Економіка/3.Фінансові відносини

Сіпко Т.В., Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет

Бюджетний процес та доходи державного бюджету

Бюджетний процес – це діяльність державних органів, регламентована нормами права, яка пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, також їх виконанням і контролем за їх виконанням, розгляд звітів про виконання бюджетів бюджетної системи.

Бюджетний процес проходить у таких стадіях: 1) складання проектів бюджетів; 2) прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, внесення змін до бюджетного законодавства; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття відповідного рішення.

Принципи бюджетної системи відпо­відають загальнолюдським (цивілізаційним) принципам права (гуманізму, демо­кратизму, справедливості, свободи, рівно­сті тощо), які виступають універсальним критерієм становлення національної пра­вової системи, закріплені в міжнародних правових документах і національному за­конодавстві. У сфері правового регулю­вання бюджетних відносин пріоритетними є такі принципи:

принцип справедливості, який передба­чає його трактування як зовнішнього щодо права явища і як спеціальної юридичної ка­тегорії, що уособлює певні властивості са­мої юридичної форми. Щодо справедливості, то як спеціальна юридична категорія вона розглядається в масштабі відповідності, пропорційності, збалансованості та певної гармонійності між здійсненими витратами, зусиллями, звершеннями людей і відповідною реак­цією на це суспільства, вираженої у вигляді винагороди, заохочення чи осуду. Прин­цип справедливості притаманний інститу­ту міжбюджетних відносин, а саме – спра­ведливому розподілу та перерозподілу бюджетних коштів між ланками бюджетної системи, за якого надання громадських послуг максимально вирівнюється у регіональному розрізі та наближається до їх безпосереднього споживача;

принцип фіскальної справедливості. Вибір моделі формування місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин завжди є політичним компро­місом між застосуванням двох теоретичних принципів забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами – принципу фіс­кальної справедливості та принципу вирів­нювання фінансових можливостей.

Реформування між­бюджетних відносин в Україні повинно від­буватися шляхом забезпечення інституціональної симетрії та дотримання принципу фіскальної справедливості, що дозволить не лише фінансувати видатки місцевих бюдже­тів, а й створить стимули для активізації економічної діяльності у регіонах;

принцип рівності як цивілізаційний принцип права у бюджетному законодав­стві, необхідно втілювати, перш за все, через рівність правового ста­новища всіх бюджетів національної бюд­жетної системи, наявність рівних бюджет­них повноважень місцевих органів само­врядування щодо формування та виконан­ня місцевих бюджетів.

Принципи бюджетної системи відпові­дають також і загальноправовим принци­пам – єдності прав і обов'язків суб'єктів бюджетних відносин; гарантованості прав громадян і громад, реалізація яких пов'яза­на з бюджетним фінансуванням; принципу відповідальності, у тому числі держави пе­ред громадянами за стан здійснення бюд­жетної політики; законності; поєднання стабільності та динамізму бюджетних від­носин тощо.

Загальноправовий принцип гарантованості прав і свобод громадян полягає в то­му, що реальність здійснення прав і свобод громадян забезпечується системою полі­тичних, економічних, організаційних, а та­кож юридичних гарантій, без яких реаліза­ція прав була б неможливою [2].

Бюджетні правовідносини – це різновид фінансових правовідносин, яким притаманні такі ознаки: виникають із фінансової діяльності та мають грошовий характер; одна сторона відносин має владні повноваження стосовно іншої сторони, яке б місце в системі органів держави вона не посідала; виникають, зміню­ються та припиняються вони лише згідно з нор­мативно-правовими актами [1].

Систему доходів бюджетів становлять сукупність усіх видів бюджетів, які формуються різними методами та їх взаємопов’язане застосування.

Виділяють п’ять груп доходів бюджетів в Україні: 1 – податкові надходження; 2 – неподаткові надходження; 3 – доходи від операцій з капіталом; 4 – цільові фонди; 5 – офіційні трансферти.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами про державний бюджет на поточний рік.

