Экономические науки/ 5.Управление трудовыми ресурсами

Марченко С.К., Юрчик Л.В.

Вінницький національний аграрний університет

Безробіття в Україні: проблеми та шляхи подолання

Однією з умов ефективного розвитку економіки та суспільства на сучасному етапі є надання всім громадянам рівних прав для реалізації власних здібностей, самовираження через суспільно-корисну працю. Саме завдяки праці, без якої не існувало і не може існувати жодне суспільство, людина задовольняє свої фізичні та духовні потреби. Однак людина не завжди може забезпечити себе працею. На це впливають фактори, які можуть не залежати від самої людини.

Таке поняття, як безробіття, в нашій країні набуло широкого загалу під час розвалу адміністративно-командної системи управління народним господарством, коли виник дефіцит виробництва, скорочувались робочі місця, знижувався попит на робочу силу. Роль держави в таких умовах полягає у проведенні активної політики щодо формування ринку праці, забезпечення зайнятості, надання соціальних послуг мало захищеному населенню[1].

Отже, безробіття – це вимушене скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу , перерви в отриманні заробітної плати чи скорочення її розмірів через припинення виробництва. Можна виділити такі форми безробіття:

1. фрикційне – тимчасова добровільна незайнятість, зв’язана з переходом з однієї роботи на іншу. Вона виникає через недосконалість у технічному функціонуванні ринку праці, відсутність інформації про наявність робочих місць, прагнення громадян краще застосувати свої здібності і носить короткостроковий характер;
2. структурне безробіття – вид змушеного безробіття, викликаний структурною перебудовою економіки: ліквідація застарілих галузей, що змінює, у свою чергу, структуру загального попиту на робочу силу в професійному чи регіональному розрізі;
3. циклічне безробіття - викликане спадом виробництва. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, а безробіття росте;
4. приховане безробіття – пояснюється зайвою кількістю працівників, зайнятих у виробництві, хоча виробничий процес вимагає меншого числа працюючих;
5. “конверсійне” безробіття, зв’язане зі скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях АПК;
6. молодіжне безробіття.[2]
Можна сказати, що на даний час в Україні присутні всі форми безробіття, але серед них переважають такі, як: структурне, циклічне, а також молодіжне. Загальну ситуацію, що склалась на ринку праці України у 2009 році, представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Кількість зареєстрованих безробітних в Україні

за причинами незайнятості в 2009 році.*

Категорії безробітних	Кількість зареєстрованих безробітних на кінець звітного періоду
	січень – березень 2009 р.			січень – грудень 2009 р.
	тис. осіб	у %		тис. осіб	у %
		до відпо-відного періоду 2008р.	до під-сумку		до відпо-відного періоду 2008р.	до під-сумку
Всього	879	137,4	100	531,6	62,9	100
у тому числі особи, які не були зайняті до 1 року	771,2	139,5	87,7	487,8	66,2	91,8
у т.ч. за причинами незайнятості вививільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва та військовослужбовці, звільнені за скороченням чисельності або штату без права на пенсію	47,5	146,4	5,4	59	193,3	11,1
звільнені за власним бажанням	105,1	144,5	12	65,6	73,9	12,3
випускники навчальних закладів	23,4	193	2,7	22,7	100,7	4,3
не зайняті з інших причин	595,2	136,7	67,6	340,5	57,2	64,1
особи, які не були зайняті з різних причин більше 1 року	107,8	124,1	12,3	43,8	40,7	8,2

*Джерело: Дані офіційного сайту Державного комітету статистики України

З даних таблиці 1, бачимо, що в Україні на даний час досить високий рівень безробіття. Число офіційно зареєстрованих безробітних за підсумками 2009 року на період січень-березень становило 879 тис. осіб, а на період січень-грудень ─ 531,6 тис. осіб. Таким чином, в Україні спостерігається тенденція до зменшення кількості безробітного населення. За словами експертів, зниження безробіття безпосередньо пов’язане з сезонними особливостями вітчизняного ринку праці та відносною стабілізацією економіки після економічної кризи.

Загально відомим є той факт, що в умовах ринкової економіки, безробіття є, безперечно, негативним явищем, яке наносить шкоду суспільству, державі та окремій особистості, і з яким кожна держава повинна боротися, застосовуючи як правові, так і економічні та соціальні механізми.

Традиційними методами боротьби з безробіттям в економічній науці прийнято вважати:

1. суворо контрольоване зростання грошового обігу;

2. жорстку грошову і стабільну фіскальну політику;

3. досягнення бюджетної рівноваги.

На даний час в нашій країні склалася специфічна ситуація, коли традиційні методи по боротьбі з безробіттям мало ефективні чи не ефективні взагалі. На нашу думку, в Україні для вирішення проблем пов'язаних з безробіттям, до традиційних методів боротьби з цим явищем потрібно долучити наступні заходи:

1) Створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими;
2) Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем;
3) Дотації на створення робочих місць, допомога малому і середньому бізнесу;
4) Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства. Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою;
5) Проводити реформування трудового законодавства в сфері зайнятості з метою більш глибокої його адаптації і відповідності міжнародним нормам і принципам.

Список використаної літератури:

1. Виплата допомоги по частковому безробіттю / Петро Василенко // Баланс.- 2009.- №25.- С. 20-22

2. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підручник.- К: Видавничий центр "Академія", 2006.- с. 231

3. www.ukrstat.gov.ua