Економічна наука/3. Фінансові відносини

Голишевська Л.В., Гончаренко Т.В.

Вінницький національний аграрний університет,Україна

СУТНІСТЬ БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ

Бюджетне планування є складовою загальнодержавного економічного планування. Рівень його організації, наукова обґрунтованість планових показників бюджету, їх збалансованість значною мірою визначають економічний і соціальний розвиток як окремих регіонів, так і держави в цілому. Оскільки в Бюджетному кодексі України прямо не дається визначення терміна "бюджетне планування", звернемося до відповідних визначень, які зустрічаються в українській економічній літературі й відображають певні характеристики цього поняття[1].

Бюджетне планування — досить відповідальний процес, тому воно має свої "правила", основою яких є нормативна база. Розглянемо окремі з цих юридичних актів так у конституції України визначено основні підходи до фінансових, у тому числі і бюджетних питань, вказані окремі контрольні строки їх вирішення. Так, проект бюджету має бути поданий Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради до 15 вересня.

Бюджетний кодекс України є юридичним актом, в якому значна увага приділена процесам планування, зокрема дається перелік повноважень Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів та інших органів виконавчої влади державного і місцевого рівня, передбачена відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Чітко окреслені строки всіх чотирьох стадій бюджетного процесу на державному і місцевому рівнях, визначено механізм проходження проекту Закону про Державний бюджет, а також порядок затвердження місцевих бюджетів. Значна увага приділена механізму міжбюджетних трансфертів за всіма їх напрямами[2].

Окремі питання планування бюджетів урегульовані відповідними законами. Так, з 26 квітня 2000 р. набув чинності Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку", де передбачені механізми розроблення цих програм, що мають бути основою для річних бюджетів. Конкретні повноваження державних органів, які причетні до планування, передбачені законами, що регулюють їхню діяльність.

У Бюджетному кодексі передбачена відповідна процедура експертизи законів, які впливають на дохідну та видаткову частину бюджетів.

Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів подається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу на дохідну та видаткову частину бюджетів та виконання Закону про Державний бюджет України у поточний бюджетний період[3].

Протягом двох тижнів, якщо Верховною Радою України не визначено інший термін, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливу відповідного законопроекту на дохідну та видаткову частину бюджетів. До проектів законів, набрання чинності якими в поточний чи наступний бюджетний періоди призведе до збільшення видатків або скорочення доходів бюджету, суб'єктом законодавчої ініціативи додаються пропозиції про видатки, які належить скоротити, та пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення видатків. Жодна з таких змін не має призвести до збільшення державного боргу і державних гарантій, розмір яких установлено Законом про Державний бюджет України. При цьому законопроекти, які згідно з експертним висновком та рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не впливають на дохідну та видаткову частину бюджетів, вносяться до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для їх розгляду у загальному порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України та законопроекти, які згідно з експертним висновком та відповідним рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету впливають на дохідну чи видаткову частини бюджетів, протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України для експертного висновку щодо визначення вартісної величини впливу законопроектів на дохідну чи видаткову частини бюджетів та для пропозицій щодо доцільності їх прийняття, можливості та терміну набрання ними чинності. Міністерство фінансів України у двотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції до законопроектів і передає Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для підготовки висновків щодо доцільності їх прийняття Верховною Радою України і термінів набрання ними чинності[5].

Закони України, які впливають на формування дохідної та видаткової частин бюджетів, мають бути опубліковані до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому випадку норми відповідних законів, що впливають на формування дохідної та видаткової частин бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

Пропозиції Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики. Верховна Рада розробляє відповідні пропозиції, де відображена позиція депутатських груп і фракцій з основних питань бюджетної політики, яка розробляється Кабінетом Міністрів України.

Укази Президента регламентують окремі поточні питання, що мають державну вагу і мають підтримуватись державою. Так, Указом Президента № 434/2003 від 26 травня 2003 р. "Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади" було ліквідоваво посади державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників і введено посади перших заступників та заступників міністра.

Постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів регламентуються механізми бюджетних процесів. Так, Кабінет Міністрів прийняв Постанову від 4 червня 2003 р. № 868 "Про здійснення державних зовнішніх запозичень у 2003 році", у якій передбачений механізм цих запозичень та визначені основні учасники цього процесу з української та іноземної сторін.

Згідно з Бюджетним кодексом Кабінет Міністрів розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

На загальнодержавному рівні в бюджетному плануванні беруть участь міжнародні фінансові інституції, зарубіжні консультанти, наукові установи України, Кабінет Міністрів України, всі міністерства та відомства, відповідні комітети Верховної Ради України, окремі депутати та громадські організації.

На місцевому рівні відповідну участь беруть структурні підрозділи органів законодавчої та виконавчої влади, депутати, наукові та громадські діячі.

Отже, бюдженте планування є загальнодержавною складовою економічного планування. Бюджетне планування відіграє значну роль та визначає основні підходи до фінансових і бюджетних питань, конкрктні строки їх вирішення. Бюджетний кодекс є юридичним актом в якому значна увага приділена процесам планування. Окремі питання планування бюджетів урегульовані відповідними законами. Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів подається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу на дохідну та видаткову частину бюджетів та виконання Закону про Державний бюджет України у поточний бюджетний період.

Література:

1.Полозенко Д. В. Планово - інформаційнеій бюджетне планування в умовах ринку// Фінанси Укрвїни. - 2008, -№5. - С.72-77.

2.Ронкова А. Програмно- цільове планування податкового бюджету//Вісник податкової служби України.- 2008, - №41.- С.39-40.

3.Рудик А. Бюджетне процвітання проблеми платоспроможності доходної частин//Соціальна політика.- 2008, - №9 .- С.20-22.

4.Сибірянська Ю. В. Застосування репресивних моделей при плануванні доходу бюджету//Інвестиції: практика та досвід.- 2008, -№22.- С.38-42.

5.Чугунов І.В. Розвиток програмно-цільового методу планування бюджету //Фінанси України.- 2008, - № 5.- С.3-14.