Марценюк-Розарьонова О.В.

асистент кафедри фінансів та кредиту, ВНАУ

Бондаренко А.В.

студентка ВНАУ

Моделювання видаткової частини місцевих бюджетів

 

Державне регулювання ринкової еконо­міки для забезпечення високих показників якості життя населення, рівня соціального та економічного розвитку потребує відповідних важелів регулювання. Найбільш впли­вовим серед них є інструмент бюджетного регулювання, який виконує фіскальну функ­цію та забезпечує перерозподіл доходів на державному та місцевому рівнях .

Метою бюджетного регулювання на макрорівні є забезпечення сталого економічно­го зростання країни відповідно до націона­льної стратегії розвитку. Метою бюджетного регулювання на міс­цевому рівні є ефективне забезпечення со­ціальних функцій, таких як освіта, охорона здоров'я, культура тощо. Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на виконання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється між видами ви­датків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави[3].

Проте ряд проблем у сфері міжбюджет­них відносин потребує додаткових дослі­джень, зокрема необхідно чітко визначити функції та сфери відповідальності центра­льних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання суспільних послуг, зміцнення влас­ної дохідної бази місцевого самоврядування й основ самостійності бюджетів усіх рівнів та формування відповідних видатків[4].

Моделювання витрат місцевого бюджету можливе завдяки наявності коригувальних коефіцієнтів фінансових нормативів бюдже­тної  забезпеченості,   що   встановлюються Кабінетом Міністрів України і враховують: кількість населення регіону та спожива­чів соціальних послуг; соціально-економічні,   демографічні,   клі­матичні,  екологічні та інші  особливості адміністративно-територіальних одиниць. У кінцевому підсумку, регулюючи пара­метри на вході блоку моделювання, тобто статті видатків місцевих бюджетів, на виході отримуємо   показники   соціально-економіч­ного розвитку регіону, такі як: рівень освіти, культури та охорони здоров'я.  Процедура моделювання полягає в тому, що до системи щоразу додається новий ве­ктор вхідних параметрів, на виході, відпові­дно, отримуємо відповідний вектор економі­чних характеристик. Обґрунтовану зміну  вхідних параметрів, коли наперед невідомо, яким чином відреагує результативний пока­зник, можна отримати з допомогою імітацій­ного моделювання, використовуючи метод градієнта[2].

Слід зауважити, що за даними соціально-економічного аналізу стану регіону не завжди можна зробити певний висновок щодо кра­щого варіанта розвитку, оскільки кінцевий отриманий результат не може бути оцінений за допомогою лише одного показника, а, як правило, всебічно оцінюється за допомогою системи показників. Тому обов'язковим ета­пом моделювання видаткової частини міс­цевих бюджетів є процедура прийняття рі­шень.             Отже, управління процесом розподілу бюджетних коштів на місцевому рівні з ме­тою забезпечення збалансованого соціаль­но-економічного розвитку регіону передба­чає системний підхід, у рамках якого можна виділити такі блоки:

1.Блок бази даних - призначений для нагромадження даних про динаміку основ­них макроекономічних показників, доходів та витрат місцевих бюджетів за попередні пе­ріоди та рівні розвитку регіонів, що дає змо­гу проводити міжрегіональний порівняльний аналіз. Також блок бази даних містить дані про коригувальні коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

2.Блок моделювання, що містить у собі: блок планування та прогнозування до­ходів місцевого бюджету відповідно до джерел надходження, що складаються з бази оподаткування на охорону здоров'я 188 581,80 тис. грн.

3.Блок соціально-економічного аналізу і дає змогу оцінювати результати бюджетної політики регіону за показниками його соціа­льно-економічного розвитку.                                                                                                         

 4.Блок прийняття рішень - дає можли­вість приймати рішення щодо найкращого варіанта розподілу бюджетних коштів на місцевому рівні за результатами проведено­го моделювання методом Паретто або за методикою інтегрального оцінювання.

Відповідно до запропонованої концепції, моделювання витрат бюджету м. Запоріжжя на 2008 р. з метою підвищення рівня соціа­льно-економічного розвитку відносно інших обласних центрів за основними статтями пе­редбачає оптимізацію фінансових нормати­вів бюджетної забезпеченості, перелік яких наведений у табл. 1. Також в цій таблиці на­ведено граничні межі зазначених показників [5].