Після чіткого розподілу функ­ціональних повноважень між органа­ми державної влади та місцевого са­моврядування доцільно знизити част­ку трансфертів у доходах місцевих бюджетів і розширити податкові га­рантії за рахунок частини податку на прибуток і податку на додану вартість, встановивши більш справедливі норми їх міжрегіонального розподілу, а саме:

-      для підприємств або фірм, які складаються з більш як однієї вироб­ничої дільниці або мають філії в інших областях, податок на прибуток розпо­діляти пропорційно заробітній платі, виплаченій цими філіями;

-      при розподілі податку на при­буток між бюджетами різних рівнів відмовитися від урахування форми власності підприємств, оскільки підприємства всіх її форм користу­ються інфраструктурою регіону і по­винні здійснювати відповідні видатки;

-      доходи від ПДВ (у тій частині, що надходитиме до місцевих бюд­жетів), оскільки це споживчий пода­ток, для якого сплата податку і фак­тичне податкове навантаження відно­сяться до різних регіонів, розподіля­ти між регіонами не за принципом місцевих надходжень, а пропорційно кількості їх жителів; податок на заро­бітну плату розподіляти між місцеви­ми бюджетами частково за принципом місця проживання (відповідно до місця проживання) осіб, які працюють за наймом, а частково – за місцем їх роботи (це особливо важливо для при­міських районів, з яких багато жителів працюють у прилеглих містах) [4].

Отже існує багато теоретично обґрунтованих підстав для класифікації доходів бюджетів і зок­рема державного бюджету, але лише деякі з них мають практичну цінність, що проявляється в про­цесі формування доходної бази відповідних бюд­жетів.

Склад доходів Державного бюджету України за джерелами надходжень включає:

1) доходи, що отримуються відпові­дно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визна­чених законодавством джерел, включаючи кош­ти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також процентні дивіденди, нараховані на час­тку майна, що належить державі в майні госпо­дарських товариств;

2) гранти і дарунки у вартісному обрахунку;

3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюд­жетів.

Деякі види за соціально-економічними ознаками надходження умовно розподіляють на:

-      надходження від фінансово-господарської діяльності підприємницьких структур, їх об'єднань та відомств;

-      надходження від зовнішньоекономічної діяльності;

-      надходження від приватизації;

-      збори та інші надходження.

За умовами та використанням державні дохо­ди розрізняють: відплатні (наприклад, платежі за користу­вання природними ресурсам); безвідплатні (наприклад, платежі до бюд­жету); цільові (доходи державних цільових фондів); загальні (платежі до бюджету).

Формування доходів бюджету в залежності від наявності суб'єктів – платників податків, зборів та обов'язкових платежів здійснюється за рахунок надходжень від юридичних осіб, фізичних осіб, нерезидентів, осіб без громадянства, які проживають на території України.

Доходи Державного бюджету по призначенню можна поділити на:

-      доходи, що призначені для зарахування до загального фонду;

-      доходи, що призначені для зарахування до спеціального фонду.

З метою удосконалення процесу формування державного бюджету, класифікують доходи держав­ного бюджету, виходячи із ступеня їх прогнозованості. У такому разі можна виділити три явні гру­пи доходів: 1 – прогнозовані; 2 –частково прогнозовані; 3 – не прогнозовані.

Залежно від частоти надходження їх можна роз­ділити на одноразові, систематичні, періодичні.

Також доходи державного бюджету за територіальністю можна розділити на дві нерівнозначні групи:

1) внутрішні;

2) зовнішні.

В залежності від руху грошей доходи державного бюджету розподі­ляють на:

-      доходи, пов'язані з рухом грошей (в будь-якій грошовій формі);

-      доходи, не пов'язані з рухом грошей [3].

Література

1.    Борбич І. Нормативно-правові відносини між учасниками бюджетного процесу: поняття, перспективи розвитку // Підприємництво господарство і право. – 2008. - №3. – С.72-73.

2.    Кузьменко О. Теоретичні засади принципів бюджетної системи як вихідних положень бюджетного права // Підприємництво господарство і право. – 2008. - №10. – С.14-18.

3.    Чвалюк А.М. Підходи щодо класифікації доходів державного бюджету // Наше право. – 2007. - №2. – С.103-108.

4.     Черняєв Т.Ю. Розподіл джерел доходних надходжень між бюджетами різних рівнів // Економіка та держава. – 2008. - №12. – С.88-90.