Економічні науки/7. Облік та аудит

Коваль Л.В., Астаєва А.І.

Вінницький національний аграрний університет

Характеристика та особливості обліку імпортних та реімпортних операцій

Ринкові реформи, що відбуваються в наш час в країні, створюють сприятливе підґрунтя для відродження української економіки та її інтеграції в світове економічне співтовариство.

Одними з основних видів зовнішньоекономічної діяльності є операції з імпорту та реімпорту, ефективність системи управління якими, цілком залежить від організації своєчасного отримання повної та неупередженої обліково-економічної інформації. Саме тому підвищується значення обліку як основної функції управління даними операціями, адже, отримані дані бухгалтерського обліку є незамінними елементами при прийнятті аргументованих управлінських рішень, виборі надійних партнерів та для одержання ефективних результатів фінансово-господарської діяльності.

З підвищенням інтересу до зовнішньоекономічної діяльності в Україні, проблемам ефективності бухгалтерського обліку імпортних та реімпортних операцій присвячено багато статей, найбільш активно публікуються в цьому напрямку такі фахівці, як Ірха Л.І., Вишневський М., Сук Л., Кобилянська О.І., Клюй А.В., Соломенко Л., Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В. та інші.

Імпортна операція – це комерційна діяльність, що пов’язана з закупкою та ввезенням в Україну іноземних товарно-матеріальних цінностей [4].

З іншого боку, реімпортна операція являє собою купівлю та ввезення з-за кордону уже раніше експортованого товару, який не був задіяний в процесах будь-якої  його переробки. Найбільш поширеними операціями є повернення забракованих покупцем товарів, повернення товарів, не реалізованих на аукціонах та через консигнаційні склади. Характерною ознакою реімпортних операцій дворазовий перетин товарами кордонів своєї країни - при вивезенні і при ввезенні. Слід зазначити, що до реімпорту не належить повернення з-за кордону вітчизняних товарів з виставок та ярмарок.

Перш за все при відображенні в обліку операцій з імпорту та реімпорту слід вірно визначити вартість самих товарів, робіт чи послуг. В разі першої події – одержання товару, гривнева вартість імпортованого товару визначається за курсом НБУ на дату його оприбуткування, при чому кредиторська заборгованість є монетарною і в кінці звітного періоду та на дату проведення розрахунків необхідно визначати по ній курсові різниці. Якщо першою подією є оплата товару, то при визначенні гривневої вартості даного товару сума авансу в іноземній валюті перераховується у валюту звітності по валютному курсу на дату сплати даного авансу. При цьому дебіторська заборгованість є немонетарною і курсові різниці не визначаються [2].

Підставою для бухгалтерського запису є первинний документ. Документи, що застосовуються в опера­ціях зовнішньоекономічної діяльності, для відображен­ня руху товарів при здійсненні імпортних операцій такі: товарно-супровідна документація (видаткові накладні - інвойси); транспортна, експедиторська і страхова докумен­тація (транспортна накладна, договір з транспортною компанією, страховий поліс або сертифікат); складська документація (документ іноземного комерційного складу, що містить розписку про переда­чу товару транспортній компанії); митна документація (вантажна митна декларація); документи по нестачах і псуванню товару — ко­мерційний акт про нестачі (в разі потреби); розрахункова документація (рахунок-фактура, розрахункова специфікація, перевідний вексель); банківська документація (заява про переказ ва­люти, інкасові доручення, доручення про відкриття акредитиву, чек, виписки операцій по розрахунковому і валютному рахунках); контракт і копія контракту (мовою оригіналу та в перекладі), засвідчена печатками підприємств та підпи­сами відповідальних осіб; претензійно-арбітражна документація (претенз­ійний лист, позовна заява, постанова суду про задово­лення або відхилення позову) [1].

При здійснення імпортних та реімпортних поставок обовязково оформляється контракт, де відображаються  відповідальність та обов'язки сторін за угодою.

Згідно з чинним законодавством українські підприємства мають право завозити з-за кордону сировину, матеріали, товари, необоротні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відносно яких відсутні обмеження. Синтетичний облік за якими ведеться на рахунках 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари» та інших і відображаються в обліку з моменту їх надходження за купівельними або продажними цінами в залежності від місця їх зберігання, тобто за обліковими цінами.

При здійснення імпортних та реімпортних операцій сплачується мито, митні збори (з митної вартості товарів, робіт та послуг), акцизний збір та ПДВ (з суми, що включає в себе митну вартість товару, акцизний збір та суму мита, при чому митний збір не включається). Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми ПДВ, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкового кредиту по ПДВ є вантажна митна декларація із зазначенням у ній суми ПДВ, що сплачено при розмитненні товару. Сплата ПДВ відбувається в момент оформлення вантажної митної декларації одночасно із сплатою мита і митних зборів шляхом перерахування коштів з рахунку або за допомогою видачі податкового векселя. Зобов’язання, щодо сплати ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України виникають в день оформлення ВМД.

Проблемними аспектами обліку імпортних та реімпортних операцій є узгодження податкового законодавства зі стандартами фінансового обліку, зокрема визнання доходів і витрат звітного періоду, облік валютних курсових різниць та ін. Загалом, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважають дату, яка припадає на податковий період, за який відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дату оплати платником податку товарів (робіт, послуг); або дату оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дату фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) [6].

Порядок справляння під час митного оформлення товарів, увезених на митну територію України, та пере­рахування до бюджету податку на додану вартість рег­ламентовано Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

Платниками є всі суб'єкти підприємницької діяль­ності України, тобто особи, які ввозять товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, незареєстрованих як платники податку, якщо такі фізичні особи ввозять товари в обсягах, що не підляга­ють оподаткуванню згідно з законодавством.

Отже,  для виходу економіки України у світове співтовариство важливим поштовхом є саме реформування системи бухгалтерського обліку у відповідності зі міжнародними стандартами. Разом з тим, розбіжності бухгалтерського і податкового законодавства з питань зовнішньоекономічної діяльності, і як наслідок цього, значний розмір тінізації економіки у цій сфері, викликає багато проблем щодо реальності відображення імпортних та реімпортних операцій у бухгалтерському обліку і побудови ефективної системи їх контролю.

Література:

1.   Клюй А.В. Первинний облік імпортних операцій / Інвестиції:практика та досвід. – 2008. - №9.- С.43-44;

2.   Кобилянська О.І. Сучасний стан проведення експортно-імпортних операцій в Україні / Облік і фінанси АПК. – 2007. - №3-5. – С.148-158;

3.   Солоненко Л. Імпорт: податковий та бухгалтерський облік / Податки та бухгалтерський облік. – 2009. -  №95. – С.24-28;

4.   Сук Л. Облік операцій з експорту та імпорту товарів, сировини, матеріалів, обладнання та іншого майна / Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2006. - №9. – С.36-44;

5.   Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями.

6.   http://www.nbuv.gov.ua/portal/