Таблиця 1

Граничні значення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості

Показник

Мінімальне

 значення

Максимальне

 значення

    Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на утримання органів місцевого самоврядування, грн

10

30

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на першу медико-санітарну допомогу, грн

70

150

   Кефіцієнт застосування фактора впливу показника чисельності штатних працівників охорони здоров'я

0

0,5

     Фіансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну дитину дошкільного віку, грн

1 600

2 300

   Фіансовий норматив бюджетної забезпеченості на культуру зведеного бюджету міста, грн

55

200

Норматив забезпечення соціального захист/, грн

120

170

При визначенні рейтингу регіону для роз­поділу бюджетних коштів розглянемо чотири сценарії, які умовно можна назвати так: "Охорона здоров'я", "Освіта",   "Соціальний захист" та "Врівноважений". Кожен зі сценарїів відрізняється від інших спрямованістю бюджетної політики, тобто різними значен­нями вагових   коефіцієнтів цільової функції. Сценарій "Охорона здоров'я". У цьому ви­падку вагові коефіцієнти при визначенні рей­тингу регіону щодо ефективності бюджетної політики розподілились таким чином: освіта-0,18; охорона здоров'я - 0,37; нерозподілені видатки, найбільшу пито­му вагу яких становлять витрати на со­ціальне забезпечення - 0,23; обслуговування дефіциту бюджету по­передніх років-0,1; культура - 0,07; видатки на утримання органів місцевого самоврядування - 0,05 [5]. Сценарій "Освіта". В даному випадку ва­гові  коефіцієнти  при визначенні  рейтингу регіону стосовно ефективності  бюджетної політики розподілились таким чином: освіта - 0,35; охорона здоров'я - 0,23; нерозподілені видатки, найбільшу пито­му вагу яких становлять витрати на со­ціальне забезпечення - 0,20; обслуговування дефіциту бюджету по­передніх років - 0,10; культура - 0,07; видатки на утримання органів місцевого самоврядування - 0,05. Кожен з попередніх розглянутих сцена­ріїв виходив з одного, найбільш  пріоритетного напряму – фінансування соціальних потреб. Останній зі сценаріїв є спробою врі­вноважити видатки на всі існуючі потреби суспільства. Методом вибору найкращого рішення, що застосовується в розробленій інформа­ційній системі моделювання, є метод Паретто, за допомогою якого маємо можливість із множини можливих рішень обрати найефек­тивніші [1].

Кожний з напрямів фінансування може бути обраний як один з оптимальних. Кінце­вий вибір залишається за особою, яка при­ймає рішення. Враховуючи обставину, що всі ефективні рішення, окрім одного, потребують додатко­вих витрат, які фінансуються за рахунок 5%-го дефіциту бюджету, як рішення, що може бути запропоновано для реалізації, є таке, що забезпечує бездефіцитний бюджет: річний прогнозований дохід місцевого бюджету в 2008 р. буде дорівнювати 592 334,8 тис. грн; рівень дефіциту бю­джету становитиме 0%, відповідно, рі­вень сукупних витрат - 592 334,8 тис. грн;витрати на освіту - 120 012,78 тис. грн; витрати на охорону здоров'я 188 581,80 тис. грн; нерозподілені видат­ки, включаючи соціальне забезпечен­ня - 149 074,07 тис. грн; обслуговування дефіциту бюджету попередніх років -75 136,06 тис. грн; видатки на культуру-32 858,82 тис. грн; видатки на утриман­ня органів місцевого самоврядування -26671,52 тис. грн.[2].

Таким чином, було сформовано оптима­льний сценарій розподілу бюджетних коштів м. Запоріжжя на 2008 p., який забезпечує третє місце за рейтингом видатків місцевих бюджетів обласних центрів. Отже в рамках дійсного дослідження бу­ло запропоновано концепцію моделювання видаткової частини місцевих бюджетів у рамках засад системи державного бюджетного регулювання в Україні. Головними економіко-математичними методами та моде­лями що знайшли відображення в рамках запропонованої концепції, стали:

- метод вікового пересування для прогно­зування кількості населення;

- нормативний підхід до визначення обся­гу видатків місцевого бюджету за різни­ми напрямами фінансування; метод   рейтингового   оцінювання   рівня соціально-економічного розвитку регіону.

Головною передумовою функціонування перелічених методів є системний підхід, що забезпечується відповідними взаємо­зв'язками між блоками моделювання. Пошук оптимальних значень нормативів бюджетної забезпеченості здійснюється на основі по­будови оптимізаційної задачі, де як цільова функція використовується інтегральний по­казник, що визначає рівень витрат на соціа­льно необхідні потреби.

Висновками, які можна зробити з прове­деної роботи, є те, що подальший розвиток системи управління видатками місцевих бюджетів повинен спиратись на економічно обґрунтовані рішення, котрі неможливі без використання сучасних методів економіко-математичного моделювання.

література :

1.     Кругов Р. « Застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету» //  Державний контроль.-2009.-№4.-С.36-40

2.     Лисяк Л.П. «Концептуальні засади бюджетної політики у сфері державних видатків» //  Формування ринкової економіки.-2009.-№19.-С.358-364

3.     Монаєнко А.В. «Законодавча правотворчість у галузі видатків на освіту та науку» //  Наше право.-2008.-№4.-С.99-105

4.     Пельтек Л.В.«Фінансова політика у сфері видатків бюджету» //  Економіка та підприємництво.-2007.-№3.-С.177-179

5.     Петрусь Н.Б. «Модель оцінювання ефективності регіональних інвестиційних форумів за умов невизначеності інформації» // Актуальні проблеми економіки.-2009.-№10.-С.245-253