Ілющенко А.С.

Буковинська державна фінансова акадамія

ЛІЗИНГ ЯК МЕТОД ІНВЕСТУВАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В УКРАЇНІ

Стаття присвячена розкриттю особливостей лізингу як методу інвестування основних засобів.

Постановка проблеми. Україна стала на шлях глибоких соціально-економічних перетворень, неодмінною умовою успішного здійснення яких є розвиток виробничої сфери. Процес переходу до ринкових відносин, пов’язаний з вирішенням протиріч в розвитку економічних структур, змушує шукати нові шляхи вирішення покладених питань. Орендні операції зайняли в ньому одне з найважливіших місць, а разом з ним все частіше почало підійматися питання про лізинг. Активне впровадження лізингу може дати відчутний поштовх структурній перебудові реального сектора економіки, оновленню основних засобів, розвиткові малого та середнього бізнесу, індустріалізації виробництва.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Серед вітчизняних дослідників проблем лізингу слід назвати Н.Внукову, А.Загороднього, О.Луб'яницького, Л.Мельника, В.Міщенка, А.Мокія, Н.Слав'янську, Ю.Сосюрка, В.Трача, Т.Унковську, А.Фукса, Г.Холодного, Н.Васільєва, В.Горємикіна, В.Газмана, Е.Кабатова та інших.

Метою статті є визначення поняття лізингу та розкриття його особливостей, як методу інвестування основних засобів.

Виклад основного матеріалу. Проведення лізингових операцій не вимагає від лізингоодержувачів одномоментного витрачання великих фінансових ресурсів на придбання основних засобів. Лізинг є ефективним способом реалізації продукції підприємств, що виготовляють основні засоби, за рахунок чого зростають обсяги виробництва. Тому лізинг як вид інвестування та реалізації продукції досить поширений в усьому світі.

Лізинг являє собою специфічну, доповнюючу форму перспективного фінансування капіталовкладень, альтернативного банківському кредитуванню, і передбачає використання своїх власних фінансових ресурсів. Він дає можливість всім суб’єктам господарювання одержувати необхідні машини і обладнання без значних витрат. Лізинг - є найперспективнішою формою оренди, яка широко застосовується в західних країнах, так співвідношення річного обсягу лізингових операцій до валового внутрішнього продукту у 2008 році становила в Україні - 0,92%, Росії - 1,42%, в Польщі - 1,87%, в Словаччині - 4,28, Угорщина - 4,66%. Це являє собою новий спосіб фінансування й активізації збуту, що ґрунтується на збереженні права власності на товар за орендодавцем. Механізм даної форми оренди полягає в тому, що компанія-орендодавець спеціально закуповує для конкретного орендаря на його прохання потрібні засоби і предмети, і пов’язаний  з тим, що він дає можливість швидко переходити на нову технічну базу, не вимагає значних одноразових затрат,  дає змогу звільнитися від обслуговування і зосередити всі зусилля на ефективному використанні нової техніки.

Закон України «Про фінансовий лізинг» визначає поняття фінансовий лізинг - як договір лізингу, в результаті укладення котрого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, протягом якого амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної на день підписання договору. Оперативний лізинг - це договір, в результаті укладення котрого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший від строку протягом якого амортизується 90% вартості об'єкта лізингу, визначено на день підписання договору.

Говорячи про лізинг, треба вияснити що таке об’єкти і суб’єкти лізингу. Об’єктами лізингу може бути будь-яке рухоме майно яке відноситься до основних засобів, у тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, обладнання), яким дозволено вільне обертання на ринку і в відношенні до якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Суб’єкти лізингу - це лізингоодержувач, продавець власного майна.

Жорстка економічна криза, в якій перебуває Україна, посилення фіскальної функції податків, штучна стабілізація гривні, призводить до зменшення фінансових ресурсів підприємств і зниження платоспроможності населення. У свою чергу це не тільки не допомагає розвитку власного виробництва, навпаки ще більше руйнує його. Без реальних інвестицій у новітні технології наші вітчизняні підприємства не зможуть вийти з економічної кризи. Пошук інвестиційних джерел за кордоном поки що не дає бажаного результату. Невпевненість у стабільності політики держави, висока корумпованість усіх рівнів влади, відсутність цілеспрямованої державної політики з розвитку лізингу, а не через брак коштів темпи оновлення основних засобів та нематеріальних активів в Україні є надто низькими. Так, за даними Держкомстату, у 2008 р. підприємства України одержали 35,6 млрд. грн. чистого прибутку і віднесли на витрати на виробництво продукції 22,6 млрд. грн. амортизаційних відрахувань. Тобто власний інвестиційний ресурс підприємств у 2008 р. становив 58,2 млрд. грн., або майже 27% ВВП. Залишкова вартість основних засобів та нематеріальних активів у 2008 р. зросла лише на 18,6 млрд. грн., або на 4,9%. При цьому у 2008 р. спрацювання основних засобів та нематеріальних активів зросло на 33,6 млрд. грн., або на 11,2%. Отже, темпи спрацювання вдвічі вищі за темпи приросту залишкової вартості основних засобів та нематеріальних активів. Збереження такої тенденції вкрай небезпечне і свідчить про низький рівень інвестицій. Лізинг потрібен Україні з багатьох міркувань:

1) можливість одержати додаткові інвестиції від іноземних партнерів;

2) лізингові операції залучають великі кошти банків, АТ, тощо;

3) привабливий для споживача через оренду основних засобів господарських товариств.

Лізинг вигідний не тільки лізингоотримувачу, а й орендодавцю, бо передбачає 100% покриття всіх капітальних витрат, а при укладенні контрактів лізингу в міжнародному масштабі - можна отримати додаткову економію коштів компаній - орендодавців, за рахунок різниці між податковими ставками, які діють у різних країнах.

Отже, лізинг можна розглядати як один з методів інвестування, здатний значно пожвавити процес оновлення виробництва та входження України в структуру світового ринку. В Україні спостерігається активізація лізингових операцій та збільшення кількості лізингових компаній. Обсяги лізингових операцій, здійснених лізинговими компаніями у 2008 р. становили 442,62 млн. грн. з них фінансовий лізинг - 380,54 млн. грн., оперативний лізинг - 42,08 млн. грн.[3]

Лізинг може сприяти просуванню вітчизняних машин і устаткування на внутрішній та зовнішній ринок. Велику роль у розвитку цієї форми підприємницької діяльності може відіграти створення іноземними банками і фірмами сумісних лізингових компаній. Це дозволить не тільки використовувати в народному господарстві передову техніку, але й засвоїти значний досвід іноземних компаній у сфері лізингових операцій.

Висновки. В умовах світової фінансової кризи необхідно використовувати альтернативні методи фінансування витрат на оновлення матеріальної бази. Однією з таких альтернатив може стати лізинг - ефективний інструмент оновлення основних засобів без значних одноразових витрат капіталу. Активне впровадження лізингових операцій на підприємствах України може стати потужним імпульсом технічного розвитку, переобладнання виробництва і структурної перебудови економіки.

Список використаних джерел:

1) Про фінансовий лізинг: Закон України // Відомості ВРУ. - 1998. - №16.

2) Рейзвіх Е.П. Інвестиційна діяльність: Посібник. - Кіровоград: КІСМ, 2006. - С. 100-103.

3) http://www.ukrstat.gov.ua/ - сайт Державного комітету статистики України