій та авторитету аудиту, удосконалення аудиторської
діяльності в Україні.
Таким
чином, можна зробити висновки, що вчорашній аудит – це невизначеність
обов’язковості, невпевненість у майбутньому (чи існуватиме аудит взагалі), не
вирішення питання про віднесення чи заборону віднесення затрат на аудит на
валові витрати підприємства, практично відсутність регулярного та обов’язкового
підвищення кваліфікації аудиторів, розпорошення аудиторів по різних професійних
об’єднаннях. Серед здобутків – прийняття та введення в дію в 1999 році Кодексу
професійної етики аудитора України, а також рішення Аудиторської палати України
у квітні 2003 р. прийняти Стандарти аудиту та етики Міжнародної Федерації
бухгалтерів як Національні стандарти аудиту, які діють в Україні з 2004 року.
Усе це є певними ознаками становлення цивілізованого ринку аудиту в країні.
Є
зміни і серед складу замовників на аудиторські послуги. Якщо вчора їх цікавили
виняткова перевірка з огляду на її обов’язковість та штрафи за неподання
аудиторського висновку, і лише частково – стан бухгалтерського обліку, то
сьогодні, за спостереженнями контрольно-ревізійного комітету Аудиторської
палати України, аудит звітності відкритих акціонерних товариств залишається
основним замовленням. Є тенденція до зростання таких замовлень, як оцінка
фінансового стану підприємства, консультації з поліпшення діяльності
управлінського персоналу. Проте, все ще спостерігається “антифіскальний”
характер замовлень – усі побоюються відповідальності за порушення податкового
законодавства, це цілком однозначно визначає сучасний український аудит як
винятково підтверджуючий.
Отже,
аудит в Україні перебуває на стадії певного розвитку і далеко не вмер, як
вважають непрофесіонали. Роботи вистачить усім. При цьому якість роботи повинна
відповідати її вартості, а результати – надійності аудиторських суджень.
Аудит
потребує широкої реклами, насамперед, серед потенційних замовників, з одного
боку, та серед громадськості з іншого. Аудиторська спільнота має постійно
роз’яснювати, що аудит – це не тільки підтвердження звітності за вимогами
Державної комісії цінних паперів та фондового ринку України, а також і
контрольно-правове супроводження діяльності, і консультування з питань
правового та договірного забезпечення, і розробка системи внутрішнього аудиту,
і бізнес-планування, і науково-методичні розробки з питань економіки,
управління та права, і робота з персоналом (навчання, підвищення кваліфікації
тощо).
Отже,
основними напрямами розвитку аудиторської діяльності в Україні можуть стати:
1.
Розробка механізму практичного застосування МСА в Україні, створення до них
коментарів у повному обсязі.
2.
Внесення необхідних змін і доповнень до Закону України «Про аудиторську
діяльність» з метою приведення його у відповідність до інших законодавчих актів
України, які прямо чи опосередковано впливають на регулювання аудиторської
діяльності та розширення переліку підприємств, для яких щорічна аудиторська
перевірка обов'язкова, а це, у свою чергу, збільшить ринок аудиторських послуг,
а також введення додаткових положень, які б більш чітко унормували
взаємовідносини аудитора та клієнта.
3.
Використовуючи узагальнений практичний досвід роботи міжнародних і вітчизняних
аудиторських фірм, розробка Типових методик аудиторської перевірки фінансової
звітності підприємств У розрізі галузей їх діяльності (банківська, торговельна,
страхова, хімічна, металургійна, харчова, легка промисловості).
4.
Поглиблення співпраці професійних аудиторських організацій України з
міжнародними та європейськими професійними організаціями бухгалтерів і
аудиторів.
5.
Розробка механізму ціноутворення на аудит та аудиторські послуги на основі
вивчення міжнародного досвіду з цього питання та ін.
Не
менш важливо, щоб саме професійної організації українських аудиторів щорічно
робила доповідь перед Верховною Радою України про стан незалежного фінансового
контролю в країні. З точки зору забезпечення професіоналізму суб’єктів аудиту,
то конче необхідні такі заходи:
·
поновлення ліцензування аудиту, при цьому ліцензія
повинна видаватися за кошти щорічно (щорічний викуп ліцензії). Це унеможливить
„дешевий” аудит, бо потрібно хоча б відробляти гроші за ліцензію та
накопичувати їх на наступний рік.
·
Встановлення страхування аудиторських ризиків.
·
Посилення вимог до кандидатів в аудитори. Особисто автор
є прихильником моделі, за якою право на здачу іспиту на сертифікат аудитора має
лише особа, яка пройшла не менше трьох років стажування в аудиторській фірмі та
рекомендована (поручительство) керівником такої фірми. При цьому слід як можна
більше осіб заохочувати до професії – аудиторів повинно бути багато, лише тоді
їх помітять у суспільстві.
·
Посилення вимог
до результатів підвищення кваліфікації.
·
Координація
роботи з громадськими об’єднаннями бухгалтерів. Це потрібно, щоб дві споріднені
професії разом працювали в напрямку уніфікації термінології обліку та єдиного
її тлумачення, методології обліку та складання звітності, трансформації
звітності; уніфікації навчання бухгалтерів та аудиторів; гуманізації та
зрозумілості систем оподаткування тощо.
·
Розширення
обов’язкового аудиту. Хто уважно слідкує за розвитком професії, знає, що
Єврокомісія вже розробила проект Директиви з обов’язкового аудиту.
Поєднання
вказаних вище напрямків розвитку аудиторської професії закладають підґрунтя для
її подальшого впровадження у вітчизняну господарську практику та відносини між
власниками. Чим скоріше ці питання будуть вирішені, тим більше перспектив у
незалежного аудиту в Україні.
Список використаних джерел:
1.
Закон України
“Про аудиторську діяльність” №3125-XII
від 23.04.1993р.
2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку
2000: Пер. З анг. / За ред. С.Ф.Голова. – К.: ФПБАУ, 2000. – 1272 с.
3. Міжнародні стандарти аудиту, надання
впевненості та етики / Пер. З англ.. О.В. Селезньов, О.Л. Ольховська, О.В. Гик
та ін. – К.,2007. – 1172с.
4. Петрик О. Законодавчо-нормативне регулювання
аудиторської діяльності в Україні: реалії сьогодення. – №8-9 – 2009р., с.70 –
77
5. Піскова Ж. Аудиторський висновок: методика
вибору в світлі змін міжнародних стандартів аудиту. // Бухгалтерський облік і
аудит - №2 – 2010р., с.32 - 38
6. Редько О. Ю., Редько К.О. Перспективи
розвитку національного аудиту // Держава та регіони. Серія: Економіка та
підприємництво. - 2009. - №4. - С.169 - 174.